Практичне заняття. Повсякденне життя представників основних верств суспільства
- 14-10-2022, 10:48
- 368
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
Опрацювавши цей параграф, ви зможете: дізнатися про виникнення Запорозької Січі; показувати на карті місця запорозьких січей-фортець та володінь Запорозької Січі; розповідати про утворення реєстрового козацтва та Війська Запорозького; визначати характерні риси політичного, військового й адміністративного устрою Війська Запорозького; характеризувати причини та наслідки перших козацьких повстань 90-х рр. XVI ст.; пояснювати поняття і терміни «Запорозька Січ», «реєстрове козацтво», «Військо Запорозьке», «гетьман», «козацька рада», «кіш», «кошовий отаман», «курінь», «військова старшина», «козацькі клейноди». 1. Назвіть причини виникнення українського козацтва. 2. Хто й коли збудував на острові Мала Хортиця замок, який став попередником Запорозької Січі? 3. Як ставилася до діяльності українських козаків литовська й польська влада? 1. Виникнення Запорозької Січі. На межі 70—80-х рр. XVI ст. в Україні виникла ситуація, що спонукала козаків до створення своєї єдиної військово-політичної організації. У середині XVI ст. на Дніпровському Низі вже сформувалася ціла мережа козацьких «городків» і січей. Козацькі ватаги жили в них як тимчасово, так і постійно. У разі необхідності дати відсіч нападникам або рушати в похід за здобиччю окремі козацькі ватаги виступали разом, очолювані виборними отаманами. Це сприяло усвідомленню козаками необхідності створення власної військової організації. Об’єднанню розрізнених козацьких «городків» і невеликих січей сприяло також кількісне зростання козаків у 70-х рр. XVI ст. Якщо раніше, за повідомленнями сучасників, у пониззі Дніпра цілорічно перебувало лише кілька сотень козаків, то тепер їх були тисячі. Зростанню козацтва сприяло значне погіршення становища селянства на українських землях після Люблінської унії. Саме на цей час припадають згадки про масові втечі на Запорожжя. Козаками ставали також бояри, які не змогли документально підтвердити свої права на землю та шляхетство. Боярство не лише додало до козацтва досвід професійних вояків, але й спонукало його до розгортання боротьби за визнання владою Речі Посполитої своїх станових інтересів.... |
Кінець XV ст. став часом появи на історичній арені українського козацтва. Перша згадка про українських козаків у писемних джерелах датована 1489 р. Передумови виникнення козацтва були пов’язані з історичною ситуацією на українських землях на той час. Саме тоді південно-східна межа розселення українців досягала так званого Дикого Поля — не обжитих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими притоками Десни та Дніпра. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були надзвичайно сприятливі для господарської діяльності людини. Опис природних багатств Дикого Поля литовським дипломатом Михайлом Литвином Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкури, а м'ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір'я, яке чіпляють до стріл. Псів годують м'ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.... |
60-ті рр. XVI ст. стали періодом важливих змін для українських земель, пов’язаних з об’єднанням Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдине державне утворення. Якими були передумови такого об’єднання? У цей час Велике князівство Литовське дуже послабилося. Зазнавши поразки у війнах із Московією наприкінці XV — у першій половині XVI ст., Литва втратила значну частину своєї території. Із 1561 р. Литва брала участь у Лівонській війні проти Московської держави. Унаслідок поразок литовська сторона опинилася в стані глибокої кризи та прагнула отримати воєнну допомогу від Польщі. Зі свого боку Польське королівство сподівалося скористатися ослабленням Литви, щоб реалізувати свої плани просування на слов’янський Схід. Ідея об’єднання Литви та Польщі мала прихильників в обох державах, проте відрізнялася за змістом. Литовські магнати, що мали панівне становище в державі, виступали за незалежність і погоджувалися на об’єднання «двох рівних» за умови існування окремого сейму й забезпечення свого привілейованого становища.... |
Соціальна структура тогочасного українського суспільства мала становий характер. За своїми правами стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані. Вершину панівного стану — шляхти — посідали удільні князі Рюриковичі та Гедиміновичі. Вони становили замкнену групу, до якої не можна було увійти завдяки заможності або найвищим державним посадам. Князівські роди поділялися на «княжат головних», до яких належали Острозькі, Заславські, Сангушки, Чарторийські, Корецькі, Гольшанські, Дубровицькі, і «княжат-повітовників». «Княжата головні» не підлягали дії місцевої адміністрації, мали право входити до великокнязівської ради й вирушати у військові походи зі своїми загонами під родовими гербами. їм належали спадкові землеволодіння, де вони мали право вершити суд над своїми підданими, установлювати податки й повинності, надавати підлеглим землю за умови несення служби. «Княжата-повітовники» таких прав і привілеїв не мали, а їхні збройні загони виступали у складі повітового ополчення, підпорядкованого місцевій адміністрації. Соціальні стани — великі групи людей, що мають закріплені законом права та обов'язки, відрізняються своїм місцем у суспільстві.... |
