Войти
Закрыть

Церковне життя. Культура наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

8 Клас

ПІДПОРЯДКУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МОСКОВСЬКОМУ ПАТРІАРХАТУ. Із моменту прийняття Української козацької держави під царський протекторат московська влада не припиняла спроб підпорядкувати православну церкву в Україні владі Московського патріарха. Це дало б їй змогу контролювати не тільки політичне, а й духовне життя на українських землях. Під час укладення українсько-московського договору 1654 р. Москва вже пропонувала ідею підпорядкування Київської митрополії. Проте українська делегація рішуче її відкинула. Водночас Українська православна церква на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим, шість полковників, чотири полки, січовики відмовилися присягнути царю. Москва ж прагнула в будь-який спосіб закріпитися в козацькій Україні. Скориставшись розміщенням у Києві московських військ, Москва все ж таки змусила митрополита скласти присягу, але потім за його життя не робила жодних спроб «підкорити Київ». Смерть Сильвестра Косова 13 квітня 1657 р. активізувала боротьбу за Київську митрополію. Проте новообраний митрополит Діонісій Балабан відкинув пропозиції Москви і в 1658 р. був затверджений Вселенським (Константинопольським) Патріархом. Діонісій підтримав гетьмана І. Виговського та взяв активну участь у розробці Гадяцької угоди. Щоб позбутися московського впливу, Діонісій переїхав із Києва, де була московська залога, до Чигирина....
0 Переглянути

Участь Гетьманщини в Північній війні. Конституція П. Орлика

8 Клас

ГЕТЬМАНЩИНА В УМОВАХ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ МОСКОВІЇ ТА ШВЕЦІЇ (1700—1721 рр.). У 1700 р. Московська держава розпочала Північну війну зі Швецією, прагнучи захопити східне узбережжя Балтійського моря. Від самого початку козацькі полки постійно брали участь у воєнних діях. Тяжкі умови служби викликали скарги й нарікання. Приводом для невдоволення було й те, що досить часто козаків використовували як дешеву робочу силу під час будівництва каналів, доріг, фортець тощо. У 1706 р. Гетьманщина мусила також утримувати в деяких містах московську армію й військові гарнізони. Крім того, з українських земель у великій кількості вивозили зерно та інші продукти. Усе це призводило до занепаду господарства й торгівлі, посилювало невдоволення політикою московського царя. Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Так, зокрема, гостру реакцію викликав указ 1705 р. про перетворення двох козацьких полків, висланих до Пруссії, на регулярні драгунські. Серед козацької старшини поширювалися чутки про ще суттєвіші зміни. Непевність майбутнього Гетьманщини примушувала старшину й гетьмана замислюватися над подальшою долею держави. У чому проявлялася згубність Північної війни для розвитку Гетьманщини? Чи можна вважати повстання С. Палія успішним? І. Мазепа почав розуміти згубність відносин Гетьманщини з Московією....
0 Переглянути

Лівобережна Гетьманщина наприкінці XVII ст. Початок гетьманства І. Мазепи

8 Клас

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ. РОЗВИТОК ГОСПОДАРСТВА. У другій половині XVII ст. територія Гетьманщини неодноразово змінювалася, але сталим залишався полково-сотенний устрій, започаткований ще Б. Хмельницьким. У Гетьманщині після обрання І. Виговського гетьманом утвердилася республіканська форма правління, яка вже незабаром стала республікансько-олігархічною. Змінилася й форма державного устрою. У першій половині 60-х рр. XVII ст. з єдиної держави Гетьманщина перетворилася на нестійке об’єднання, що складалося з Правобережної Гетьманщини, Лівобережної Гетьманщини та Запорожжя. У першій половині 70-х рр. XVII ст. козацький устрій на Правобережжі було зруйновано, а Запорожжя фактично вийшло з підпорядкування гетьмана. Таким чином, устрій у первинному вигляді зберігся лише на Лівобережній Гетьманщині, а також поширився на новоосвоєні землі Слобідської України. На Лівобережжі існувало десять полків, які, у свою чергу, поділялися на сотні. Створений Б. Хмельницьким державний апарат упродовж другої половини XVII ст. не зазнав суттєвих змін. Вища законодавча, виконавча й судова влада належала гетьману. У той самий час відновилася практика скликання Генеральної військової ради, яка суттєво впливала на перебіг подій. Зросла роль Старшинської ради, яка регулярно збиралася та вирішувала важливі поточні справи. Керівні посади обіймала генеральна старшина, яка прагнула обмежити владу гетьмана. Генеральна канцелярія виконувала функції центрального органу управління державою. На місцях діяли полкові й сотенні органи влади. Судочинство залишалося без змін....
0 Переглянути

