Войти
Закрыть

Крах командної економіки

11 Клас

26 квітня 1986 р. в Україні відбулася найбільша екологічна катастрофа в історії людства. Унаслідок прорахунків у конструкції радянських ядерних реакторів і людської недбалості на одному з реакторів Чорнобильської АЕС за 80 км від Києва сталася катастрофа. В атмосферу піднялася хмара пари з радіоактивними ізотопами урану, плутонію, йоду, цезію, стронцію, що в 90 разів перевищувала радіоактивні викиди, утворені при бомбардуванні японської Хіросіми. Радіоактивні опади осіли на значній території України, Білорусії й Російської Федерації, дійшли до Польщі, Фінляндії, Швеції, Норвегії, Великої Британії, Німеччини, Австрії, Швейцарії та інших держав. Три дні СРСР приховував правду про вибух, аж поки шведські метеорологи не поширили цю інформацію. Історичний факт Незважаючи на щойно задекларовану гласність, компартійний лідер вирішив пожертвувати здоров’ям киян — дітей та дорослих, лицемірно дбаючи про якийсь «авторитет» СРСР. Коли В. Щербицький попросив дозволу скасувати першотравневу демонстрацію в Києві, М. Горбачов пригрозив йому виключенням з партії. Першими жертвами катастрофи стали понад 30 працівників станції та пожежники, очолені лейтенантом Володимиром Правиком, які відразу почали гасити пожежу. Пізніше вони померли від променевої хвороби. Тисячі мобілізованих зазнали радіоактивного опромінення під час дезактивації зараженої території....
0 Переглянути

Україна в умовах «перебудови» у СРСР

11 Клас

Після розрядки міжнародного напруження, що настала в другій половині 1960-х років і була закріплена Гельсинською угодою про безпеку та співробітництво в Європі 1975 р. та договорами між СРСР і США про обмеження стратегічних озброєнь ОСО-1 (1972) і ОСО-2 (1979), здавалося, що світ завершує «холодну війну». Проте радянське керівництво, традиційно сприйнявши схильність до миру як ознаку слабкості, несподівано для світу продовжило конфронтаційну зовнішню політику, засновану ще на ленінсько-сталінських засадах «експорту революції». Скориставшись розрядкою для досягнення воєнно-стратегічного ракетно-ядерного паритету із США, СРСР спровокував нове загострення міжнародного напруження. Уже 1979 р. СРСР увів збройні сили в Афганістан, щоб забезпечити перевагу в геостратегічному розподілі сил. У відповідь Кремль отримав міжнародну ізоляцію, значні матеріальні, демографічні й моральні втрати, загострення протистояння між країнами Варшавського договору та блоком НАТО. Обидва блоки розмістили в Європі ракети середньої та малої дальності, перенацілили балістичні ракети СС-20 і «Першинг-2» на цілі в Європі та європейській частині СРСР. 1 вересня 1983 р. протиповітряні сили СРСР збили пасажирський літак корейських авіаліній з 269 людьми на борту, який порушив повітряний простір СРСР у районі о. Сахалін. Світ постав перед новою реальною загрозою — вибуху Третьої світової війни із застосуванням ядерної зброї. Проте легко розпочавши нове загострення міжнародного напруження та посилення гонки озброєнь, СРСР переоцінив свої сили. Провідні країни Заходу на той час уже вступили в постіндустріальну стадію цивілізаційного поступу, а СРСР ще не вирішив багатьох проблем індустріального розвитку. Та й ВПК СРСР розвивався не на власній основі, а на використанні досягнень НТР Заходу. Це дало СРСР можливість достатньо швидко досягнути паритету, однак поставило радянський ВПК у залежне становище від західних технологій. Це яскраво доводили факти таємної закупівлі зразків західної, насамперед електронної, техніки, відвертого промислового шпіонажу, яким займалися спецслужби СРСР....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу ІІІ «Україна в період системної кризи радянського ладу»

11 Клас

Пошуки виходу зі стану застою спонукали керівництво СРСР здійснити т. зв. «косигінську» реформу, яка передбачала розширення господарської самостійності підприємств та оцінку їхньої роботи з огляду на економічні показники. Загроза втрати всевладдя командно-адміністративною системою призвела до згортання реформи й утвердження застійних явищ. Повернення до галузевої системи централізованого управління господарством знову обмежило повноваження уряду УРСР на користь союзного уряду. Українська економіка до середини 1970-х років вичерпала можливості екстенсивного розвитку. Проте Москва продовжувала спрямовувати УРСР до розвитку базових галузей та ВПК. Диспропорції в господарстві УРСР призвели до погіршення екологічного становища, дефіциту товарів, «тінізації» економіки, деморалізації суспільства. Проблеми сільського господарства вирішували за допомогою важелів командно-адміністративного управління та збільшення капіталовкладень. Хибність цього шляху засвідчив провал «Продовольчої програми»....
0 Переглянути

