Близько 4 тис. років тому на територію Ханаану (Палестини) прийшов новий народ — євреї. Слово «євреї» означає, певно, «люди з іншого боку» річки Евер — Євфрат. Поміркуймо! Висловте припущення, зважаючи на назву єврейського народу, у якій давній країні могла розміщуватися їхня прабатьківщина. Головним джерелом з вивчення історії євреїв є Біблія. У ній розповідається, що першим євреєм був Авраам, який народився поблизу вавилонського міста Ур. Він був скотарем і кочував зі своїми великими чередами берегами річок Тигр і Євфрат, а потім прийшов до Ханаану й там оселився. Згодом у жителів Ханаану євреї навчилися землеробства. Онук Авраама — Яків — мав 12 синів, що дали свої імена 12 єврейським племенам (колінам). У Якова було також ім’я Ізраїль, тому євреїв почали називати ізраїльтянами, народом Ізраїлю. За переказами, одного разу під час посухи, рятуючись від голоду, євреї оселилися в Єгипті. Однак незабаром їхнє становище стало нестерпним — єгиптяни змушували євреїв тяжко працювати на будівництві міст, храмів і гробниць. Тоді Мойсей (Моше) вивів їх з єгипетського рабства й привів у призначену для них землю — Ханаан. Однак шлях євреїв був непростим — вихід з полону тривав 40 років. Люди страждали від труднощів і зневірювалися, та Мойсей наполегливо їх повчав і вів призначеним шляхом. Біблія розповідає, що під час походу на горі Синай Бог передав Мойсеєві 10 заповідей — законів, за якими мав жити народ євреїв. Урешті євреї дісталися призначеного краю. А Мойсей увійшов в історію як великий пророк і законовчитель євреїв....
|