Слобідська Україна та Запорозька Січ у другій половині XVII ст. Кошовий отаман І. Сірко

8 Клас

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ. Із другої половини XVI ст. на землях, де сходилися кордони Речі Посполитої, Московського царства і Кримського ханства, активно розгортався процес колонізації. У XVII ст. він набув значних масштабів. Основну роль у ньому відігравали українські селяни й козаки з Лівобережної і Правобережної Гетьманщини. Переселенський рух призвів до виникнення історико-географічної області під назвою Слобідська Україна, або Слобожанщина. На той час переселенців називали «викотці». Це були люди, які розривали всі свої зв’язки з колишнім місцем перебування та йшли на незаселені території. Формально ці землі належали московському царю, але фактично вони були нічиїми. У 1638 р. сюди прибули учасники козацького повстання на чолі з Я. Острянином (вони оселилися в Чугуєві). У 50-ті рр. XVII ст. велика група селян і козаків Чернігівського та Ніжинського полків на чолі з Іваном Дзиковським заснувала Острогозьк, а переселенці з містечка Ставище Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим заснували Суми. На городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, виникло місто Харків. Схожу історію заснування мали Салтів, Мерефа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших міст. Разом із містами виникали й нові села. Чому в Слобідській Україні сформувався козацький устрій? Масове переселення на Слобожанщину розпочалося в другій половині XVII ст. і було пов’язано з добою Руїни. Наприкінці XVII ст. на Слобожанщині вже налічувалося 232 населені пункти (у 1657 р. — 64), де, за різними джерелами, проживало від 120 до 250 тис. осіб. Серед них більшість становили українці (80 %)....
0 Переглянути

Правобережне козацтво в останній чверті XVII ст. Закріплення розподілу козацької України між Московським царством і Річчю Посполитою

8 Клас

УКЛАДЕННЯ БАХЧИСАРАЙСЬКОГО МИРНОГО ДОГОВОРУ МІЖ МОСКОВСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ. Після підписання з Річчю Посполитою Журавненського мирного договору (1676 р.) і розорення Чигирина (1678 р.) Османська імперія закріпила за собою Поділля й більшу частину Правобережжя, крім Північної Київщини. Правителем Правобережжя залишився Ю. Хмельницький. Резиденцією він обрав місто Немирів. Контроль над ним здійснював турецький намісник (паша) із Кам’янця. Проте влада Ю. Хмельницького тривала недовго. За однією з версій, він був заарештований, а згодом страчений турецькою владою за пограбування купців, тортури та вбивства невинних. На думку інших вчених, він доживав віку в православному монастирі на острові в Егейському морі. Тим часом Московська держава та Османська імперія домовилися про поділ українських земель. У 1681 р. сторони підписали Бахчисарайський мирний договір на 20 років, за яким:...
0 Переглянути

Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 60—70-х рр. XVII ст.

8 Клас

ГЕТЬМАН П. ДОРОШЕНКО. ВОЗЗ’ЄДНАННЯ УКРАЇНИ. Ситуація, що склалася після підписання Андрусівського перемир’я, вимагала від українців згуртованості у відстоюванні власних інтересів. Для здійснення такого кроку потрібна була сильна особистість. Такою людиною став гетьман П. Дорошенко. Спочатку він підпорядкував своїй владі все Правобережжя та за допомогою жорстких заходів навів лад: відбудовувалися міста, відновлювалися господарство й органи влади. Було створено 20-тисячне військо сердюків. Проте для здійснення далекоглядних планів гетьмана ресурсів Правобережжя було недостатньо. Для проведення об’єднавчої політики П. Дорошенко, як колись Б. Хмельницький, вирішив заручитися підтримкою Кримського ханства. Спочатку він намагався підкорити своїй владі Волинь, Західне Поділля, Галичину, що створило б базу для подальшої боротьби. Тут були значні людські ресурси, і ця територія відносно мало постраждала від військових протистоянь попередніх років. Проте Західний похід П. Дорошенка (вересень-жовтень 1667 р.) разом із татарами виявився невдалим. Татари не проминали нагоду брати ясир і грабувати, що викликало опір населення. Цим скористався польний коронний гетьман Ян Собеський, який вміло налагодив оборону. Проте план П. Дорошенка остаточно зірвав похід харківського полку І. Сірка із запорожцями на Кримське ханство....
0 Переглянути

