|
Із середини XII ст. Русь розпалася на ряд князівств. Спочатку їх було близько п’ятнадцяти, з часом їхня кількість лише зростала. Пригадаймо, що подібні процеси роздробленості за доби Середньовіччя відбувалися і в інших європейських країнах. Тісно пов’язаними між собою залишалися князівства, розташовані на території сучасної України — Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Саме на цій території відбувалося формування українського народу. Закарпаття, заселене слов’янами, ще із середини XIII ст. входило до Угорщини, а на території Причорномор’я і Приазов’я жили половці. У кожному князівстві правив удільний князь. Він очолював військо, чинив суд, видавав закони, збирав податки. Князь управляв своїм уділом за допомогою дружинників, бояр, яких призначав на різні посади (посадники, тисяцькі, вірники, тивуни). Для вирішення важливих питань скликали або народне віче, або боярську раду. Свою владу удільні князі намагалися передати у спадок. 2. КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО в середині XII — першій половині XIII ст. Київська земля була одним із найбільш заселених та економічно розвинених князівств. Окрім Києва, помітну роль відігравали міста Вишгород, Білгород, Василів (сучасний Васильків), Юр’їв (сучасна Біла Церква). На південних кордонах князівства ще з початку XI ст. князі розселяли дружні племена кочовиків. Найчастіше в літописах згадувався союз «чорних клобуків» (торки, берендеї, печеніги, ковуї, турпеї, каспичі). Ці племена несли прикордонну службу, а також становили легку кінноту князівського війська....
|
