Войти
Закрыть

Розвиток культури України за більшовицького режиму (1918—1920 рр.)

10 Клас

Більшовицька політика в культурній сфері відзначалася значною політизованістю та ідеологізацією. Культура мала стати засобом пропаганди комуністичних ідей та виховання «нової людини» — будівника комунізму, відданого більшовицькій партії. Спочатку було дозволено різноманіття форм, жанрів і загалом свобода творчості. Від діячів культури вимагалася лише лояльність до нової влади. Проте вже незабаром така «свобода» змінилася жорстким ідеологічним тиском на мистецьке коло та його творчість. Метою більшовицької політики у сфері культури оголосили формування принципово нової особистості, вихованої на цінностях комуністичної ідеології. Політизація — надання певному явищу суспільного життя політичного характеру, посилення його зв'язку з політикою. Ідеологізація — прагнення та спроби пов'язати розвиток якої-небудь сфери життя суспільства з певною ідеологією. Пропаганда — друковане й усне поширення та роз'яснення ідей, уявлень, поглядів політичних, наукових та інших знань. 2. Освітня політика більшовиків. У сфері освіти РНК УСРР фактично реалізовувала заходи, запроваджені до цього більшовиками в Росії. Згідно з рішеннями VIII з’їзду РКП(б), масову політичну й культурну роботу мали провадити за трьома напрямками: комуністична пропаганда, загальна освіта, культурна освіта. Основним культурним осередком на селі стали хати-читальні, а в містах — народні будинки, бібліотеки, клуби. Однак можливості цих закладів не могли бути використані повною мірою через масову неписьменність. Створення республіканської комісії з ліквідації неписьменності (серпень 1920 р.), випуск підручників, букварів, навчальних програм сприяли її подоланню. На кінець 1920 р. щонайменше 51,9 % населення України вже вміло читати й писати....
0 Переглянути

Розвиток культури України за часів Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР

10 Клас

За гетьмана продовжився процес українізації освіти. Поряд із російськими засновувалися нові українські гімназії. Так, на кінець 1918 р. 150 із 836 гімназій були українськими. Чимало зусиль влада докладала для підготовки й видання нових україномовних підручників для школи. Гетьманський уряд опікувався також вищою освітою. Спроба швидкої українізації Київського університету Св. Володимира за часів УЦР успіху не мала. Тому було вирішено розпочати створювати нові університети з українською мовою викладання та значною кількістю українознавчих дисциплін. Так, крім університетів у Києві, Харкові, Одесі було відкрито ще два — Київський та Кам’янець-Подільський державні українські університети. Уряд усіляко підтримував вищі навчальні заклади і надавав їм статус державних. За доби гетьманату в Києві створили Єврейський народний університет (діяв із 9 червня 1918 до кінця 1920 р.) — перший вищий єврейський навчальний заклад на території колишньої Російської імперії та єдиний в історії вищий навчальний заклад, де викладання провадилося мовою ідиш. У Катеринославі в цей період було відкрито приватний російський університет. У ньому діяли дві кафедри, що викладали українською мовою....
0 Переглянути

Розвиток культури в роки Першої світової війни та на початку Української революції

10 Клас

Період Першої світової війни не був сприятливим для культури України, проте й тоді вона продовжувала розвиватися. У 1914—1915 рр. на території Наддніпрянської України у школах освіту здобували лише 140 тис. дітей, а у вищих навчальних закладах навчалося 35,2 тис. студентів. На західноукраїнських землях становище було не кращим. Жодного державного навчального закладу, де до 1917 р. навчання велося б українською мовою, в Україні не існувало. Модернізм — сукупність течій у мистецтві XX ст., якій притаманні змішування елементів різних стилів і революційні перетворення засобів виразності. Футуризм — авангардний напрямок у мистецтві, що заперечував загальноприйняті мовні й мистецькі норми, пропагував крайній індивідуалізм та формалізм. Символізм — одна зі стильових течій модернізму. Зосереджувалася на художньому вираженні за допомогою символів та ідей, що перебувають за межами чуттєвого сприйняття. Основними науковими центрами були Київ та Харків....
0 Переглянути

Україна навесні 1920 — у 1921 р.

10 Клас

У польському керівництві в цей час переважала ідея експансії на Схід. При цьому представники поміркованого табору виступали за виведення зі сфери російського впливу Литви, Білорусі та України й створення з ними федерації. Прибічники більш рішучих дій прагнули включити території литовського, білоруського й українського народів до складу Польщі, нехтуючи їхніми бажаннями. Керівники Польщі розуміли також, що більшовики після утвердження своєї влади неодмінно повернуться до реалізації ідеї світової революції та рушать на захід. Одночасно із цим відновлення Російської імперії, яке підтримували Велика Британія і Франція, вбачаючи в ній союзника в протистоянні з Німеччиною, польська сторона також не хотіла. Саме тому наприкінці серпня 1919 р. Польща зупинила своє просування на схід, наслідком чого стала поразка А. Денікіна в боротьбі з більшовицькою владою. Директорія УНР змушена була піти на союз із Польщею як єдино можливим союзником у боротьбі з більшовизмом. Початку війни союзницьких українсько-польських військ із більшовицькою владою в 1920 р. передувало укладення польсько-українського договору, що увійшов в історію як Варшавська угода. Вона містила політичну та військову конвенції....
0 Переглянути

Україна наприкінці 1919 — на початку 1920 р.

