Войти
Закрыть

Підсумки війни: деконструкція фашизму і нацизму

11 Клас

На початку 1945 р. уже ніхто не сумнівався в близькому завершенні війни. Третій райх ставав історією. Для вирішення ключових питань, пов'язаних із закінченням Другої світової війни та повоєнним устроєм світу, було скликано Кримську (Ялтинську) конференцію. Зустріч голови РНК СРСР і генерального секретаря ЦК ВКП(б) Й. Сталіна, президента США Ф. Рузвельта і прем'єр-міністра Великої Британії В. Черчілля відбулася 4—11 лютого 1945 р. Також були присутні міністри закордонних справ, начальники вищих штабів союзних держав, численні державні радники. Під час обговорення розгорнулася гостра політична боротьба. Головними питаннями конференції були: а) заснування Організації Об'єднаних Націй; б) повоєнна доля Німеччини (окупаційні зони, репарації); в) уряд та майбутня територія Польської держави; г) продовження бойових дій на Далекому Сході за участю СРСР (питання війни з Японією найдужче непокоїло Рузвельта). Репарації (лат. reparatio - відновлення) - у міжнародному праві форма матеріальної відповідальності держави-агресора, що полягає в наданні державі, що постраждала від агресії, відшкодування матеріальної шкоди грошима, натурою або послугами. Міжнародно-правові норми, які врегульовували стягнення репарацій, уперше зафіксовано у Версальському мирному договорі 1919 р. за підсумками Першої світової війни. Історичним попередником репарацій у міжнародному праві були контрибуції: обов'язок виплат переможеної у війні сторони переможцеві без урахування підстав розв'язання війни та реальної суми збитків, понесених переможцем. Репатріація (лат. repatriate - повернення на батьківщину) - повернення в країну громадянства, постійного проживання чи походження осіб, які за різних причин опинилися на території інших держав. Репатріаційні потоки зазвичай супроводжують значні геополітичні зміни, зникнення одних і утворення інших держав....
0 Переглянути

Уроки Другої світової війни

11 Клас

Попри очевидне - що війна завдала величезних людських і матеріальних втрат, - встановити точну кількість жертв майже неможливо. Держави використовують різні способи підрахунку втрат і по-різному їх групують. Ці дані з року в рік уточнюються й, буває, суттєво змінюються. У війні загинуло, згідно з останніми підрахунками, близько 70 млн людей, що становило 3 % населення планети. Ще десятки мільйонів зазнали фізичних травм і стали інвалідами. У провідних державах втрати загиблими були такі: СРСР - 27 млн, Китай - 20 млн, Німеччина (разом з Австрією й іноземними громадянами німецького походження) - 7 млн, Польща - 6 млн, Японія - 3 млн, Югославія - 1,7 млн, Франція - 0,6 млн, Італія - 0,5 млн, Велика Британія (з колоніями) - 0,45 млн, США - 0,4 млн. Для країн, де тривали активні бойові дії, дуже складно розділити військові й цивільні втрати - через велику кількість військовополонених, величезні масштаби злочинів проти мирного населення, депортаційні акції, зумовлені війною голод і хвороби. Україна, яка опинилася в центрі найкривавішого театру воєнних дій, наприкінці війни становила сумне видовище. Попри велику територію на карті й місце серед переможців, республіка була однією з головних жертв війни. Загальні демографічні втрати України (які вимірюються сумою загиблих і померлих з числа військових і мирного населення внаслідок бойових дій, окупації, репресій, голоду, епідемій і хвороб, емігрантів - тобто тих, хто з різних причин залишився на чужині, - і ненароджених з причин, породжених війною) становили 13-14 млн осіб, з них прямі людські втрати - 8-10 млн. Упродовж 1941-1944 рр. населення України зменшилося з 41 до 27 млн осіб. Для відновлення довоєнної кількості населення Україні знадобилося майже двадцять років. Характерною рисою війни на теренах України було одночасне розгортання кількох конфліктів, які додавали жорстокості. На цих теренах застосовували тактику «випаленої землі», масові розстріли, знищення населених пунктів тощо....
0 Переглянути

