Організація внутрішнього аудиту, його нормативно-правове забезпечення.
Реферат
Організація внутрішнього аудиту, його нормативно-правове забезпечення.
План:
1. Нормативно-правове забезпечення організації внутрішнього аудиту.
2. Основні засади організації внутрішнього аудиту.
3. Укомплектування штату та розподіл обов’язків.
4. Професійна етика, права та обов’язки аудиторів.
1
Питання, пов’язані з роботою і професійним захистом аудиторів, регулюють АПУ (Аудиторська палата України) і САУ (Спілка аудиторів України).
В цілому аудиторська діяльність регулюється Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та поширюється на всі господарські суб’єкти незалежно від форм власності та видів діяльності.
Незалежно від того чи це зовнішній аудит чи внутрішній він має проводитись відповідно до міжнародних нормативів та міжнародних норм етики професій бухгалтерів розроблених Міжнародною федерацією бухгалтерів. Нормативи щодо послуг аудиторів Комітет міжнародної аудиторської практики видає у двох серіях: міжнародні нормативи аудиту і міжнародні нормативи супутніх з аудитом робіт.
На основі міжнародних нормативів розробляються національні нормативи аудиту, які поділяються на нормативи зовнішнього і внутрішнього аудиту. Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.1998 р. № 73 затверджено 32 національних нормативи аудиту.
Нормативи на відміну від стандартів носять рекомендаційний характер. Під стандартами аудиту розуміють перелік правил, яких слід дотримуватись під час здійснення перевірки. Аудитори можуть не використовувати у своїй діяльності нормативи аудиту, проте з професійної точки зору, вони повинні пояснити причину їх не дотримання.
2
Основні методологічні положення щодо організації внутрішнього аудиту полягають у тому, що насамперед слід визначити об’єкт аудиту, укомплектувати штат внутрішніх аудиторів, оптимально розподілити контрольні функції, виробити методичні вказівки з питань проведення внутрішнього аудиту, визначити структуру і зміст аудиторського висновку, а також порядок реалізації результатів перевірки.
Загалом структуру організації внутрішнього аудиту можна подати у вигляді організаційної моделі:
підготовча робота – визначення об’єкту аудиту, завдань і складу комісії, яка здійснюватиме аудит;
обстеження – поверхневий аналіз основних показників об’єкту аудиту;
складання програми, робочого плану аудиту – складання програми, конкретизація основних завдань, ознайомлення з програмою учасників, складання робочих завдань, інструктаж учасників аудиту;
процедури аудиту відповідно до програми – аудит і аналіз результатів;
систематизація результатів аудиту – формування чорнового варіанта аудиторського висновку, уточнення даних аудиту;
узагальнення результатів аудиту та остаточне оформлення висновку (звіту) – ознайомлення з результатами аудиту керівного складу підприємства, оформлення висновку (звіту), розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків;
перевірка виконання результатів аудиту.
3
При укомплектуванні штату внутрішніх аудиторів керівництву потрібно звернути увагу на наявність сертифікату в аудитора та його серію. Зокрема, при організації внутрішнього аудиту в установах банків сертифікат повинен бути серії Б або АБ, відповідно для роботи внутрішнім аудитором в інших установах потрібна наявність сертифікату серії А або АБ.
Потрібно також пам’ятати, що крім сертифіката кандидат на посаду внутрішнього аудитора повинен мати свідоцтво видане АПУ на право здійснення аудиторської діяльності, яке дійсне протягом 5 років.
Таким чином, установа, яка організовує службу внутрішнього аудиту повинна виконати наступні вимоги:
· перевірити наявність сертифіката відповідної серії;
· перевірити наявність та термін дії свідоцтва;
· перевірити наявність даних занесених про аудитора у Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності, який публікується АПУ щорічно, станом на 1 січня поточного року у засобах масової інформації. Цей крок є остаточним підтвердженням правдивості поданих аудитором документів.
Якщо фінансово-господарський стан підприємства передбачає наявність одного аудитора, то він і виконуватиме весь комплекс робіт із внутрішнього аудиту відповідно до затверджених планів та програми проведення аудиту. У тих випадках, коли на підприємстві сформовано відділ внутрішнього аудиту із кількістю працівників більше ніж один, потрібно призначити керівника відділу внутрішнього аудиту. Власне, керівник і здійснюватиме в майбутньому розподіл обов’язків та загальний контроль за діяльністю усього структурного підрозділу підприємства.
