Перевірте свої знання з розділу VI
- 10-09-2022, 12:37
- 469
| ... |
Наддніпрянська Україна в 1907–1914-х роках
- 10-09-2022, 12:37
- 427
| Революція 1905-1907 рр. довела, що аграрне питання з економічного переросло в політичне. Розуміючи, що від настроїв селянства — абсолютної більшості населення — залежить майбутнє Російської імперії, її правлячі кола після революції наважилися на проведення аграрної реформи. На початку ХХ ст. в підросійській Україні ще зберігалася сільська община, яка була юридичним власником землі. Тому община періодично перерозподіляла землю, і селянин не був зацікавлений у дбайливому ставленні до неї, оскільки після наступного розподілу міг отримати іншу ділянку. Це призводило до збіднення села та посилювало його революційність. Прем’єр-міністр Росії Петро Столипін оголосив проведення реформи (1906—1910/11). Чи могла реалізація таких завдань справді розв’язати аграрне питання? Чи можна вважати цю реформу продовженням модернізаційних процесів на селі у другій половині ХІХ ст.? Цілі аграрної реформи: створення ефективних селянських господарств, орієнтованих на ринок; ліквідація сільської общини й передача у приватну власність селянським господарствам земель, якими вони користувалися; збереження землеволодіння поміщиків при частковому продажу ними своєї землі селянам;... |
Політичне й громадське життя в Наддніпрянщині в 1905–1907-х роках
- 10-09-2022, 12:36
- 337
| Наростання економічних, соціальних і політичних протиріч на початку ХХ ст. завершилося в Російській імперії буржуазно-демократичною Революцією 1905-1907-х рр. Не залишився осторонь цих подій і український народ. Разом із загальноросійськими революційними вимогами (ліквідація поміщицького землеволодіння, викупних платежів, повалення самодержавства, встановлення демократичних свобод і 8-годинного робочого дня для промислових робітників), у підросійській Україні висували і власні вимоги — досягнення політичної й культурно-національної автономії українських земель. У січні 1905 р. страйкували робітники Києва, Харкова, Одеси та інших міст. Страйк — одна з форм розв’язання конфлікту між працівниками та працедавцями, яка полягає в тимчасовому колективному припиненні праці з метою домогтися виконання певних вимог, наприклад, поліпшення умов праці. У лютому—березні виступи робітників підтримали селяни Лівобережжя. Вони знищували маєтки поміщиків і підприємців. Долучилися до революції й українські студенти, які навчалися в Росії. Вони створили для координації своїх дій Головну студентську раду в Петербурзі. Про що йдеться в документі? Як ставилася Головна студентська рада до загальноросійської мети революції? Яку кінцеву мету революції щодо України вбачали автори документа? З відозви Головної студентської ради «До українського громадянства, студентства, робітництва й українських офіцерів у Петербурзі» від 2 березня 1905 р. Гасло демократичної республіки, яке має російська демократія, забезпечує громадянські права кожної людини. В боротьбі за ці права ми зичимо російській демократії успіху. Проте українська демократія, українські маси потребують забезпечення не лише своїх загально-громадських прав, а йнаціональних. Найповнішим висловом ідеї національного визволення є національно-державна самостійність, і лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити культурний розвиток українського народу.... |
Практичне заняття. Ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини
- 10-09-2022, 12:34
- 1 333
| Лібералізм. Оборонці лібералізму наголошували передусім на пануванні закону, індивідуальній свободі, конституційних процедурах, релігійній толерантності та на загальних правах людини... Економічний лібералізм зосереджувався на концепції вільної торгівлі... Націоналізм — сукупність ідей, пов’язаних із нацією, чиї інтереси вважалися за найвище добро... Соціалізм, як і націоналізм, — колективна віра. Він виступає проти експлуататорів і власників задля захисту не просто індивіда, а суспільства в цілому... Соціалізм вважає, що знедоленим, кволим та пригнобленим життя буде гарантованим тільки тоді, коли будуть об’єднані ресурси, порівну поділені багатства... Яка ідея щодо самовизначення України (самостійницька чи автономістська) переважала в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини? Чому? Сучасний український історик Ірина Ковальська-Павелко про течії в українському визвольному русі За концептуальними підходами щодо вирішення національного питання і визначення перспектив державності України програми українських політичних угруповань, а отже і самі партії, сучасні історики умовно поділили на дві групи. Одну з них становили партії, що відстоювали ідею автономії України в складі демократизованої Росії (РУП з 1903 р., УСДРП, УДП, УРП, УДРП), а іншу — партії, що своє програмне завдання вбачали в досягненні самостійної української держави (РУП до 1903 р., УСП, УНП)... теза автономного статусу України в складі Росії була більш поширеною і стала орієнтиром у програмах соціал-демократичних і ліберально-демократичних партій... Національно-радикальні партії першість віддавали досягненню українством державної незалежності як найважливішої передумови здійснення соціалістичних перетворень.... |
Український політичний і національний рух на початку ХХ ст.