Гетьманство І. Виговського. Розкол Гетьманщини. Андрусівське перемир’я

8 Клас

ВНУТРІШНЯ Й ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА І. ВИГОВСЬКОГО. ГАДЯЦЬКА УГОДА. Політична та соціально-економічна ситуація на українських землях після смерті Б. Хмельницького була вкрай складною. Поразка українсько-трансільванської воєнної кампанії кінця 1656—1657 р. проти Речі Посполитої негативно вплинула на настрої в суспільстві. До того ж загострилися українсько-московські відносини через нехтування царським урядом інтересами Гетьманщини. Тривала війна різко погіршила матеріальне становище селянства й козацтва. Чимало козаків, що не отримували платню за службу, зосередилися на Запорозькій Січі, яка перетворилася на осередок можливого соціального вибуху. У середовищі козацької старшини сформувалися угруповання, що не поділяли принципу спадковості гетьманату та розгорнули боротьбу за владу. У протистоянні за гетьманську булаву найуспішніше діяв Іван Виговський. 15 вересня 1657 р. на Старшинській раді в Чигирині його було обрано гетьманом до повноліття сина Б. Хмельницького Юрія, а вже в жовтні козацька рада в Корсуні призначила І. Виговського повноправним гетьманом. І. Виговський продовжував зовнішньополітичний курс Б. Хмельницького. Він намагався зберегти союзницькі відносини зі Швецією, Трансільванією, Кримським ханством та Московською державою. Остання підтримувала І. Виговського в боротьбі за гетьманську булаву. Чому значна частина населення негативно сприймала політику І. Виговського?...
0 Переглянути

Узагальнення за розділом III. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.

8 Клас

Правила гри. Перший гравець називає дату, термін, ім’я особи, історичний факт, пов’язані з визначеною темою. Другий гравець має спочатку повторити те, що сказав його попередник, а потім додати своє слово. Наступний гравець робить так само. Перемагає гравець, що залишив за собою останнє слово. 3. Об’єднайтеся в пари та проведіть навчальну гру «Історія з географією». Правила гри. Учні та учениці по черзі називають історико-географічні назви, які зустрічалися в розділі, і вказують подію, яка пов’язана з тією чи іншою назвою. 4. Об’єднайтеся в малі групи та проведіть навчальну гру «Жива картина». Правила гри. Учням та ученицям пропонується зобразити певну історичну подію, не попереджаючи клас про те, що демонструється. Вони озвучують від імені свого персонажа одну-дві репліки. Клас має впізнати подію та вказати, де й коли вона відбулася. Рекомендовані для «живих картин» події: проголошення Б. Хмельницького гетьманом, урочистий в’їзд Б. Хмельницького в Київ, Б. Хмельницький приймає послів, Б. Хмельницький під час однієї з битв, І. Богун виводить козаків з оточення під Берестечком тощо....
0 Переглянути

Практичне заняття за розділом III. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.

8 Клас

Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в три команди. Двом командам по черзі з галереї портретів (готує вчитель/вчителька) у випадковому порядку демонструється один із видатних історичних діячів. Після короткої наради обраний представник команди називає постать і надає її стислу характеристику. Третя команда оцінює правильність виконання завдання, виправляє помилки. Рекомендований перелік історичних постатей: Богдан Хмельницький, Іван Богун, Ярема Вишневецький, Адам Кисіль та інші діячі, що відігравали значну роль у роки Національно-визвольної війни (польські королі, кримські хани, османські султани, козацькі полковники). IV. Робота в малих групах Учні та учениці у складі малих груп обговорюють підготовлені до заняття презентації. V. Підсумки заняття Учні та учениці формулюють висновки відповідно до мети заняття, визначаючи, чого вони навчилися на ньому....
0 Переглянути

Воєнно-політичні події 1654—1657 рр.

8 Клас

ВОЄННА КАМПАНІЯ 1654—1655 рр. У січні 1654 р. уряд Речі Посполитої, дізнавшись про події в Переяславі, почав готуватися до нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з Річчю Посполитою та вступила у війну з нею на боці Гетьманщини. У лютому 1654 р. 20-тисячне польське військо вторглося на Поділля та Брацлавщину. Місто Немирів було взяте в облогу й знищене, оскільки ніхто із жителів у полон не здався. Проте дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення й протидію козацьких військ на чолі з В. Томиленком та І. Богуном польські частини були змушені відступити. У той час головні воєнні дії розгорталися на території Білорусії та Смоленщини. На вимогу царя в травні 1654 р. Б. Хмельницький направив туди 18-тисячне козацьке військо, очолюване наказним гетьманом Іваном Золотаренком. Завдяки його успішним діям до кінця 1654 р. південь Білорусії та всю територію Смоленщини було звільнено від польсько-литовських військ. Кримське ханство негативно поставилося до рішень Переяславської ради. Після того як Б. Хмельницький проігнорував вимогу Ісляма ІІІ Герая розірвати союз із Московською державою, татари 10 липня 1654 р. уклали з польською владою «Вічний договір», що передбачав взаємну допомогу «проти будь-якого ворога»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 190 191 192 193 194 195 196 197 198 ... 370
Назад

Навігація