Радянська економіка розвивалася здебільшого екстенсивним шляхом, не виходячи за межі індустріальної стадії розвитку, тоді як провідні країни світу в повоєнні десятиліття досягли вже постіндустріальної стадії. Унаслідок цього «економіка вугілля і сталі» відставала чимдалі більше. Системна криза російсько-радянської наддержави дедалі більше поглиблювалася через відмову Кремля від реформ. Кризові явища особливо позначалися на Україні. Тягар «холодної війни» й передусім гонка озброєнь на тлі глибокої ідеологічної кризи загрожували розпадом радянської імперії. В українському суспільстві посилювалося соціальне напруження, послідовне зросійщення України спричинювало дедалі потужніший опір.

Відновлення незалежності України (1985-1991). Період розгортався під знаком політики гласності й «нового мислення». Під тиском системної кризи нове компартійно-радянське керівництво обрало курс на «перебудову» всіх сфер суспільно-політичного устрою і соціально-економічного життя. Замислена як «революція згори», «перебудова» поступово переросла в «революцію знизу». Після реалізації конституційної реформи 1988 р. центральна влада, передавши владні повноваження від партії до рад, утрачала контроль над суспільними процесами. В Україні, як і в інших республіках СРСР, з'явилися непідконтрольні Москві «неформальні» організації, передусім Народний рух за перебудову. Перші вільні вибори до Верховної Ради УРСР у березні 1990 р. позначилися якісною зміною політичної ситуації. Верховна Рада УРСР під тиском громадськості ухвалила Декларацію про державний суверенітет, а услід за нею - Акт проголошення незалежності України. На референдумі 1 грудня 1991 р. український народ висловився за незалежність своєї держави.

Становлення України як незалежної держави (1992-2013). Період охоплює події та явища в суспільно-політичному й соціально-економічному житті на першому етапі існування незалежної України, коли відбувалась її трансформація з радянської на олігархічну республіку. Приватизаційні процеси, перетворення економіки командного типу на ринкову, подолання у відносинах між державою та суспільством патерналізму (так називають систему суспільних відносин, за якої представники влади поводяться щодо решти суспільства як «батьки» щодо «дітей», а громадяни очікують від влади ухвалення рішень і сподіваних благ, не беручи на себе відповідальність за суспільний розвиток), формування громадянського суспільства, налагодження співпраці з країнами Європи й усього світу - такими були визначальні риси цього історичного періоду.

Творення нової України (з 2014 р.) - це сучасність. У наші дні події в Україні вперше стали предметом постійного інтересу з боку світових засобів масової інформації. Виявилося, що «холодна війна» не поставила остаточної крапки в протистоянні між Заходом і Сходом. Російська Федерація, так само як колись Радянський Союз, прагне утвердити себе впливовою наддержавою, використовуючи одержані від радянського минулого ракетно-ядерну зброю й місце в постійному складі Ради Безпеки ООН. Чимдалі більшу загрозу своїй незалежності відчувають усі країни по периметру її кордонів (за винятком КНР).

Українське суспільство прагне закріпити й відстояти стратегічні вектори економічної та політичної інтеграції з країнами Європи. Українці не бажають знову потрапити в російсько-радянську імперію, яку прагнуть відродити очільники Кремля. Прихована боротьба за контроль над Україною, яка тривала від досягнення політичної незалежності, відбувається тепер у відкритій формі «гібридної війни». Однак у цьому цивілізаційному протистоянні ми не залишаємося наодинці з підступним ворогом. Нам допомагають демократичні держави світу, й передусім Європейський Союз і Північна Америка. У цій боротьбі зміцнюється єдність українського народу, гартується його воля до перемоги.

Як працювати з підручником

Основні історичні відомості викладено в пунктах параграфів - навчальних текстах, джерелах (уривках з документів, свідченнях очевидців, спогадах сучасників, матеріалах тогочасної преси, оцінках істориків тощо). Джерелами історичної інформації є також ілюстрації - переважно фотодокументи, плакати та карикатури, доповнені уривками з текстових джерел, а також карти.

Завдання, які радимо виконувати в парах, спонукають до розмірковування, навчають порівнювати, аналізувати, робити висновки. У тих завданнях, які запропоновано виконувати у групах, здебільшого передбачено пошук відповіді на дискусійні запитання. Обговорення цих питань привчатиме прислухатися до думки інших, поважати її, бути толерантними до тих, хто не поділяє ваших поглядів. Дискусійні запитання - це ще й можливість спроектувати минуле в майбутнє, порівняти різні підходи, протилежні оцінки, що притаманне історії як науці.

З найяскравішими постатями вітчизняної історії вас знайомитиме рубрика «Особистість».

Працюючи над текстом підручника, звертайте увагу на тлумачення нових для вас слів і термінів, які подані на полях книжки. Ці слова треба вміти пояснювати та вживати їх під час відповіді.

Є в підручнику й практичні заняття. Вони містять першоджерела, які ви опрацьовуватимете самостійно, вдосконалюючи вміння та навички.

З'ясувати, чи добре засвоєно матеріал параграфа, вам допоможуть запитання та завдання рубрики «Перевірте, чого навчилися».

Цікавого вам навчання!