- 10-09-2022, 12:33
- 476
| Для початку ХХ ст. характерний процес стрімкої політизації українського суспільства, що зумовлювалося інтенсивним розвитком економіки, зрушеннями в соціальній структурі суспільства, розгортанням національного руху, поширенням соціалістичних ідей та ідей парламентаризму. Політизація — активізація в суспільстві сил, що висувають політичні вимоги, як-от: зміна форми правління, виборче право, свобода слова, друку, мітингів, зборів. Економічна криза погіршила життя робітників, загострила аграрне та національне питання. Очолила протестний рух інтелігенція, яку до певної міри підтримали робітники та селяни. 1900-1903 рр. пов’язані з масовими виступами промислових робітників з вимогами встановити 8-годинний робочий день і дотримуватися політичних свобод. Особливо масштабні страйки та демонстрації розгорнулися в липні-серпні 1903 р., охопивши Київ, Миколаїв, Катеринослав та інші міста. У них узяли участь 115 тис. робітників. Учасники акцій протестували під гаслом «Геть самодержавство!» Влада відповіла на виступи робітників репресіями. Тільки в 1903 р. в сутичках із поліцією й військами загинуло понад 100 осіб, чимало демонстрантів були поранені, понад 2 тис. осіб — заарештовані. На відміну від робітників, виступи селян здебільшого мали стихійний характер. Селяни захоплювали поміщицькі землі й угіддя, чинили опір розмежуванню земель, знищували поміщицькі посіви й сінокоси, рубали ліси, виступали проти продажу майна за недоїмки, відмовлялися вносити борги й різні платежі, вимагали поліпшення орендних умов. У 1902 р. наймасовішими були виступи селян у Подільській, Полтавській і Харківській губерніях. Сільська біднота розгромила 40 панських маєтків, спалила 2 заводи, захопила майже 2 тис. десятин поміщицьких земель. У 1903-1904 рр. у селах Наддніпрянщини відбулося близько 1 тис. виступів бідноти.... |
Особливості соціально-економічного розвитку Наддніпрянщини
- 10-09-2022, 12:32
- 534
| В умовах модернізації провідну роль в економіці починає відігравати промислове виробництво. Саме в цьому полягає суть переходу від аграрно-ремісничої до індустріальної епохи. Тому початок XX ст. в економіці України характеризувався пришвидшенням темпів індустріалізації, що виражалося у збільшенні кількості підприємств великої машинної індустрії та створенні нової структури економіки. В Україні з її родовищами корисних копалин у Донбасі та Криворізькому басейні набула розвитку кам’яновугільна й металургійна промисловості, Російська імперія стимулювала розвиток саме цих галузей промисловості, оскільки виходила з інтересів збереження та посилення своєї військово-політичної могутності. У підросійській Україні в 1900 р. виробництво заліза і сталі зросло у 27 разів порівняно з попереднім десятиріччям. Такі досягнення значною мірою відбулися завдяки модернізації промислового обладнання. Центральні та північні райони підросійської України мали сприятливі умови для вирощування цукрового буряку, тому саме ці регіони імперії стали центром цукроваріння. Саме на цих трьох галузях — кам’яновугільній, металургійній і цукровій — трималася промисловість України. Інші важливі галузі промислового виробництва, зорієнтовані на задоволення повсякденних потреб населення, зокрема текстильна, взуттєва, а також машинобудівна, в Україні були представлені слабко. Продукція цих галузей ввозилася в Україну з Росії чи з-за кордону. Виняток становило виробництво сільськогосподарських машин і реманенту, яке розвивалося в південних губерніях України.... |
Перевірте свої знання з розділу V
- 10-09-2022, 12:30
- 484
| ... |
Практичне заняття. Особливості культурницького й політичного етапів національного відродження на західноукраїнських землях
- 10-09-2022, 12:30
- 1 199
