Узагальнення до теми 5 «Українські землі наприкінці XVII — у першій половині ХVIII ст.»
- 26-09-2022, 18:23
- 237
8 Клас , Історія України 8 клас Струкевич
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 5 «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.»
Внутрішньополітичне життя Лівобережжя наприкінці XVII ст. набуло стабільності. Закінчення терміну Андрусівського договору викликало сподівання про відновлення єдності України. Проте українські сподівання перекреслив договір про «Вічний мир» 1686 р. між Польщею та Московією. Він на необмежений час утверджував насильницький поділ України, став серйозною перешкодою на шляху до її об’єднання.
Перехід влади в Гетьманщині від І. Самойловича до І. Мазепи московський уряд використав для дальшого обмеження автономних прав Гетьманщини.
Подальша доля Лівобережжя пов’язана з іменем І. Мазепи. Він проводив успішну внутрішню політику, ґрунтовану на соціальній рівновазі між станами. Турбувався розвитком освіти, підтримував церкви. Зовнішню політику наприкінці XVII ст. базував на співробітництві з Москвою, за допомогою якої сподівався повернути Правобережжя й відвоювати в Туреччини та Криму причорноморські й приазовські степи.
Після поразки Туреччини під Віднем польський уряд задумав нове заселення Правобережжя. До цієї справи він вирішив залучити українське козацтво. На спустошеному Правобережжі дозволено було заснувати кілька полків. Найбільшої слави в колонізації краю та захисті від південної загрози здобув фастівський полковник Семен Палій. Успіхи відроджуваного козацтва швидко занепокоїли Польщу. Польський уряд провів кілька каральних операцій проти правобережних козаків. Проте усі вони зазнали невдачі. Невдалою участю Польщі в Північній війні вирішив скористатися С. Палій, піднявши антипольське повстання. Участю в Північній війні вирішив скористатися й І. Мазепа, якому вдалося в 1704 р. об’єднати обидва береги Дніпра під своєю булавою. Як противник демократичного розвитку подій, він заарештував С. Палія. Повстання пішло на спад.
У ході Північної війни, чужої інтересам Гетьманщини, цар Петро І вимагав від України великих матеріальних витрат і людських жертв, виношував плани ліквідації особливого політичного та суспільного устрою Української козацької держави. Постійно вимагав участі багатотисячних козацьких корпусів для північних фронтів. Коли ж виникла потреба захистити Україну, московит відмовився виконувати свій обов’язок протектора. Перехід І. Мазепи на сторону Карла XII викликав масовий терор, здійснюваний московським військом проти військових, але в основному проти мирних мешканців Гетьманщини.
Збройний виступ гетьмана І. Мазепи проти Російської імперії примусив її відмовитися від планів ліквідації українського суспільного ладу та політичного устрою на десятки років. Він продемонстрував, що Україна не втратила здатності захищати свої інтереси, самобутність і гідність.
Після поразки під Полтавою наступ царизму на Україну посилився. На захист незалежності України виступив гетьман у вигнанні П. Орлик. Найвидатнішою його справою стала Конституція 1710 р., організація збройної антимосковської коаліції в 1711 р., дипломатичні зусилля заради створення нових антимосковських коаліцій.
Наступ царизму на українську автономію, українську культуру, господарство, церкву стримували гетьмани І. Скоропадський, П. Полуботок, Д. Апостол. Завдяки їхнім зусиллям у Гетьманщині було збережено автономний суспільно-політичний лад, зроблено ряд кроків на шляху відродження господарства та культури.
Роки Правління гетьманського уряду, очоленого російськими урядовцями, стали часом нового наступу імперії на Україну-Гетьманщину. Її господарство нищили російські з’єднання, задіяні в російсько-турецькій війні 1735—1739 рр., а громадянське життя — терор таємної канцелярії.
Коментарі (0)