Практичне заняття 3. Український «самвидав»: теми, ідеї, автори

11 Клас

Походження терміна «самвидав» історики пов’язують з іменем письменника І. Багряного. У 1929 р. у Харкові він випустив авторський збірник «Ave Maria», указавши видавництво «САМ». В УРСР у 1960-1980-х роках «самвидав» став історичним явищем, засобом боротьби проти ненависного тоталітарного режиму, який намагався контролювати всі прояви суспільного життя, навіть думки, мрії та сподівання громадян. У цьому на перешкоді тоталітаризму поставав «самвидав». За його допомогою до зацікавлених громадян доходила позацензурна література. Це були заборонені художні, філософські, суспільно-політичні твори українських і зарубіжних авторів, передруки релігійних (богослужбових) книг, українські дореволюційні видання та видання, надруковані емігрантами, заяви, петиції, клопотання, листи учасників національно-визвольного руху. Українська інтелігенція розглядала «самвидав» як форму втілення в життя свободи слова, гарантованої конституціями УРСР і СРСР, як «інтелектуальний» опір компартійним владоможцям. Найрадикальніші вбачали в «самвидаві» опір радянському режиму. За підрахунками вчених, наприкінці 1976 р. в Україні було видано понад 3 тис. документів такої літератури, як українських, так і російських дисидентів. 1. Перечитайте вірші й уривки. З’ясуйте причини й історичні обставини появи поданих творів. Сформулюйте ті суспільно-політичні проблеми, які порушені авторами. Визначте, з якими напрямами, ідеями та темами дисидентського руху співзвучні твердження уривків....
0 Переглянути

Культурне життя періоду системної кризи радянського ладу

11 Клас

Культура періоду системної кризи радянського ладу продовжувала перебувати під пильним ідеологічним наглядом компартії. Суспільні науки того часу зазнавали справжніх ідеологічних переслідувань, організованих секретарем ЦК КПУ з ідеологічних питань В. Маланчуком. «Маланчуківщина» була за своєю суттю відродженням «ждановщини» і продовженням горезвісної боротьби з «українським буржуазним націоналізмом». Наприкінці 1972 р. в «історичних, методологічних і теоретичних помилках» був звинувачений директор Ф. Шевченко та провідні наукові співробітники Інституту археології АН УРСР. У квітні 1973 р. було викрито «групу націоналістів» в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського лише за те, що до бібліографічного покажчика (списку праць) «Українського радянського карпатознавства» включили праці «українських буржуазних націоналістів» В. Кубійовича, С. Єфремова, К. Грушевської та ін. (хоча в західних наукових виданнях було нормою визнавати здобутки радянських учених). Під пильним наглядом перебував й Інститут історії АН УРСР. У 1972 р. з роботи були звільнені кандидати історичних наук О. Апанович та О. Компан лише за те, що вони зробили внесок до «громадської каси», яка допомагала українським політв’язням. Ідеологи від КПРС розкритикували працю О. Апанович «Збройні сили України першої половини XVIII ст.» (1969). Така ж доля спіткала дослідника козацьких літописів Я. Дзиру. У 1972 р. був знищений увесь наклад праці К. Гуслистого «Історичний розвиток української нації». Працю М. Брайчевського «Приєднання чи возз’єднання?» одразу було визнано антирадянською. У задушливій атмосфері «маланчуківщини» заборонялося згадувати про Голодомор 1932-1933, голод 1946-1947 рр., імена репресованих науковців, будь-які рухи й виступи проти радянської влади. Заборонялося вживати термін «український народ». Натомість нав’язувалося формулювання «народ України». Політика радянського режиму щодо культури та мистецтва завжди характеризувалася нестримною ідеологізацією. Митців привчали мислити не художніми образами, а політичними категоріями. Такий підхід утверджував принцип соціалістичного реалізму, який підпорядковував творчість настановам комуністичної ідеології та похідним від неї політичним категоріям, схемам і гаслам....
0 Переглянути

Наростання економічної кризи

11 Клас

До середини 1970-х років УРСР повністю вичерпала можливості для екстенсивного розвитку, який ґрунтувався на дедалі ширшому використанні природних і трудових ресурсів. Оскільки ці ресурси в Україні були обмеженими, то подальший розвиток господарства могли забезпечити лише інтенсивні методи господарювання. Тим часом економіка СРСР, і насамперед РРФСР, ще зберігала можливості для екстенсивного розвитку. У такій суперечливій ситуації українська економіка перетворювалася на заручницю економічної стратегії союзного центру, який пов’язував економічний розвиток СРСР з освоєнням Сибіру та Далекого Сходу. У зв’язку з цим союзне керівництво зовсім не зважало на колоніальну сутність економіки України, сформовану ще за часів індустріалізації останньої третини XIX ст., а потім закріплену «соціалістичною» індустріалізацією 1930-х років і післявоєнною відбудовою. Від України й надалі вимагали розширеного видобування вугілля, металічних руд, виробництва металів, електроенергії та хімічної продукції, продукції важкого машинобудування. Це згубно позначалося на забезпеченні українців споживчими товарами, виробництво яких становило лише 28-29 % від загальної кількості виробленого. Для порівняння: у розвинутих країнах Заходу цей показник досягав 50-60 % і більше. Диспропорції в структурі економіки призвели до дефіциту товарів і послуг, зловживань у торгівлі, спекуляції, формування й розвитку «тіньової» економіки, деморалізації суспільства....
0 Переглянути

