Войти
Закрыть

Узагальнення за темами, що стосуються Стародавнього Риму

6 Клас

Період VIII-VI ст. до н. е. називають «царським періодом». У Римі володарювали монархи (царі). У суспільстві панували традиції патріархату. Всі громадяни поділялися на роди і фамілії. Утворились основні стани суспільства — плебеї та патриції. Згодом до них додалися вершники — прошарок римських багатіїв. VI-I ст. до н. е. — період Республіки. У 509 р. до н. е. римляни скинули монархічну владу й установили республіканську форму правління. Обирали громадян на вищі урядові посади: консулів, преторів, цензорів, едилів, квесторів. У першій половині ІІІ ст. до н. е. Рим підкорив народи Апеннінського півострова і став володарем Італії. Протягом V—III ст. до н. е. внаслідок боротьби плебеїв за права два основні стани римлян зрівнялись у правах і утворили єдине громадянське суспільство. Відтепер римляни були згуртованішими. Це було своєчасним, бо в ІІІ ст. до н. е. Рим розпочав боротьбу з Карфагеном за панування в Середземному морі. Протягом III-II ст. до н. е. Рим подолав ворога. Утворилися перші завойовані заморські території — провінції, якими управляли проконсули, претори, яких призначав сенат. Перетворившись на могутню рабовласницьку державу, Рим подолав сильних сусідів — Македонське та Понтійське царства, придушив величезне повстання рабів під проводом Спартака, підкорив Галлію силою легіонів Юлія Цезаря. Але на тодішньому Римі позначилася криза республіканського ладу. Рим з невеликого полісу перетворився на велику державу, керування якою через виборних урядовців ставало дедалі неможливішим. У І ст. до н. е. розпочалася смуга громадянських війн, установилася диктатура Сулли, згодом — Цезаря, які поступово довели доцільність одноосібної влади....
0 Переглянути

Падіння Західної Римської імперії

6 Клас

Найнебезпечнішими ворогами Римської імперії в І ст. н. е. були племена варварів. Значною силою та могутністю серед них виокремлювалися готи, які поділялися на остготів і вестготів. Вони завдавали відчутних ударів Римській імперії. Для стримування варварської навали імперія змушена була утримувати величезну армію — близько 140 тис. осіб прикордонних військ і 125 тис. вояків польової армії, що, безумовно, впливало на оборонну здатність імперії. ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ — назва масових зрушень варварських племен у напрямку Римської імперії в IV ст. На початку IV ст. сталося зрушення з місця величезних мас варварських народів, які перебували на ранньому, первісному ступені розвитку. Залишаючи обжиті місця, де вони оселилися тисячі років тому, племена, згуртовані в родові об'єднання, переселялися на інші землі, часом на значну відстань. Історики називають це Великим переселенням народів. Із глибини степів Середньої Азії на захід, на територію Європи, посунули племена гунів. Вони пішли в степи, що на півночі від Чорного моря, і тим самим зрушили з місця сарматів та остготів, які подалися, своєю чергою, на землю вестготів. Вестготи під тиском сусідів зі сходу почали шукати притулку на території Римської імперії. Імператор дозволив перейти східні кордони й оселитися на землях імперії. Переселенцям, за угодою належала допомога в харчуванні та необхідних товарах....
0 Переглянути

Пізня Римська імперія в ІV–V ст.

6 Клас

Царювання «солдатських» імператорів супроводжувалося численними вбивствами римської знаті, особливо сенаторів. Пограбування, заворушення, невдалі завоювання дедалі більше розхитували імператорську владу. Зупинити подальший процес розвалу імперії зміг тільки Діоклетіан (284-305 рр.), який ціною надзвичайної жорстокості закріпився при владі. Йому довелося здійснити кілька реформ, які значно посилили владу імператора. Усю імперію поділили на 100 провінцій, які об'єднали у 12 областей (діоцезів), котрими керували окремі управителі (вікарії). Упорядкувавши фінансові справи, він домігся зниження цін. Налагодилися справи в армії. Діоклетіан переслідував християн. Усе в державі було підпорядковано владі імператора, яка ґрунтувалася на силі армії та повній покорі підданих. Така особлива форма управління отримала назву домінат. Сам Діоклетіан більшу частину правління провів у своєму палаці-фортеці в Іллірії (на північному заході — Балкан). За деякими даними, він сам укоротив собі віку. Наступник Діоклетіана Константин I прийшов до влади в 306 р. Він був дуже популярний у солдатів, бо змолоду жив у таборах, серед воїнів. Проголошений імператором, Константин розпочав завоювання, яких очікували від нього солдати. У результаті грошової реформи випустили нову золоту монету «солід». Фінансова система держави поліпшилася, що сприяло пожвавленню торгівлі та зміцненню економіки....
0 Переглянути

Римська імперія в ІІ–ІІІ ст.

