Кочові народи степів України Х–ХІІІ століть. Крим у складі Візантійської імперії
- 29-10-2022, 19:12
- 326
7 Клас , Історія України 7 клас Хлібовська 2020
§ 15. Кочові народи степів України Х–ХІІІ століть. Крим у складі Візантійської імперії
Згадайте, хто були східними та південними сусідами слов’ян.
Як ви розумієте значення понять «печеніги», «половці»?
Чи пам’ятаєте ви, що Тмутороканське князівство називають ще «заморським володінням», й утворили його князі Ігор та Святослав?
1. Хозари.
Степ із давніх часів був прихистком для кочовиків. Їхні племена формувалися головно в монгольських, середньоазійських просторах . Однак недостатня кількість пасовищ при розростанні стад та бажання поживитися за рахунок інших народів спонукали кочовиків вести грабіжницькі війни із сусідами й вирушати у далекі походи для захоплення нових земель. Вершники стали загрозою для всіх оточуючих їх племен і держав. Час від часу вони з’являлися в Північному Причорномор’ї.
Східними сусідами східнослов’янських племен тривалий час були хозари. В VII столітті вони утворили одну з перших держав кочовиків на території сучасної України — Хозарський каганат. Згодом довкола зимовищ — сезонних поселень кочовиків, де вони мешкали взимку, почали виникати міста, як центри ремесла й торгівлі. Зокрема, із зимовища-фортеці кагана, правителя держави, в гирлі річки Волга виросла столиця Хозарії — місто Ітіль. Великим населеним пунктом був Саркел. На чорноморському узбережжі почали відроджувати зруйновані гунами грецькі міста. В провінціях розвивалося хліборобство і скотарство. Мешканці каганату були втягнуті в міжнародну транзитну торгівлю, позаяк контролювали шляхи, які зі Сходу і Візантії вели на землі балтів, фінів та слов’ян. Серед населення держави поширилися різні вірування: поряд з язичниками мешкали християни, мусульмани та іудеї. У ІХ столітті каган та столична знать прийняли іудаїзм як державну релігію.
Хозарські золоті прикраси, знайдені в 1912 році біля села Мала Перещепина на Полтавщині. Світлина
Хозарський воїн з полоненим. Реконструкція Нормана Фінкельштейна
У ІХ столітті Хозарський каганат поступово слабшав. З-під його впливу вийшли слов’яни. Мусульманське населення держави мігрувало на північ, осідаючи на берегах Волги. В 965 році київський князь Святослав Ігоревич розбив хозарську армію, зруйнував Ітіль і захопив стратегічно важливу фортецю Саркел. До Київської держави відійшло також місто-фортеця Тмуторокань. Остаточно знищили Хозарський каганат хвилі нових кочовиків — печенігів і половців.
- 1. Що спонукало кочові племена нападати на сусідів?
- 2. Як називалась одна з перших держав кочовиків? Що впливало на її розвиток?
- 3. Чому в IX-X століттях Хозарська держава занепала?
Відлуння минулого.
Із праць арабського письменника й географа Ібн Русте про владу в хозарів
«І їхнього (Хозар) володаря вони називають іша, а їхній верховний правитель є хозар каган, і слухаються його хозари, але хіба номінально. Справжня влада належить іші, тому що він займається справами правління і командування військом, займає таку позицію, що йому нема перед ким звітувати, хто би був вищий за нього»
- 1. Чому ішу вважали справжнім правителем у Хозарському каганаті?
2. Печеніги. Половці.
Залишки городища в селі Заріччя, збудоване за часів князя Володимира для оборони від печенігів. Світлина
Печеніги — тюркомовні племена. Літописець оповів, що вперше на кордонах Київської держави вони з’явилися в 915 році. Князь Ігор уклав з печенігами договір. Проте вже в 920 році князь воював із ними, а в 944 році печеніги брали участь у поході Ігоря на Візантію. В 972 році печеніги розбили біля Дніпрових порогів дружину Святослава Ігоровича, котрий загинув у цьому бою. Основою їхнього війська була легка кіннота, зброєю — луки. Про стрімкість пересування степовиків згадували візантійські автори, називаючи кінноту печенігів летючими людьми. Відтак, у відкритому зустрічному бою військо кочовиків зупинити було важко. Тож наприкінці X століття зародилася нова форма захисту — спорудження високих і довгих деревоземляних стін-укріплень, які відділяли руське порубіжжя від Степу. Втім, взаємини з печенігами не зводилися тільки до боротьби. Київська держава була їхнім торговельним партнером, купуючи в печенігів овець і коней. У 1036 році печенізьке військо розгромив Ярослав Мудрий. Після цього одні з них відкочували за Дунай і на Балкани, де згодом змішалася з місцевим людом, а ті, що лишилися на попередніх кочів’ях, через два десятиліття змушені були звернутися за допомогою до Києва, бо в приазовсько-причорноморський степ вступили нові господарі — половці.