Розглядаючи особливості розвитку суспільства на території нашої держави, ви дізнаєтеся про подальшу історію українського народу, його боротьбу за свою незалежність і пов’язані з нею подвиги, тріумфи та трагедії. Історія України, як ви вже знаєте, поділяється на певні історичні періоди — етапи її політичного, суспільного й культурного розвитку, що характеризуються визначними подіями, явищами, процесами тощо. У попередніх класах ви вивчали давню й середньовічну історію України. У 8 класі ви познайомитеся з історією раннього Нового часу, або ранньомодерної доби. У цей час на українських землях, як і в інших частинах Європи, відбуваються важливі зрушення у соціальній, політичній, економічній, культурній та інших сферах життя. Дізнатися про них ви зможете зі сторінок цього підручника. Наприкінці XV — у першій половині XVI ст. українські землі перебували у складі різних держав. Переважна частина території України, а саме Підляшшя, Волинь, Східне Поділля (Брацлавщина) і Київщина, входила до складу Великого князівства Литовського. Галичина, Белзщина, Холмщина та Західне Поділля належали Польському королівству. Від середини XIV ст. Буковина була частиною Молдавського князівства. У 1514 р. Молдавське князівство разом з українськими землями потрапило в залежність від Османської імперії. Турецька влада створила на Буковині військово-адміністративну одиницю — Хотинську райю. Закарпаттям із XIII ст. володіло Угорське королівство. Унаслідок поразки від турків-османів під Могачем у 1526 р. Угорщина втратила свою незалежність, а Закарпаття поділили Австрійські Габсбурги (західна частина) і залежне від турків-османів Трансильванське (Семиградське) князівство (східна частина).... |
... |
Бароко (від порт. bаrrосо, ісп. barrueсо та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI — кінця XVIII ст. Для бароко характерні парадність, урочистість, пишність, прагнення до взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Берестейська унія (1596 р.) — це об’єднання православної і католицької церкви з ініціативи частини українського православного духовенства за підтримки королівської влади Речі Посполитої і католицької церкви. Вертеп — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійнії світські (переважно жартівливі та іронічні) п’єси. Вертлюг — деталь, що з’єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі. Гайдамак (від тюрк. «гайде» — гнати, переслідувати; розбійник) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII ст. під владою Речі Посполитої. Генеральна військова рада — орган центрального державного управління в гетьманській Україні протягом 1648—1750 рр. Генеральна старшина — вища державна адміністрація в Гетьманщині в XVII-XVIII ст. Генеральна старшина становила найближче оточення гетьмана. До складу генеральної старшини входили: наказний гетьман (для командування окремими з’єднаннями під час бойових дій), генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний, два генеральних осавули. Героїчні походи козаків — найбільш успішні та вдалі морські і сухопутні походи козаків на володіння султанської Туреччини та її васала — Кримського ханства — протягом перших двох десятиліть XVII ст. Герць — двобій окремих сміливців або невеликих загонів козаків перед битвою. Гетьман (від нім. Hauptmann, польськ. hetman — начальник) — назва вищих воєначальників у Великому князівстві Литовському, Королівстві Польському, Речі Посполитій та Війську Запорозькому низовому. Починаючи з Б. Хмельницького, гетьман — керівник Української козацької держави — Війська Запорозького.... |
Покажіть на карті територію Лівобережної Гетьманщини, Олешківської і Нової Січі, Слобідської України; територіальні зміни, що відбулися внаслідок російсько-турецьких воєн, поділів Речі Посполитої, ліквідації Кримського ханства. Поясніть терміни і поняття: «гайдамаки», «опришки», «паланка», «Коліївщина», «козацькі літописи», «кріпацтво», «реформи». Схарактеризуйте основні напрями політики Російської і Австрійської імперій щодо українських земель; адміністративно-територіальний устрій, господарське та повсякденне життя запорозьких земель; внесок Києво-Могилянської академії в розвиток освіти і науки; історико-культурні пам’ятки доби. Визначте причини і наслідки скасування гетьманства, ліквідації Запорозької Січі; поділів Речі Посполитої; приєднання земель Правобережжя, Поділля, Волині та Кримського ханства до Росії; особливості розвитку культури козацької доби; причини розгортання гайдамацького та опришківського руху на Правобережжі; наслідки реформ Марії-Терезії та Йосифа II для українських земель. Висловте власне ставлення щодо діяльності гетьманів Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Данила Апостола, кошового отамана Петра Калнишевського; Олекси Довбуша, Максима Залізняка, Івана Гонти; Григорія Сковороди.... |
Козацькими літописами називають історико-літературні твори другої половини XVII — середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. Назва «літописи» досить умовна, бо кожен із цих творів є складною, багатоплановою розповіддю про події Національно-визвольної війни, у якій поєднуються характеристики історичних діячів, описи подій — битв, повстань, переговорів, окремі документи, тлумачення цього періоду історії України. Стиль цих творів далекий від традиційної літописної форми. Написані вони тогочасною мовою у формі щорічних записів, оповідань, сказань, повістей із залученням різних документів: більш ранніх українських літописів (Густинського, Львівського, Острозького, Чернігівського тощо), власних спостережень, спогадів сучасників, документальних матеріалів (офіційні і приватні листи, грамоти, універсали), творів чужоземних істориків, легенд і переказів. До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Літопис Самовидця, Літопис Граб’янки та Літопис Самійла Величка (1720). Кожен із творів є оригінальним, має свої особливості. Ярослав Дзира про авторів козацьких літописів Авторами історико-літературних творів XVIII ст. ...були зазвичай козацькі канцеляристи — службовці Генеральної військової канцелярії або місцевих канцелярій. Молоді люди приступали до виконання своїх обов’язків, здобувши ґрунтовну освіту, зокрема й знання іноземних мов. До їх компетенції входило не лише поточне діловодство. Канцеляристам також доводилося брати участь у вирішенні господарських, судових і дипломатичних справ. Завдяки доступу до державних та інших документів вони добре орієнтувалися в суспільно-політичній ситуації, володіли знаннями з української історії. Паралельно зі своєю професійною діяльністю вони залучалися до участі в бойових операціях.... |