6 Клас

Основою економіки Римської імперії була рабська праця. У ІІ-ІІІ ст. в ній розпочався глибокий занепад, остаточно загальмувався розвиток техніки і господарства. Раби не могли забезпечити подальшого зростання продуктивності праці. Єдиним засобом порятунку було використання у виробництві праці вільних найманих робітників і середніх землевласників. Однак більшість із них розорилася й утратила землю, перетворившись на люмпен-пролетаріат. Держава утримувала чимало таких нероб, їм щодня роздавали продукти, які виробили раби. Економічне становище імперії різко погіршилося, але плебс це не обходило. Вони бажали тільки «хліба та видовищ». У ІІІ ст. Римську державу охопила глибока економічна криза. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА — глибокий розлад господарства. Колонами в Римі ставали вільні селяни й робітники, які брали в оренду землю у рабовласницьких маєтках. Дуже швидко вони заплутувались у боргах і ставали залежними від орендодавців. Криза ІІІ ст. болісно відбилася на їхніх господарствах. Колони втрачали право переселятися й ставали додатком до маєтку, частиною робочої сили на рабовласників. У надрах рабовласницького ладу поступово формувалися початки феодальних відносин. Це поняття вам траплялося, коли вивчали Стародавній Китай....
0 Переглянути

Виникнення християнства

6 Клас

Могутній Рим немовби в міцних лещатах тримав у покорі завойовані народи. Будь-які спроби звільнитися від римської влади зазнавали невдачі. Численні народи стогнали під ярмом не лише римських завойовників, а й власних гнобителів. Поступово втрачаючи віру у визволення власними зусиллями, пригноблені народи дедалі більше сподівалися на порятунок від надприродної сили, тобто від Бога. Знедолені чекали встановлення царства справедливості, але минав час, а жодних змін не відбувалося. Усі тогочасні релігії не давали людям такої надії. Урешті в І ст. н. е. утворилася нова релігія, що сповідувала віру в одного Бога — справедливого й милосердного, єдиного для всіх, який мав прийти на землю. Вона отримала назву «християнство» й проповідувала ідеї добра, милосердя та любові....
0 Переглянути

Місто Рим і життя його мешканців

6 Клас

Ми потрапили до Рима доби Імперії. На наших приладах позначено час 116 р. н. е. Початок ІІ століття. Рим перебуває в найбільшому розквіті. Уже двадцять років править імператор Марк Ульпій Траян. Йому залишилося володарювати трохи менше року. Наступного 117 р. імператор залишить цей світ. «Він своє прожив» — так римляни сповіщали про смерть людини, уникаючи слова «смерть». Римська імперія востаннє переживає період відносного порядку, веде успішні завойовницькі походи. Розвивається торгівля, по всій Італії будують нові дороги. Не чутно ні про які проскрипції, люди перестали боятися дня, що настає. Рушаємо до центру. Впадає на очі, що в місті багато зелені. Дивно, але місто, де бруківкою вкрито майже кожний клаптик землі, має багато парків, садів, священних гаїв. У них потопають багаті будинки патриціїв — домуси, мармурові храми, колонади портики. Близько чверті території міста займають земельні насадження, це 450 га. Через квартали проведено штучні водогони — акведуки, які на відстані десятків кілометрів забезпечують римлян чистою водою з гірських джерел. Майже на кожній вулиці є фонтан — у місті їх аж 1352. Римляни полюбляють чистоту і часто відвідують громадські лазні — терми, яких побудували близько тисячі....
0 Переглянути

Римська імперія в І–ІІ ст. н. е.

6 Клас

Октавіан Август, який належав до роду Юліїв (бо його всиновив Юлій Цезар), започаткував династію Юліїв. Після його смерті імператором став Тиберій (14-37 рр.). Надзвичайно жорстокий і мстивий, він усе життя боявся замаху від сенаторів. За найменшою підозрою будь-хто, особливо із сенаторів, підлягав знищенню. За таких умов дуже поширилися доноси. Тиберій ухвалив закон «Про образу величності», за яким карали кожного, хто зневажливо проказав хоча б слово про імператора. Такі безглузді вчинки Тиберія сильно розхитали його владу. Серед сенаторів справді виникла змова, вони готували державний заколот, розпочалися бунти легіонів у Германії та Іллірії. Тиберій, ошаленівши від жаху, зосередив у Римі преторіанські когорти, збудував для них табір на околиці міста. Народні збори зовсім не скликав. Відтак сховався у своєму маєтку, де згодом і помер. У 37 р. імператором було проголошено Гая Цезаря, якого всиновив Тиберій. Його батько Германік був військовим начальником, і майбутній імператор усе дитинство провів у таборах поміж солдатами. Легіонери дали йому прізвисько «калігула» (чобіток). Новий імператор правив лише чотири роки (37-41 рр.). Калігула влаштовував нескінченні свята і пригощання для міської бідноти задля її прихильності, іноді перевдягався рабом, тинявся вулицями й пиячив з люмпенами. Він швидко розтринькав гроші, які заощадив Тиберій....
0 Переглянути