4
У теорії і практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов’язків. Від дотримання цих етичних принципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність.
Внутрішній аудитор під час виконання своїх службових обов’язків дотримується таких моральних принципів:
Чесність. На чесності, що є головним принципом моральної етики внутрішнього аудитора, ґрунтується довір’я до думки аудитора. Внутрішній аудитор має виконувати свої службові обов’язки чесно та неупереджено.
Об’єктивність. Внутрішній аудитор має продемонструвати найвищий рівень професійної об’єктивності під час виконання своїх службових обов’язків у процесі збирання, оцінювання і надання інформації про діяльність установи, яку перевіряє. Внутрішній аудитор повинен робити зважену оцінку всіх обставин, ставитися до справи неупереджено та не допускати того, щоб особиста упередженість або тиск з боку могли позначитися на об’єктивності його оцінок та висновків. Об’єктивною основою для висновків, рекомендацій внутрішнього аудитора може бути тільки достатній обсяг інформації, а не упередженість або конфлікт інтересів.
Конфіденційність. Внутрішній аудитор під час виконання своїх службових обов’язків має доступ до інформації щодо діяльності і зобов’язаний дотримуватися її конфіденційності. Внутрішній аудитор несе відповідальність за несанкціоноване розголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці і не має права використовувати її у власних інтересах та розкривати її без відповідного на це дозволу керівництва, крім випадків, коли цього вимагає законодавство України.
Компетентність. Професійна компетентність внутрішнього аудитора вимагає наявності в нього повної вищої фінансово-економічної освіти, яка отримана в навчальному закладі України, що має державну акредитацію, або в навчальному закладі іноземної держави, дипломи якого мають юридичну силу в Україні. Внутрішній аудитор використовує необхідні знання, навички і досвід роботи під час здійснення внутрішнього аудиту, бере на себе лише ті зобов’язання, для виконання яких він володіє достатніми професійними знаннями, навичками і практичним досвідом. Внутрішній аудитор проводить аудит відповідно до професійних стандартів.
Крім вище перелічених моральних принципів внутрішній аудитор повинен дотримуватись певних правил поведінки та обов’язків:
? внутрішній аудитор під час виконання службових обов’язків діє згідно з Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами України, положенням про службу внутрішнього аудиту підприємства;
? внутрішній аудитор визнає свою відповідальність перед суспільством, керівництвом підприємства та його працівниками, сприяє створенню умов для виконання завдань та мети діяльності підприємства, а також докладає зусиль для їх досягнення;
? внутрішній аудитор на високому професійному рівні виконує свої службові обов’язки, планує свою роботу, своєчасно і якісно виконує поставлені перед ним завдання, проявляє ініціативу;
? внутрішній аудитор постійно створює та підтримує належну репутацію своєї професії, утримуючись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати його;
? внутрішній аудитор постійно підвищує свій рівень знань і навичок відповідно до функцій та завдань займаної посади, підвищує свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень шляхом вивчення відповідних національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, аудиту, відвідування семінарів, курсів підвищення кваліфікації, участі в наукових конференціях, симпозіумах та шляхом самоосвіти;
? внутрішній аудитор не може брати участі в будь-якій іншій діяльності, що є несумісною з виконанням завдань професійного характеру і яка могла б завдати шкоди їх оцінці, чесності, об’єктивності, незалежності чи репутації внутрішнього аудитора або яка може суперечити меті та інтересам підприємства.
Внутрішній аудитор не має права:
- відмовляти службовим особам у наданні інформації, що передбачено посадовою інструкцією та нормативно-правовими актами України, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію;
- сприяти, використовуючи своє службове становище, стороннім фізичним та юридичним особам в одержанні ними вигод від підприємства, наданням пільг або переваг під час їх взаємної діяльності;
- вимагати чи брати від фізичних та юридичних осіб подарунки, отримувати послуги, що є чи можуть бути як винагорода за рішення або дії, що належать до його службових обов'язків;
- сприяти, використовуючи своє службове становище, окремим фізичним або юридичним особам у отриманні вигод з метою одержання за це для себе, своїх родичів або інших зацікавлених осіб матеріальних благ, послуг, пільг або інших привілей.