10 Клас

У жовтні 1919 р. більшовики розпочали контрнаступ проти денікінців. 6 листопада вони оволоділи Черніговом, 12 грудня увійшли в Харків, 16 грудня — у Київ. Під тиском наступу Червоної армії та селянських повстань армія А. Денікіна відступила до Криму. Більшовики втретє захопили більшу частину України. Головні їхні противники — Армія УНР і Біла армія — були розгромлені. Після тривалої боротьби з українським національним рухом більшовики стали обачнішими. У грудні 1919 р. на конференції РКП(б) було ухвалено резолюцію «Про радянську владу в Україні». Більшовики оголосили, що вони визнають самостійність УСРР. Однак насправді ставилося завдання за будь-яку ціну не допустити відокремлення України від радянської Росії. Обіцяно було лише реалізувати право на використання української мови, що означало відмову від русифікаторської політики. У настановах агітаторам, відрядженим до України більшовицьким очільником Л. Троцьким, наголошувалося: «Без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не може». Особливо важливим для більшовицької влади було завоювати прихильність селянства, яке становило в Україні більшість населення....
0 Переглянути

Україна в другій половині 1919 р.

10 Клас

У той час як Армія УНР відступала на Волинь, на зайнятих більшовиками територіях Центральної України розгортався український повстансько-партизанський рух, основу якого становили селяни, інтелігенція, колишні військові. У першу чергу він був спрямований проти політики «воєнного комунізму», що найбільш проявлялася в українському селі в діяльності більшовицьких продзагонів. Спочатку заворушення спалахнули на Київщині, поширившись звідти на Полтавщину, а згодом — на Чернігівщину та Поділля. Повстанський рух був визначений більшовиками як «бандитизм», «куркульська контрреволюція», із яким потрібно нещадно боротися. Наймасштабніші повстання очолювали отамани Зелений (Терпило), М. Григор’єв і Н. Махно. Однак повстання Зеленого і М. Григор’єва зазнали поразки. Незважаючи на це, український рух не вщухав і став головним чинником падіння більшовицької влади в Україні в цей час. 2. Наступ об'єднаних українських армій на Київ. Війна з денікінцями. Скориставшись тим, що більшість більшовицьких військ у травні 1919 р. вела боротьбу з повстанським рухом, Добровольча армія генерала Антона Денікіна разом із Донською й Кубанською арміями, що контролювали Дон, Кубань і Північний Кавказ, перейшла в наступ. Подолавши опір Південного фронту Червоної армії (основу військ фронту складали загони Н. Махна), вони оволоділи Донбасом, майже всією Лівобережною Україною та рушили на Київ. Одночасно інші частини армії А. Денікіна повели наступ на Москву....
0 Переглянути

Західноукраїнські землі в 1918—1919 рр.

10 Клас

Наприкінці війни українські діячі здійснили важливі організаційні перетворення. 10 жовтня 1918 р. на нараді Української парламентської репрезентації було вирішено організувати у Львові зібрання представників усіх українських земель у складі Австро-Угорщини й сформувати на ньому Українську Національну Раду. Вона мала стати установчими зборами («українською конституантою»), що здійснять самовизначення українського населення імперії. 18 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада, яку очолив Є. Петрушевич, проголосила утворення з українських земель, що входили до складу Австро-Угорщини, української держави, яку пізніше назвали Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Цю дату вважають днем її заснування. Подальші події розвивалися дуже швидко. У жовтні 1918 р. Австро-Угорщина розпалася. Наприкінці місяця у Кракові утворилася Польська ліквідаційна комісія, що мала на меті перебрати владу від австрійської адміністрації Галичини. 31 жовтня, напередодні прибуття представників Польської ліквідаційної комісії до Львова, делегація Української Національної Ради зустрілася з австрійським намісником і зажадала передачі їй державної влади у Східній Галичині. Однак їй було відмовлено....
0 Переглянути

Україна наприкінці 1918 — у першій половині 1919 р.