Встановлення імперії в Римі

6 Клас

Наступного дня після вбивства Цезаря сенат на засіданні залишив без змін усі його розпорядження, бо вони відповідали інтересам аристократії. Міський плебс, приваблений милостями Цезаря, розгнівано шукав заколотників, яким довелось утікати з Рима. Великого впливу набув вірний помічник Цезаря — Марк Антоній, який тепер став консулом. Невчасно для Антонія в Римі з'явився Гай Октавіан, юнак із патриціїв, якого Цезар усиновив. Октавіан мав право на частку в спадщині Цезаря, але Антоній майже все загарбав сам. Спалахнула сварка, однак необхідність здолати убивць Цезаря змусила Марка Антонія і Гая Октавіана триматися разом. У 43 р. до н. е. Марк Антоній, Гай Октавіан і Марк Емілій Лепід для боротьби за владу з республіканцями утворили новий політичний союз (Другий тріумвірат). Того ж року в битві під Філіппами (Македонія) республіканську армію було розбито, змовники Брут і Кассій загинули. Несподівано на історичній арені з'явився Секст Помпей, син загиблого в Єгипті Гнея Помпея. Він переховувався в піратів після поразки біля Мунда. Секст Помпей зібрав на Сицилії армію й прагнув здобути владу над Середземномор'ям....
0 Переглянути

Руйнування та падіння республіканського ладу в Римі

6 Клас

Початок І ст. до н. е. позначився загостренням боротьби між оптиматами та популярами. Консул Гай Марій, прибічник популярів, командував римським військом у війні з понтійським царем Мітридатом VI (132-63 рр. до н. е.). Один з оптиматів, Луцій Корнелій Сулла, відзначився в цій війні. Його обрали консулом у 88 р. до н. е., і він очолив армію. Але популяри, політичні противники Сулли, домоглись усунення його від командування. Сулла вдався до рішучих дій — з військом рушив на Рим і штурмом оволодів містом. Розпочалася боротьба проти Марія та його прибічників, у якій Сулла здобув перемогу. ОПТИМАТИ — захисники інтересів аристократії. ПОПУЛЯРИ — представники інтересів плебеїв, які бажали повернення реформ Гракхів. Ставши у 82 р. до н. е. диктатором Риму на необмежений термін, Сулла почав винищувати своїх ворогів — популярів. Було складено списки ворогів держави, за якими під час проскрипцій стратили сотні знатних римлян. Їхнє майно перейшло до Сулли. Диктатор обдаровував усіх, хто вказував, де переховуються його вороги. Рабів страчених римлян відпускали на волю. Так, Сулла своїм указом звільнив 10 000 рабів, яких назвали Корнеліями. (За римським звичаєм, вільновідпущеники прибирали родове ім'я свого визволителя). Разом із ворогами Сулли вбили тисячі невинних людей, на майно котрих зазіхали диктатор і його прибічники. Три роки римляни жили в страху, щодня відбувалася різанина з найменшої примхи диктатора. Але люмпен-пролетарі отримували від нього дарунки, подачки, видовища, дармові пригощання. Тому вони були задоволені такими порядками. За правління Сулли значно зміцніли позиції аристократії. Коміції та трибуни були позбавлені будь-якої влади. Єдиним державним органом залишився сенат, оплот аристократії. Але політика Сулли в інтересах маленької групи рабовласників зазнала невдачі, тому в 79 р. до н. е. диктатор склав повноваження. Самоусунувшись від влади, він подався до одного зі своїх розкішних маєтків, де невдовзі помер....
0 Переглянути

Римська республіка в ІІ–І ст. до н. е.

6 Клас

Наприкінці ІІ ст. до н. е. в Римі дедалі частіше почали відчувати ознаки наближення кризи республіканського устрою. Як ви пам'ятаєте, за формою політичної влади Рим був аристократичною республікою. Одночасно це був античний поліс. Колектив громадян у перші століття існування міста був невеликим, він становив кілька десятків тисяч жителів. За таких умов вони, мешкаючи поруч, знали один одного як сусіди. Урядовців щорічно переобирали Народні збори. Римляни добре знали тих, кого вони обирали. Їх не можна було заплутати, обдурити марними обіцянками перед виборами. Таке полісне державне управління було створено для керування невеликою територією, яку можна було б обійти пішки за день. Та згодом, після завойовницьких походів, територія держави поширилася. Тепер дістатися її віддалених кордонів можна було лише за місяці. Такою державою важко управляти урядовцям, яких обирали тільки на рік. За цей час магістрат ледь устигав належним чином вникнути в справи, а вже треба було передавати посаду наступникові. Політичний устрій для управління невеликим полісом уже не підходив для керування величезною державою. До того ж у колективі громадян розпочалися зміни, які загрожували єдності. Ширшала прірва між багатіями (вершниками, сенаторами) і плебеями та люмпенами. Зростала кількість розорених селян, які переселялися до міста й ставали люмпенами. Отже, ситуація в державі загострилася, що призвело до вибухів невдоволення громадян та пролиття крові....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 370
Назад

Навігація