Дисидентський рух в УРСР

11 Клас

Рух об’єднував людей з різних соціальних верств (хоча домінувала інтелігенція), різних ідейних позицій. Це зумовило формування декількох течій. Вони визначаються тими ідеологічними засадами, навколо яких гуртувалися дисиденти. Найпотужнішою з течій були реформістська, базована на демократичних позиціях. Її прихильники не ставили під сумнів легітимність радянської держави, не планували політичної боротьби з урядом. Своє завдання вбачали у звільненні соціалістичного суспільства від зловживань, зміцненні засад соціалістичної демократії, захисті прав і свобод конкретних громадян. Через неможливість утілити в життя реформістські ідеї, через переслідування влади члени течії на практиці могли займатися лише захистом прав громадян і своїх колег — учасників дисидентського руху. Тому цю течію ще називали правозахисною, або правозахисним рухом. Другою течією стала націонал-комуністична. Її прихильники ставили за мету побудову української національної комуністичної держави, використавши легітимні конституційні засоби виходу із СРСР. Планували будувати державу на засадах соціальної справедливості й народоправства, проголошених комуністичною й радянською доктринами, водночас очищених від тоталітаризму та зловживань. Правозахисний рух — складова дисидентського руху в УРСР, зосереджена передусім на захисті прав і свобод громадян, гарантованих конституціями СРСР та УРСР....
0 Переглянути

Зміни в системі влади

11 Клас

Партійна та радянська верхівка сенсом свого життя вбачали утриматися при владі. Перші ж прояви пом'якшення тоталітарного режиму продемонстрували, що в суспільстві ще живе дух критичності й опозиційності. Його зміцнення загрожувало спочатку втратою контролю над суспільством, а потім втратою влади. Цю загрозу вони справедливо пов'язували з М. Хрущовим та його курсом на десталінізацію та лібералізацію суспільно-політичного життя та певне послаблення командно-адміністративних методів управління господарством. Отже, М. Хрущов налаштував проти себе партійний та державно-адміністративний апарат. Історичний факт М. Хрущов скасував другу зарплату в конверті, яку отримували всі кремлівські керівники. Після відвідин Швеції, прем'єр-міністр якої приїжджав на роботу на велосипеді, М. Хрущов розпорядився надавати йому для поїздок найскромнішу радянську малолітражку «Москвич-401». «А нас чекають велосипеди», — подумали підлеглі. За наполяганням М. Хрущова ХХІІ з'їзд КПРС уключив до партійного статуту вимогу, за якою на кожних чергових виборах склад ЦК КПРС мав оновлюватися щонайменше на чверть, склад ЦК союзних республік та обкомів — на третину, а міськкомів і райкомів — на половину....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу ІІ «Україна в умовах десталінізації»

11 Клас

На початку 1950-х років замість задоволення післявоєнних очікувань народу сталінське керівництво продовжувало нагнітання істерії боротьби проти зовнішніх і внутрішніх ворогів. Смерть Й. Сталіна та боротьба в Кремлі за владу спричинили нові провокації проти українського руху та жертви українських націоналістів. Натомість представники української радянської верхівки, які підтримали М. Хрущова, зуміли помітно зміцнити своє становище. Нове керівництво продовжило розбудову української економіки як бази для подальшої індустріалізації радянських республік, мілітаризації та формування в УРСР потужного ВПК і в такий спосіб продовжило традиційний курс Російської імперії на утвердження колоніальної структури українського господарства. Незадовільний стан сільського господарства спонукав хрущовське керівництво до пошуку шляхів виходу з кризи. Намагання зекономити підштовхнули до екстенсивного шляху. Так звана «цілинна епопея» знову ослабила українське село, відриваючи від нього матеріальні та людські ресурси, хоча приклади навіть часткової інтенсифікації сільського господарства України показали кращі результати....
0 Переглянути

Практичне заняття 2. Феномен шістдесятництва

11 Клас

Поняття «феномен» (від грецьк. fenomenon — є, має місце, явище) означає незвичне явище, рідкісний факт, який важко перевірити, що не піддається раціональному поясненню. Однак феноменальне може бути осягнене за допомогою засобів «чарівної сили мистецтва», художніх образів. Ми дамо емоційно-образну характеристику феномену шістдесятництва. Отже, це й самокритичність, і нездатність до компромісу із завойовниками та їхніми підлабузниками, і прагнення виховати суверенну людину й дати їй крила надії, це й боротьба з примарою щастя та справедливості, це й спроба дати відсіч брудним, цинічним русифікаторам, це й трагізм приреченості — це загалом творча талановита молода Україна з оптимістичними мріями, що з’явилися в 1960-х роках з новим прогресивним словом у тоталітарному радянському суспільстві. Однак те, що нині ще здається недоступним для розуміння, завтра може стати витлумаченим цілком раціонально. Знайдіть раціональне пояснення феномену шістдесятництва....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 40
Назад

Навігація