Загальні положення цивільного процесуального права. Поняття цивільного процесу

Важливим елементом розбудови правової держави і громадянського суспільства в Україні є створення дієвого механізму захисту конституційних прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. У разі порушення прав громадян або організацій з боку інших осіб і при відсутності добровільного поновлення порушеного права виникає об'єктивна необхідність застосування відповідних способів захисту права стосовно зобов'язаної сторони.

Будь-яка заінтересована особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за охороною свого права і захистити його відповідним способом, передбаченим законом.

Спосіб захисту права - категорія матеріального права. Способи захисту цивільних прав визначаються законами України. Відповідно до ст. 16 ЦК України ними можуть бути:

• - визнання права;
• - визнання правочину недійсним;
• - припинення дії, яка порушує право;
• - відновлення становища, яке існувало до порушення;
• - примусове виконання обов'язку в натурі;
• - зміна правовідношення;
• - припинення правовідношення;
• - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
• - відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
• - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Окрім цієї загальної норми існують і інші, які визначають можливі способи захисту у конкретних правовідносинах, наприклад способи захисту права інтелектуальної власності (ст. 432 ЦК).

Від поняття "спосіб захисту права" відрізняється поняття "форма захисту права". Форма захисту права - категорія процесуального характеру. Під формою захисту права слід розуміти визначену законом діяльність компетентних органів щодо захисту права, яка полягає у встановленні фактичних обставин цивільної справи, застосуванні норм права, визначенні способу захисту права і винесенні рішення. Застосування перерахованих у законі способів захисту права, тобто визначених примусових заходів до порушника права, може здійснюватись не однією, а кількома формами захисту права.

Форма захисту права залежить від ряду факторів - специфіки прав, які підлягають захисту чи охороні; складності чи, навпаки, простоти правовідносин і прав, які належить захищати, рівня розвитку демократичних процесів у суспільстві, правових традицій.

Чинне законодавство України передбачає судову, громадську, адміністративну, нотаріальну форми захисту та самозахист цивільних прав і законних інтересів громадян і організацій.

Громадська форма захисту права передбачає розв'язання спору між суб'єктами уповноваженими громадськими організаціями (профспілками, комісіями по трудових спорах тощо). Різновидом громадської форми захисту є третейські суди, які не наділені судовою владою, оскільки не здійснюють правосуддя, а створюються для розгляду і вирішення конкретної справи в цивільних і господарських правовідносинах.

Адміністративна форма захисту права полягає в тому, що у випадках, передбачених законом, Президент України, органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування мають право прийняти рішення про захист та відновлення цивільних прав у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом (ст. 17 ЦК).

Нотаріальна форма захисту права передбачає діяльність нотаріусів та інших уповноважених державою осіб відповідно до визначеної законом процедури по захисту і охороні прав та інтересів як фізичних, так і юридичних осіб, яка здійснюється за вимогою правомочних осіб і під державним контролем (нотаріус, наприклад, здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі - ст. 18 ЦК).

Згідно з цивільним законодавством однією із форм захисту цивільних прав є самозахист. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Формами самозахисту є необхідна оборона; завдання шкоди у стані крайньої необхідності за умови, що завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала; притримання майна кредитором до виконання зобов'язання.

Серед названих форм захисту права провідну роль відіграє судова форма як універсальна, історично сформована, детально регламентована нормами цивільного процесуального права. Вона забезпечує надійні гарантії правильного застосування закону, встановлення реально існуючих прав та обов'язків сторін. Це пов'язано з тим, що судовий захист здійснюють спеціальні органи - суди. Вони вирішують заявлені вимоги, їх діяльність детально регламентована нормами матеріального і процесуального права.

Діяльність судів є демократичною формою захисту права, орієнтованою, насамперед, на захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також у визначених межах - держави. Право на судовий захист - це конституційне право. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на захист його прав і свобод судом.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Конституції України). Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ст. 147 Конституції України).

Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України (ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" ).

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності (ст. 22 цього ж Закону України):

• o місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом;
• o місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності;
• o місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

Відповідно до ст. 15 ЦПК суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також на виконання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу; з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Захист права може бути здійснено і господарським судом, який відповідно до ст. 12 ГПК України розглядає та вирішує:

• 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, зазначених у законодавстві, за деякими винятками, визначеними законом;
• 2) справи про банкрутство;
• 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
• 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
• 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
• 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

На розгляд третейського суду як юрисдикційного органу захисту можуть бути передані будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, крім винятків, встановлених ст. 6 Закону України "Про третейські суди"1. Згідно зі ст. 17 ЦПК та ст. 12 ГПК підвідомчий загальним та господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім випадків, встановлених законом. Такі спори можуть розглядати як органи разової юрисдикції, так і створені спеціально для арбітражного (третейського) розгляду та вирішення господарських спорів (наприклад, Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України, створені відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

В порядку адміністративного судочинства відповідно до ст. 17 КАСУ розглядаються справи щодо правовідносин, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Судова влада в Україні здійснюється у формі цивільного, кримінального, господарського та адміністративного судочинства. Розгляд цивільних справ здійснюється судами в процесі цивільного судочинства (цивільного процесу).

Цивільний процес - це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, яка здійснюється в установленому законом порядку в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах.

Цивільний процес визначає порядок провадження в цивільних справах відповідно норм цивільного процесуального права.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК ).

У процесі порушення цивільних справ, їх підготовки до судового розгляду та розгляду судом, оскарження судових рішень та ухвал, перегляду справ Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами, виконання рішень з цих справ виникають цивільні процесуальні правовідносини. Діяльність учасників процесу на всіх названих стадіях здійснюється в установленому законом порядку і у визначеній формі.