Організація внутрішнього аудиту, його нормативно-правове забезпечення.
План:
1. Нормативно-правове забезпечення організації внутрішнього аудиту.
2. Основні засади організації внутрішнього аудиту.
3. Укомплектування штату та розподіл обов’язків.
4. Професійна етика, права та обов’язки аудиторів.
1
Питання, пов’язані з роботою і професійним захистом аудиторів, регулюють АПУ (Аудиторська палата України) і САУ (Спілка аудиторів України).
В цілому аудиторська діяльність регулюється Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні та поширюється на всі господарські суб’єкти незалежно від форм власності та видів діяльності.
Незалежно від того чи це зовнішній аудит чи внутрішній він має проводитись відповідно до міжнародних нормативів та міжнародних норм етики професій бухгалтерів розроблених Міжнародною федерацією бухгалтерів. Нормативи щодо послуг аудиторів Комітет міжнародної аудиторської практики видає у двох серіях: міжнародні нормативи аудиту і міжнародні нормативи супутніх з аудитом робіт.
На основі міжнародних нормативів розробляються національні нормативи аудиту, які поділяються на нормативи зовнішнього і внутрішнього аудиту. Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.1998 р. № 73 затверджено 32 національних нормативи аудиту.
Нормативи на відміну від стандартів носять рекомендаційний характер. Під стандартами аудиту розуміють перелік правил, яких слід дотримуватись під час здійснення перевірки. Аудитори можуть не використовувати у своїй діяльності нормативи аудиту, проте з професійної точки зору, вони повинні пояснити причину їх не дотримання.
2
Основні методологічні положення щодо організації внутрішнього аудиту полягають у тому, що насамперед слід визначити об’єкт аудиту, укомплектувати штат внутрішніх аудиторів, оптимально розподілити контрольні функції, виробити методичні вказівки з питань проведення внутрішнього аудиту, визначити структуру і зміст аудиторського висновку, а також порядок реалізації результатів перевірки.
Загалом структуру організації внутрішнього аудиту можна подати у вигляді організаційної моделі:
підготовча робота – визначення об’єкту аудиту, завдань і складу комісії, яка здійснюватиме аудит;
обстеження – поверхневий аналіз основних показників об’єкту аудиту;
складання програми, робочого плану аудиту – складання програми, конкретизація основних завдань, ознайомлення з програмою учасників, складання робочих завдань, інструктаж учасників аудиту;
процедури аудиту відповідно до програми – аудит і аналіз результатів;
систематизація результатів аудиту – формування чорнового варіанта аудиторського висновку, уточнення даних аудиту;
узагальнення результатів аудиту та остаточне оформлення висновку (звіту) – ознайомлення з результатами аудиту керівного складу підприємства, оформлення висновку (звіту), розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків;
перевірка виконання результатів аудиту.
3
При укомплектуванні штату внутрішніх аудиторів керівництву потрібно звернути увагу на наявність сертифікату в аудитора та його серію. Зокрема, при організації внутрішнього аудиту в установах банків сертифікат повинен бути серії Б або АБ, відповідно для роботи внутрішнім аудитором в інших установах потрібна наявність сертифікату серії А або АБ.
Потрібно також пам’ятати, що крім сертифіката кандидат на посаду внутрішнього аудитора повинен мати свідоцтво видане АПУ на право здійснення аудиторської діяльності, яке дійсне протягом 5 років.
Таким чином, установа, яка організовує службу внутрішнього аудиту повинна виконати наступні вимоги:
· перевірити наявність сертифіката відповідної серії;
· перевірити наявність та термін дії свідоцтва;
· перевірити наявність даних занесених про аудитора у Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності, який публікується АПУ щорічно, станом на 1 січня поточного року у засобах масової інформації. Цей крок є остаточним підтвердженням правдивості поданих аудитором документів.
Якщо фінансово-господарський стан підприємства передбачає наявність одного аудитора, то він і виконуватиме весь комплекс робіт із внутрішнього аудиту відповідно до затверджених планів та програми проведення аудиту. У тих випадках, коли на підприємстві сформовано відділ внутрішнього аудиту із кількістю працівників більше ніж один, потрібно призначити керівника відділу внутрішнього аудиту. Власне, керівник і здійснюватиме в майбутньому розподіл обов’язків та загальний контроль за діяльністю усього структурного підрозділу підприємства.
