Особливості організації обліку і звітності у Бельгії
РЕФЕРАТ
З курсу «Облік у зарубіжних країнах»
На тему:
Особливості організації обліку і звітності у Бельгії
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………....…3
1. Моделі бухгалтерського обліку…………………………………………..…...6
2. Бухгалтерське регулювання в Бельгії…………………………….………….10
3. Бухгалтерські професії в Бельгії……………………………………………..12
4. Проведення аудиту в Бельгії…………………………………………………14
5. Консолідація бухгалтерських звітних документів в Бельгії……………….16
Висновок………………………………………………………………………….17
Використана література………………………………………………………....18
Вступ
Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств — конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.
Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.
Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків — всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забезпечення.
Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.
Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці та перепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метою вивчення та практичного зас-тосування МСБО та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.
1. Моделі бухгалтерського обліку.
На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.
Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість, дотримання принципів ведення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об’єднанням, наприклад країнами ЄС, СНД. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідальність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялися від аналогічних стандартів в інших країнах – членах співтовариства, тобто знаходились у гармонії один з одним.
Таким шляхом пішли країни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), які опублікували низку нормативних документів, які називаються Директивами, або законами ЄЕС, зокрема, найбільш важливі серед них Четверта Директива „ Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудитування” (від 25 липня 1978 р.) і Сьома Директива „Про принцип складання консолідованої звітності” (від 13 червня 1983 р.). Вони є обов’язковими для виконання у всіх країнах, що входять до ЄЕС. Цей підхід до уніфікації обліку відносять до регіонального рівня.
Зважаючи на розширення інтеграційного процесів у розвитку світового господарства, значної популярності набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики , застосування уніфікованого набору стандартів, щодо регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standarts Committee, IASC). Під підходом стандартизації обліку розуміють те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої облікової ситуації в будь-якій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів.
Історична відокремленість країн та національні особливості зумовили розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі своїми особливостями, вадами та перевагами.
Тепер у світі склалися такі організаційні моделі обліку.
Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі – орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і Великобританії привели до того, що власники компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. У цій ситуації фінансова облікова інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії. З’явилася практика подання акціонерам управлінським персоналом фінансових звітів для контролю ефективності використанням ресурсів. Саме ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів. Така орієнтація фінансового обліку в США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більше того, в цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, більшість компаній знаходила додаткові джерела фінансових ресурсів. Результат – фінансові звіти компаній значно відрізняються за аналітичністю, а визначення рентабельності господарської діяльності як однієї з характеристик ефективної роботи управлінського персоналу є метою фінансового обліку. Для цієї моделі характерні: стабільна політична система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвеститорів і кредиторів.
Разом з тим у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.
Континентальна модель. Цієї моделі дотримуються у більшості країн Європи і Японії. Вона передбачає тісний зв’язок бізнесу з банками, які в основному і задовольняють потреби фінансових компаній. Бухгалтерський облік регламентується законодавчо, характеризується значним консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку. Навпаки, облікова політика спрямована насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно з національним макроекономічним планом. Крім того, уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, проте а менш деталізованому вигляді, ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів.
Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня.
У групу країн континентальної моделі входять Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія, та інші.
Південноамериканська модель. За винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська, країни цієї моделі об’єднує спільна мова – іспанська. Основною відмінністю такої моделі від зазначених вище є парламент не коригування облікових даних на темпи інфляції. У цьому облік орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які використовуються на підприємствах, досить уніфіковані. Інформація, необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики. Це значно спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.
Отже, південноамериканську модель бухгалтерського обліку використовують країни з такими характеристиками: нестабільна політична система; нерозвинута економіка; фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо; методики обліку, які використовуються, - уніфіковані; постійне коригування облікових даних відносно темпів інфляції; облік зорієнтований на державні органи.
Ця модель є характерною для Аргентини, Еквадору, Бразилії, Перу, Чилі та інших країн.
Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона зумовлена потребами міжнародного погодження обліку насамперед з міжнародних валютний і ринкових інтересів. Тільки незначна кількість великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним стандартам.
У США одноманітність та достовірність бухгалтерської інформації (фінансового обліку) забезпечується за допомогою, так званих загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles - GAAP), які виконують роль стандартів бухгалтерського обліку. Стандарти GAAP є міжнародну прийнятими та цілком сумісні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (International Accounting Standards - IAS).