Історія рідного краю

11 Клас

Історія вашого родоводу органічно пов’язана з історією регіону, яка є невід’ємною частиною вітчизняної історії. З національних історій складається історія Європи й світу. Причетність до історії своєї держави допоможе усвідомити себе повноправним громадянином України та Європи. Події вітчизняної історії від початку 1990-х рр. до сьогодення навряд чи можуть бути висвітлені абсолютно об’єктивно. Необхідно вчитися самостійно знаходити альтернативні шляхи вирішення проблем, мати власну точку зору на минуле та прогнозувати майбутнє. Існування різних оцінок спонукає дослідника аналітично сприймати інформацію. Велику роль у дослідницькій роботі відіграє пошук традицій. Саме вони ведуть дослідника до свого коріння. Під час вивчення історії рідного краю в 10-му класі ви почали створювати «Усну історію свого міста (селища, села)» та «Усну історію вашої сім’ї». Продовжіть пошукову роботу! Ширше використовуйте матеріали регіонального краєзнавчого музею та поради дослідників-краєзнавців. Під керівництвом вчителя продовжіть написання історії населеного пункту, в якому ви живете. Користуйтеся посібниками з регіональної історії, додатковою літературою, фотоархівами, інформацією в Інтернеті тощо....
0 Переглянути

Культурне і духовне життя суспільства

11 Клас

У 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про освіту». Він визначав загальноосвітню школу як основу духовного і соціально-економічного розвитку держави. У 1993 р. уряд затвердив національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»). Вона передбачала глибокі зміни в освітній галузі: демократизацію та забезпечення безперервності освіти, багатоваріантність навчальних планів, програм і підручників, гуманізацію й індивідуалізацію навчально-виховного процесу. У травні 1999 р. було прийнято Закон України «Про загальну середню освіту», який від вересня 2001 р. започаткував у загальноосвітніх навчальних закладах поступовий перехід до 12-річного терміну навчання. Початок XXI століття змінив філософію освіти. Зміни освітньої діяльності стосувалися перш за все її змісту та якості. На початку 2004 р. уряд прийняв постанову, якою затвердив «Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти». Він визначав вимоги до освіченості учнів та гарантії держави у її досягненні. Перед освітою постало завдання сформувати суспільно компетентну особистість, конкурентоздатну та всебічно адаптовану до нових умов життя. Людину, яка розуміє національний інтерес і може ефективно його відстоювати. Закон передбачав набуття випускником знань протягом життя та застосовування їх в реальному житті....
0 Переглянути

Соціальне життя

11 Клас

Найбільшою проблемою в Україні була й залишається система соціального захисту. В радянські часи людина втрачала її заробітній платі, але натомість користувалася безкоштовним навчанням, медичним обслуговуванням, отримувала безплатне житло, сплачувала символічну плату за комунально-житлові послуги. Із суспільних фондів споживання оплачувалися чергові відпустки, пенсії і стипендії громадян. Безплатність і безадресність різноманітних послуг істотно погіршували їхню якість, але відігравали важливу ідеологічну роль. Затверджуючи програму реформ у 1991 р., парламентарі по передбачили її наслідки у сфері задоволення матеріальних по треб суспільства. Мовою джерела Прочитайте текст. Дайте відповіді на запитання. «Тепер розуміємо, що творці тієї програми не уявляли собі, як революційний катаклізм позначиться на добробуті народу. Як і ті, хто складав програму, так і ті, для кого вона призначалася, були переконані в тому, що економічна криза негайно закінчиться, а промисловість, яка працювали на ВПК, освоїть випуск товарів народного споживання. Утім зростаючий дефіцит бюджету і гіперінфляція змушували шукати нові методи захисту доходів населення». Литвин В. Історія України. - К., 2010. - С. 728...
0 Переглянути

Економічна політика в період трансформації

11 Клас

Незалежна Україна успадкувала економічну кризу від радянських часів. Криза зумовлювалася низкою об’єктивних причин: - наявністю застарілої техніки, особливо в добувній галузі та металургії, що позначалося на якості продукції, перевитратах сировини, палива та погіршенні екології; - розривом регіональних господарських зв’язків українських промислових підприємств, який призвів до втрати споживачів у Росії та інших країнах СНД і падіння майже на третину обсягів виробництва; - залежністю від дорогих енергоносіїв - нафти й газу та від сутністю енергозберігаючих технологій, що спричинило стрімке зростання собівартості продукції. Не останню роль у поглибленні кризи відігравала відсутність у керівників України політичної волі. У 1992 р. під час виходу з рубльової зони не було проведено грошової реформи. З вересни 1991 р. роль грошової одиниці виконував купоно-карбованець. Мовою джерела Прочитайте текст. Дайте відповідь на запитання. «Найважливішими передумовами переходу до ринку мають бути.,, створення власної кредитної, фінансової, банківської, грошової системи....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
Назад

Навігація