4
У теорії і практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов’язків. Від дотримання цих етичних принципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність.
Внутрішній аудитор під час виконання своїх службових обов’язків дотримується таких моральних принципів:
Чесність. На чесності, що є головним принципом моральної етики внутрішнього аудитора, ґрунтується довір’я до думки аудитора. Внутрішній аудитор має виконувати свої службові обов’язки чесно та неупереджено.
Об’єктивність. Внутрішній аудитор має продемонструвати найвищий рівень професійної об’єктивності під час виконання своїх службових обов’язків у процесі збирання, оцінювання і надання інформації про діяльність установи, яку перевіряє. Внутрішній аудитор повинен робити зважену оцінку всіх обставин, ставитися до справи неупереджено та не допускати того, щоб особиста упередженість або тиск з боку могли позначитися на об’єктивності його оцінок та висновків. Об’єктивною основою для висновків, рекомендацій внутрішнього аудитора може бути тільки достатній обсяг інформації, а не упередженість або конфлікт інтересів.
Конфіденційність. Внутрішній аудитор під час виконання своїх службових обов’язків має доступ до інформації щодо діяльності і зобов’язаний дотримуватися її конфіденційності. Внутрішній аудитор несе відповідальність за несанкціоноване розголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці і не має права використовувати її у власних інтересах та розкривати її без відповідного на це дозволу керівництва, крім випадків, коли цього вимагає законодавство України.
Компетентність. Професійна компетентність внутрішнього аудитора вимагає наявності в нього повної вищої фінансово-економічної освіти, яка отримана в навчальному закладі України, що має державну акредитацію, або в навчальному закладі іноземної держави, дипломи якого мають юридичну силу в Україні. Внутрішній аудитор використовує необхідні знання, навички і досвід роботи під час здійснення внутрішнього аудиту, бере на себе лише ті зобов’язання, для виконання яких він володіє достатніми професійними знаннями, навичками і практичним досвідом. Внутрішній аудитор проводить аудит відповідно до професійних стандартів.
Крім вище перелічених моральних принципів внутрішній аудитор повинен дотримуватись певних правил поведінки та обов’язків:
? внутрішній аудитор під час виконання службових обов’язків діє згідно з Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами України, положенням про службу внутрішнього аудиту підприємства;
? внутрішній аудитор визнає свою відповідальність перед суспільством, керівництвом підприємства та його працівниками, сприяє створенню умов для виконання завдань та мети діяльності підприємства, а також докладає зусиль для їх досягнення;
? внутрішній аудитор на високому професійному рівні виконує свої службові обов’язки, планує свою роботу, своєчасно і якісно виконує поставлені перед ним завдання, проявляє ініціативу;
? внутрішній аудитор постійно створює та підтримує належну репутацію своєї професії, утримуючись від будь-яких дій, що можуть дискредитувати його;
? внутрішній аудитор постійно підвищує свій рівень знань і навичок відповідно до функцій та завдань займаної посади, підвищує свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень шляхом вивчення відповідних національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, аудиту, відвідування семінарів, курсів підвищення кваліфікації, участі в наукових конференціях, симпозіумах та шляхом самоосвіти;
? внутрішній аудитор не може брати участі в будь-якій іншій діяльності, що є несумісною з виконанням завдань професійного характеру і яка могла б завдати шкоди їх оцінці, чесності, об’єктивності, незалежності чи репутації внутрішнього аудитора або яка може суперечити меті та інтересам підприємства.
Внутрішній аудитор не має права:
- відмовляти службовим особам у наданні інформації, що передбачено посадовою інструкцією та нормативно-правовими актами України, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію;
- сприяти, використовуючи своє службове становище, стороннім фізичним та юридичним особам в одержанні ними вигод від підприємства, наданням пільг або переваг під час їх взаємної діяльності;
- вимагати чи брати від фізичних та юридичних осіб подарунки, отримувати послуги, що є чи можуть бути як винагорода за рішення або дії, що належать до його службових обов'язків;
- сприяти, використовуючи своє службове становище, окремим фізичним або юридичним особам у отриманні вигод з метою одержання за це для себе, своїх родичів або інших зацікавлених осіб матеріальних благ, послуг, пільг або інших привілей.