| Спираючись на подані джерела, схарактеризуйте сутність культурницького та політичного етапів національного відродження, головні його прояви, знайдіть на карті 5 основні регіони й міста, де розгорталася їхня діяльність. За визначенням сучасного чеського дослідника Мірослава Гроха, національне відродження в країнах проходить три етапи: академічний, культурний та політичний: на першому етапі національного відродження, який М. Грох називає академічним, певна національна група стає предметом уваги дослідників. Вони збирають і публікують народні пісні та легенди, прислів’я, вивчають звичаї й вірування, складають словники, досліджують історію. Однак усе це робиться мовою іншого народу; другий етап національного розвитку — культурна фаза, визначається тим, що мова, яка в першій фазі є предметом вивчення, тепер стає мовою, якою творять літературу й на яку перекладають з інших мов. Народну мову вводять як обов’язкову до шкіл загальноосвітніх, а з часом і до вищих. Національна мова вживається в науці, технічній літературі, у політиці, громадському житті та побуті;... |
Радикальний рух і політичні партії в Галичині
- 10-09-2022, 12:30
- 699
| В останній чверті XIX ст. в Галичині поряд із москвофілами й народовцями сформувалася група молоді, яка протистояла обом течіям українського руху, — радикали. Серед них були молоді українські політичні діячі: Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький та ін., які перебували під впливом соціалістичних ідей М. Драгоманова і прагнули надати українофільству характеру політичного руху. Радикал (від лат. radicis — «корінь») — прихильник радикалізму. Радикалізм у політиці — це напрям, який передбачає рішучі дії, спрямовані на корінні зміни в суспільному житті, відкидаючи будь-які компроміси. Погляд зблизька У чому Іван Франко бачив своє призначення? Поверніться до його біографії після опрацювання всього параграфа. Які ідеї й факти з біографії митця справили на вас найбільше враження? Поясніть, чому сучасний дослідник Ярослав Грицак вважає Івана Франка найвидатнішим українським політиком. Іван Франко (1856-1916) — поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературознавець. Захистив при Віденському університеті докторську дисертацію. Автор багатьох літературних творів, які ще за його життя виходили російською, польською, чеською, словацькою, угорською, німецькою мовами. У 1878—1880 рр. засновував й редагував революційні періодичні видання: «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». 1890 р. виступив одним з організаторів Русько-української радикальної партії (РУРП). Неодноразово був ув’язнений, тривалий час перебував під наглядом поліцій — австрійської та російської.... |
Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель у 80–90-х роках XIX ст.
- 10-09-2022, 12:29
- 425
| У 80-х роках XIX ст. галицькі народовці продовжували культурницьку роботу. Проте провальні вибори 1879 р. до галицького сейму, куди потрапили лише три українці, продемонстрували політичну слабкість українців. Такий результат був обумовлений самоусуненням народовців від політичної боротьби, що створило сприятливі умови полякам на виборах. Після цієї поразки серед народовців з’явилися нові лідери — представники світської інтелігенції: учитель гімназії Юліан Романчук, юристи Олександр Огоновський й брати Олександр і Володимир Барвінські. Нові провідники українства визнавали, що польські шляхтичі витіснили їх із галицького сейму, а москвофіли — з усіх колишніх українських установ. Тож їм залишалося або припинити своє існування, або йти в народ і працювати з ним. У 1879 р. вони почали видавати для селян часопис «Батьківщина». Наступного року заснували зорієнтований на інтелігенцію часопис «Діло». Цією назвою вони наголошували на тому, що їхня позиція є протилежною ідеям русофілів, газета яких називалася «Слово». Погляд зблизька Які факти з біографії братів Барвінських і Юліана Романчука справили на вас найбільше враження? Висловіть власне ставлення щодо їхньої діяльності.... |