10 Клас

В умовах кризи гетьманського режиму П. Скоропадського в Україні активізувалися сили, які виступали за відновлення УНР. У серпні 1918 р. в Києві було створено Український національний союз (УНС), головою якого став В. Винниченко. Союз виступав за створення демократичної суверенної української держави парламентського типу. Він погоджувався визнати гетьмана главою держави за умови обрання нового складу уряду за своєї участі й обрання на Всеукраїнському конгресі вищого законодавчого органу — Державної Ради. Поміркована частина членів УНС схилялася до порозуміння з гетьманською владою, радикальна — наполягала на повстанні та її поваленні. На середину жовтня 1918 р. переважав вплив опозиційних гетьману сил. 24 жовтня 1918 р. гетьман створив коаліційний уряд, до якого увійшло п’ять представників УНС, але це не змінило ситуацію. Більше того, після оприлюднення грамоти про федерацію України з небільшовицькою Росією гетьман призначив новий уряд проросійської орієнтації без представників УНС. У відповідь УНС оголосила про початок повстання проти влади гетьмана. Для керівництва повстанням із метою відновлення УНР у ніч із 13 на 14 листопада 1918 р. на засіданні УНС було створено тимчасовий орган — Директорію. До складу Директорії увійшли представники різних політичних напрямків. Від українських соціал-демократів були В. Винниченко (голова Директорії), С. Петлюра, А. Макаренко; від українських есерів — Ф. Швець; від соціалістів-самостійників — П. Андрієвський....
0 Переглянути

Українська Держава

10 Клас

29 квітня 1918 р. в Києві відбувся Всеукраїнський хліборобський конгрес, на якому зібралося 6432 делегати від семи українських губерній (Київська, Полтавська, Чернігівська, Подільська, Волинська, Херсонська, Харківська). Це було заможне селянство та великі землевласники. Вони вимагали припинити соціальні експерименти й відновити гетьманат — історичну форму української державності. Гетьманом було проголошено Павла Скоропадського. Це рішення підтримала і православна церква. У ніч на 30 квітня 1918 р. в Україні відбувся державний переворот, схвалений німецьким командуванням. Прихильники П. Скоропадського оволоділи державними установами і розігнали УЦР. Останнім рішенням УЦР після прийняття Конституції стало обрання М. Грушевського Президентом УНР. Ніхто — ні в Києві, ні в провінції — не став на захист Центральної Ради. Вона, за висловом сучасного історика Я. Грицака, увійшла в історію Української революції «як уряд добрих намірів і великих задумів». Одразу після обрання гетьманом П. Скоропадський видав маніфест — «Грамоту до всього українського народу». У ньому повідомлялося про розпуск УЦР та земельних комітетів, проголошувалося право приватної власності. Також було видано закон «Про тимчасовий державний устрій України», за яким назву «УНР» було замінено назвою «Українська Держава». До скликання Українського Сойму (парламенту) влада зосереджувалася в руках гетьмана П. Скоропадського. Проголошувалися права й обов’язки козаків і громадян: захист батьківщини; сплата податків, відбуття повинностей; гарантованість прав і свобод законом; право на недоторканність особи й житла, свободу пересування та вільного вибору місця проживання, непорушність права на приватну власність, свободу зборів, об’єднань, слова тощо в межах законів....
0 Переглянути

Вигнання більшовиків та розвиток УНР взимку—навесні 1918 р.

10 Клас

Після проголошення IV Універсалом незалежності УНР остання виступала як рівноправний учасник переговорів у Брест-Литовську. 9 лютого 1918 р. УНР підписала мирний договір із Центральними державами. Він став першим у Новітній історії міжнародним договором, укладеним Україною. Відповідно до договору, стан війни між сторонами протистояння скасовувався, відновлювалися державні кордони України (Холмщина і Підляшшя визнавалися її територією), економічні зв’язки та дипломатичні відносини. Окремо було підписано таємну декларацію з Австро-Угорщиною, за якою заселена українцями частина Галичини (Східна Галичина) об’єднувалася з Буковиною в окремий коронний край імперії. Проте через протести польського населення цю угоду так і не було реалізовано. Складність ситуації, що виникла в цей час на території УНР, примусила українську делегацію просити негайної допомоги від Німеччини та Австро-Угорщини. Центральні держави погодилися надати допомогу УНР військовою силою й грошовою позикою в обмін на регулярні поставки сільськогосподарської продукції та сировини. Німеччина й Австро-Угорщина мали і власні інтереси: їх не влаштовували більшовицькі прагнення світової революції. 27 лютого 1918 р. 450 тис. німецько-австрійських військ розпочали просування в Україну, наступаючи на Київ. Перед німецько-австрійськими військами, за домовленістю з УЦР, рухалися українські частини. 1 березня більшовики без бою залишили Київ, і населення побачило на вулицях нечисленні загони українського війська — січових стрільців Є. Коновальця, гайдамаків С. Петлюри й вояків окремого Запорозького загону К. Прісовського. Наступного дня до Києва залізницею прибула німецька армія, яка 3 березня провела урочистий парад на Софійській площі....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 297 298 299 300 301 302 303 304 305 ... 370
Назад

Навігація