• Радянський плакат. 1942 р.

Ленд-ліз (від англ. lend — позичати і lease — здавати в оренду, під найм) — система, за якою США, частково на безоплатній основі, передавали своїм союзникам у Другій світовій війні спорядження, техніку, боєприпаси, продовольство та стратегічну сировину.

Продовжуючи наступ, Японія намагалася оволодіти всіма важливими стратегічними об’єктами в регіоні й примусити США та Велику Британію укласти вигідний для неї мир.

Напад Німеччини на СРСР поклав початок формуванню антигітлерівської коаліції. А. Гітлер, здійснюючи новий акт агресії, розраховував, що СРСР залишиться в міжнародній ізоляції. На його погляд, для цього були підстави. Англійський та американський уряди сприймали СРСР як спільника Німеччини, що розділив Польщу, загарбав країни Балтії, здійснив напад на Фінляндію. СРСР як агресор був виключений із Ліги Націй. Радянські засоби масової інформації називали Англію і Францію підпалювачами війни, Німеччину — ледь не жертвою.

Однак із перших годин нападу Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що розрахунки А. Гітлера не виправдалися. У день початку агресії В. Черчилль заявив: «Кожний, хто воює проти Гітлера, — друг Англії, кожен, хто воює на його боці, — ворог Англії». 22 червня 1941 р. у зверненні до нації він зазначив, що Велика Британія надасть «Росії і російському народу всю допомогу, яку тільки зможе». Про свою підтримку СРСР заявив і президент США.

12 липня 1941 р. було підписано англо-радянську угоду про спільну боротьбу проти Німеччини. Першою спільною акцією СРСР та Великої Британії стала окупація Ірану з метою не допустити зближення його з Німеччиною (серпень-вересень 1941 р.). Завдяки встановленню контролю над Іраном було прокладено важливий шлях постачання зброї до СРСР.

14 серпня 1941 р. після зустрічі Ф. Рузвельта та В. Черчилля з’явився документ під назвою Атлантична хартія, яка створила майбутній коаліції ідеологічне підґрунтя. До цієї угоди в грудні 1941 р. приєднався і Радянський Союз. Хартія стала першим документом, у якому були викладені цілі США та Великої Британії у війні й загальні положення післявоєнного облаштування світу. Атлантична хартія висунула такі завдання: знищення нацистської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу.

1 жовтня 1941 р. між СРСР, США та Великою Британією в Москві була підписана тристороння угода про допомогу Радянському Союзу зброєю й продовольством. Поставки почалися негайно (400 танків, 500 літаків щомісяця, а також стратегічна сировина). США надали небачений кредит в 1 млрд доларів (листопад 1941 р.).

У грудні 1941 р. на СРСР було поширено дію законодавства про ленд-ліз. Перша військова техніка (особливо танки) з’явилася на радянсько-німецькому фронті під час битви під Москвою. Із жовтня 1941 до червня 1942 р. СРСР отримав 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. різноманітних транспортних засобів. Загалом СРСР отримав 4 % (за іншими даними 7—11 %) зброї від обсягу власного виробництва. На СРСР припала третина поставок США за програмою ленд-лізу (10,8 млрд із 30,3 млрд доларів). Крім США, військову продукцію до СРСР відправляли Велика Британія й Канада.

1 січня 1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у тому числі СРСР, США та Велика Британія, підписали Декларацію Об’єднаних Націй, яка спиралася на принципи і завдання Атлантичної хартії. Вони зобов’язалися використовувати свої ресурси для боротьби проти агресорів, співпрацювати у війні й не укладати сепаратного миру. Зазначалося, що повна перемога над нацизмом є запорукою захисту життя, свободи й незалежності всіх народів.

• Президент США Ф. Рузвельт підписує закон про ленд-ліз. 1941 р.

Помітною складовою ленд-лізу були поставки сировини, витратних матеріалів та продовольства. Вважається, що зі США надійшло понад 2 млрд банок м'ясних консервів. При цьому постачальники враховували переваги замовника. Так, свинячу тушонку «Tushonka» виготовляли за радянським рецептом, тоді як для американського населення було більш характерним використання різних видів консервованої шинки або ковбасного фаршу.