Знатний печенізький воїн Х століття. Реконструкція
Половецький знатний воїн. Реконструкція
Кочові тюркські племена кипчаків у Русі називали половцями. Вийшовши в IX столітті з теренів сучасної Киргизії та Казахстану, вони згодом з’явилися у Причорномор’ї. Відступаючих звідси печенігів було прийнято на поселення в прикордоннях Київської та Переяславської земель. Їхня чоловіча частина збройно служила київському князю. За цією захисною лінією зі «своїх» кочовиків пролягло Половецьке Поле. Воно було розподілене між окремими родами, кожен з яких кочував у визначених межах, облаштовуючи тут зимовища. Перший удар половців на Київську державу припав на 60-і роки XI століття: в 1061 році вони вступили в Переяславську землю, перемігши князя Всеволода Ярославича, а в 1068 році, як ви вже знаєте, завдали поразки Ярославичам у битві на річці Альта. До початку XIII століття степовики здійснювали грабіжницькі напади на руські землі.
Половецька баба XI століття. Місто Луганськ. Світлина
Проте з половцями не тільки воювали. До пом’якшення протистояння призвела територіальна близькість, торгові контакти, династичні шлюби між князями й ханами. У битві на річці Калка в 1223 році проти монголів русичі й половці воювали разом. Після нападу монголів на чолі з Батиєм на Русь і Половецький степ, доля цих кочовиків склалася по-різному. Одні із них перейшли до Угорщини й Болгарії; інші були переселені у далекі монгольські степи та Волзьку Булгарію. Деякі зосталися на місцях свого проживання. До сьогодення дійшли сакральні пам’ятки цих степовиків — половецькі баби — намогильні кам’яні статуї. Вони символізували предків. Їх ставили в спеціально споруджених святилищах, які зводили зазвичай на вершинах високих курганів або пагорбів.
- 1. В яких відносинах перебували русичі з печенігами?
- 2. Коли в степу з’явились половці? Що сталось з печенігами після наступу половців?
- 3. Як складалися відносини русичів й половців?
Відлуння минулого.
Із «Літопису руського» про походи половців на Київщину
«У рік 6604 [1096] прийшов (хан) Боняк із половцями до Києва. І спустошили вони околиці Києва. ... У двадцятий день того ж місяця, прийшов удруге Боняк, безбожник, шолудивий, до Києва, потайки, і мало в місто не ввігналися половці. І запалили вони довкола міста, і повернули на монастирі і палили монастир Стефанів і дерев’яний Германів...».
- 1. Яку загрозу несли русичам напади половців?
3. Крим у складі Візантійської імперії.
Фортеця Фуна на горі Джемерджи. Реконструкція
До Візантійської імперії у Криму належала вся прибережна зона від Боспору до Херсонесу. Інші землі були під впливом кочовиків, котрі змінювали тут один одного впродовж століть. Головне заняття мешканців візантійського Криму — хліборобство, скотарство, ремесло. Боспор став центром закупівлі в степовиків хутра для Константинополя, а згодом — портом, через який вивозили сировину для «грецького вогню». Одним із його складників була нафта, що її для потреб війська видобували візантійці на Таманському півострові. Наприкінці Х століття Боспор увійшов до складу Тмутороканського князівства. Згодом ці землі захопили кочовики: спочатку половці, а потім — монголи.
Місто Херсонес був спостережним пунктом за степами Північного Причорномор’я, через який Візантійська імперія прагнула впливати на степовиків. Тому тут вона утримувала тисячний військовий гарнізон з місцевих жителів. Як ви пригадуєте, в Херсонесі (у давньоруських джерелах це місто називали Корсунь) в 987 році охрестився Володимир Великий.
Наприкінці ХІІ століття на Південному Березі Криму утворилося князівство Феодоро. Його столицею було місто Мангуп. Важливими пунктами були фортеця і порт Каламіта (сучасна назва — Інкерман), замок і поселення Фума біля міста Алушта та замок на горі Садик-Кая поблизу Бахчисарая. Тут жили місцеві готи, греки, алани, татари, караїми (нащадки хозар). Князівство підтримувало дружні стосунки із Візантійською імперією, а ворогувало із генуезькою колонією в Криму містом Кафа за контроль над чорноморською торгівлею. Розмовною мовою держави Феодоро була готська. Водночас для культурного та релігійного спілкування, ведення державних справ користувалися грецькою.
- 1. Чим займались жителі Боспору?
- 2. Яку стратегічну роль відводила Візантійська імперія місту Херсонесу?
- 3. Коли утворилося князівство Феодоро?
1. Запишіть у зошит дати та події, пов’язані з ними, трьома кольорами:
- VII ст. — утворення Хозарського каганату;
- 965 р. — Святослав Ігорович розбив хозарську армію;
- 1036 р. — Ярослав Мудрий розбив печенігів під Києвом;
- XII ст. — на Південному Березі Криму утворилося князівство Феодоро.
2. Користуючись інтернет-ресурсами випишіть три цікавих факти про державу Феодоро в Криму.
3. Південно-східні кордони Київської держави межували з Великим степом, заселеним кочівники. Сусідство русичів з печенігами тривало 121 рік, а з половцями — 168 років. Печенігів переміг Ярослав Мудрий, а половців — монголи. З’ясуйте, коли вперше на кордонах Київської держави з’явились печеніги, а коли — половці?
4. Напишіть твір від імені хозара, половця чи печеніга на тему: «Один день з мого життя» за планом а) житло; б) зовнішній вигляд; в) заняття.
5. Перевірте себе, зайшовши за посиланням.
Коментарі (0)