Войти
Закрыть

Кирило-Мефодіївське братство

9 Клас

Розгортання процесів українського національного відродження та протистояння йому з боку імперських сил зумовило створення таємної організації Кирило-Мефодіївського братства. Ядро організації утворилося в Києві наприкінці 1845 — на початку 1846 р. з групи українських студентів, викладачів і чиновників. Його засновниками стали професор Київського університету М. Костомаров, молодий службовець губернської канцелярії М. Гулак і студент останнього курсу Київського університету В. Білозерський, Разом із засновниками в засіданнях братства брали постійну участь Т. Шевченко; письменник і педагог П. Куліш; полтавський поміщик, педагог і журналіст М. Савич, який здобув вищу освіту в Парижі, де й перейнявся ідеями Французької революції; поет-перекладач О. Навроцький; етнограф-фольклорист П. Маркович, поет і публіцист Г. Андрузький, автор правознавчого трактату «Ідеали держави», педагоги О. Тулуб, Д. Пильчиков, І. Посяда. Братство обрало своїм символом перших слов’янських релігійних просвітителів — святих Кирила та Мефодія. До організації приймали представників слов’янства незалежно від станового походження. Усі кириломефодіївці були рівноправними. Кожний член товариства складав присягу. За ескізами засновників братства було виготовлено кілька символів. Металеві персні з вигравіюваними іменами Кирила та Мефодія свідчили про належність їхніх власників до таємної організації. Першими власниками таких перснів стали М. Костомаров і М. Гулак. Організація мала й власну печатку з євангельським висловом: «І пізнаєте істину, й істина визволить вас». Її зберігав М. Костомаров....
0 Переглянути

Українське національне відродження в Наддніпрянській Україні

9 Клас

Імперія знищила державну автономію, політичну еліту, народну школу, скасувала козацьке військо, закріпачила селянство. Усе це — ознаки національної катастрофи. Однак український народ зберіг достатньо сил для захисту власної сутності. Завдяки чому? Державні селяни — нащадки козаків — залишилися вільним станом, завдяки чому третина мешканців Лівобережжя не зазнала кріпацтва й пов’язаного з ним духовного спустошення. Хоча на Лівобережжя прийшли суди загальноімперського зразка, проте закони, за якими вони судили, залишилися українськими. Майже всі посади в новій адміністративній структурі, починаючи з губернатора й закінчуючи канцеляристами, заміщали місцеві чиновники, які походили з колишньої козацької старшини. Частина з них швидко уподібнювалася російським дворянам, а частина зберігала пам’ять про Україну-Гетьманщину. Національні почуття живила утверджена за часів державної автономії національна культура й багата усна народна творчість. Як наслідок, пробудження національних почуттів розпочалося насамперед на Лівобережжі. Поштовхом до національного відродження в Україні стала боротьба за визнання прав на дворянство за нащадками української козацької старшини. Одразу після скасування Гетьманщини російський уряд визнав, що колишня українська військова й цивільна служба дають право на російське дворянство. Однак із часом «Герольдія» (імперська установа, що вирішувала питання про надання дворянства) почала активно скорочувати списки українських претендентів на дворянство за рахунок нащадків колишніх старшин і канцеляристів нижчих рангів....
0 Переглянути

Соціально-економічний стан Наддніпрянської України в першій половині XIX ст.

9 Клас

Втрата держави дорого обійшлась українському народові. Відстала кріпосницька Російська імперія загальмувала розвиток України, Білорусі та Балтії, запровадивши суспільні відносини й способи господарювання, які були для Західної Європи застарілими. На українських землях запанували російські й польські поміщики. Вони володіли величезними земельними багатствами, однак не вміли й не бажали організувати прибуткове господарство. Водночас життя вимагало від них щоразу більших витрат, насамперед на навчання дітей в університетах, нерідко за кордоном. Поміщиків спокушало європейське життя, вони хизувалися один перед одним подорожами до європейських столиць і курортів, їх захопила мода на комфорт: розкішні будинки й меблі, дорогі картини, великі бібліотеки, європейський одяг. Прихильниками інтенсивного способу господарювання були окремі високоосвічені поміщики, яких об’єднав у «Філотехнічне товариство» Василь Каразін. Товариство проіснувало лише 7 років, його членами були приблизно 100 землевласників з різних губерній....
0 Переглянути

Наддніпрянська Україна в системі міжнародних відносин

9 Клас

Оскільки в XIX ст. Наддніпрянщина ввійшла до складу Російської імперії, великі держави розглядали її територію лише як вигідний стратегічний плацдарм для імперських наступів, а український народ — як військовий чи трудовий ресурс. На початку XIX ст. Наддніпрянська Україна була задіяна в протистоянні Російської та Османської імперій. Використовуючи гасло захисту православної віри, Росія заповзялася завоювати Подунав’я, Балкани, Кавказ і Закавказзя. Це й стало причиною російсько-турецької війни 1806—1812 рр. Оскільки основні бойові дії розгорталися на Балканах, Україна відіграла роль близького тилу й бази постачання російської армії. У шести українських губерніях було проведено набір земського ополчення: по кілька тисяч «ополченців» з кожної губернії. Селян зобов’язали постачати для армії фураж і провіант, волів, коней, вози. їх же відмобілізовували в район бойових дій як погоничів. Історичний факт Про масштаби використання українських ресурсів свідчать такі дані: лише дві губернії Лівобережжя змушені були надати армії 14 тис. волів, 1 тис. коней, 6 тис. возів і мобілізувати 4 тис. погоничів. Одним із районів активних бойових дій стала Південна Бессарабія, заселена переважно українцями. Особливо жорстокі бої тут відбулися за відому фортецю Ізмаїл. Зрештою російські війська здобули ряд перемог на Дунаї. За умовами Бухарестського мирного договору 1812 р. Росія отримала лівий берег гирла Дунаю та Бессарабію в межиріччі Дністра й Пруту. До імперії відійшли й землі, заселені українцями: Хотинський, Ізмаїльський та Акерманський повіти.
...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43
Назад

Навігація