Зображення фараона Ехнатона та його родини, що поклоняються богу сонця Атону.

Вчені умовно поділяють історію Давнього Єгипту на великі періоди — Старе, Середнє, Нове та Пізнє царства. Під «царством» мається на увазі період стабільності, коли Верхній та Нижній Єгипет було об’єднано під владою єдиного фараона. Перехідні періоди позначають час нестабільності, коли Єгипет не мав єдиного правителя.

2. Військова справа. У всі часи єгипетські правителі організовували грабіжницькі походи на сусідні землі. Найчастіше від них потерпали Нубія (країна на південь від Єгипту, де добували золото) та міста вздовж східного узбережжя Середземного моря. Будь-який військовий похід фараон мав очолювати особисто. Він їхав у колісниці попереду війська, вбраний в обладунок і блакитну корону.

Єгипетське військо складалося з піхоти та бойових колісниць. Верхової їзди єгиптяни не знали. Також до єгипетського війська брали найманців-лучників із Нубії.

Бойове спорядження фараона (1) і пересічного піхотинця (2).

Єгипетська колісниця.

Приблизно в 1258 р. до н. е. між єгиптянами та хетами відбулася битва поблизу міста Кадеш. Дві великі держави того часу — Єгипет і Хетське царство — сперечалися за право контролювати землі на східному узбережжі Середземного моря. У цій битві не було переможця. Битву поблизу Кадеша називають останньою битвою бронзового віку, оскільки хети були першим народом, який навчився обробляти залізо. Проте важлива вона передусім тим, що після неї між фараоном Рамзесом II і хетським царем Хаттусілі III було укладено перший у світі мирний договір, записаний на срібній дощечці. Відтоді між державами встановилися на вічні часи мир, дружба і братерство.