2. Бухгалтерське регулювання в Бельгії
Після опублікування директив ЄЕС (нині ЄС) норми бухгалтерського регулювання в Бельгії суттєво змінилися. Характерною ознакою її системи бухгалтерії є міцний зв'язок між податковими та бухгалтерськими нормами. При підготовці бізнесменами річних бухгалтерських звітів усе частіше перевага надається не бухгалтерськими, а фіскальним принципам. Друга відмінна ознака – робітничі комітети відіграють вагому роль у розвитку бухгалтерської справи. Наприклад, бізнесмен, який має більше 100 робітників, зобов’язаний подавати фінансові звіти такому комітетові на своєму підприємстві.
У Бельгії офіційними мовами, які мають однаковий статус, є французька і фламандська.
Бухгалтерська справа у країні розвивалася на основі французького регулювання, яке бере початок від Кодексу комерції Кольбера 1673 р. і Торговельного кодексу Наполеона 1807 р. Перший бельгійський закон про діяльність компанії було введено в дію в 1873 р., а другий прийнято в 1935 р.
Характерна ознака цих законів та, що вимоги подання бухгалтерської інформації дуже обмежені. Це зумовлено трьома факторами:
група могутніх компаній-холдингів не хотіла б надавати таку інформацію широкому загалу;
у руках сторонніх осіб перебувала незначна кількість акцій, тому зовнішню вимогу про подання інформації можна було відхилити;
законодавці розглядали подання інформації передусім виходячи із потреб кредиторів, при цьому за основу було взято лише консервативний балансовий звіт.
На початку 70-х років XX ст.. вимоги про ширше бухгалтерське регулювання почали поступати від різних кіл, включаючи профспілки, робітничі комітети, фінансових аналітиків, бухгалтерів і вчених. У 1973 р. законодавці встановили, що робітничі комітети мають таке саме право на отримання інформації, як і акціонери. В результаті було прийнято такі законодавчі акти:
«Закон про бухгалтерську справу» від 1975р., яким встановлювались критерії для бухгалтерських звітів компаній і покарання за їх невиконання;
Королівський указ 1976р., яким визначалися необхідність подання інформації та правила оцінки вартості;
Королівський указ 1978р., за яким було встановлено форму бухгалтерських звітів і порядок їх подання;
Королівський указ 1983р., який узгоджував бельгійське бухгалтерське законодавство з вимогами директив ЄЕС;
Королівський указ 1990 р. про правила складання консолідованих бухгалтерських звітів відповідно до вимог директив ЄЕС.
3. Бухгалтерські професії в Бельгії
У Бельгії діють дві професійні організації:
1. Інститут професійних аудиторів, створений у 1953р., який об’єднує 700 членів.
2. Інститут професійних бухгалтерів, що надає послуги з ведення бухгалтерських документів, підготовки річних бухгалтерських звітів і податкових консультацій та вирішує фінансові питання. Він створений у 1985р. і замінив попередню Національну колегію експертів-бухгалтерів Бельгії.
Професії бухгалтера й аудитора повністю розділена, хоча мають схожі схеми підготовки студентів. Однак студенти одразу повинні визначити, чим будуть займатися в майбутньому, тому що потім змінити професію важко. Як правило, в Бельгії бухгалтерська фірма має працівників – членів обох професійних організацій, але для дотримання суворих правил про незалежність аудиторського контролю бухгалтерські й аудиторські підрозділи фірми мають бути розділені на окремі компанії, кожна з яких має власну назву.
Щоб стати членом Інституту професійних аудиторів, необхідно виконати кілька таких умов:
скласти іспит зі знання документів, прийнятих згідно з директивами ЄС, і вимог, що висувається до професії аудитора. Випускники деяких навчальних закладів звільняються від складання цього іспиту або складають його не з усіх вказаних документів;
пройти 3-річний курс практичної підготовки під керівництвом кваліфікованого аудитора. За цей час вивчають окремі навчальні предмети і складаються іспити з них;
пройти курс практичної підготовки, який завершується підсумковим усним або письмовим іспитом;
кандидати, які успішно виконали перші три умови, повинні мати громадянство Бельгії, вік від 25 до 65 років і не повинні бути позбавлені громадянських чи політичних прав. Вони зобов’язані дати клятву перед органом адміністративної юстиції Торгової палати країни.
4. Проведення аудиту в Бельгії
Закон про аудит 1985р. відповідає нинішнім вимогам ЄС про аудиторську діяльність і кваліфікацію аудитора.
Аудит є обов’язковим тільки для великих підприємств; у цьому випадку аудитори повинні бути членами Інституту професійних аудиторів. Для кожного підприємства, чисельність працівників якого перевищує 100 осіб, аудиторський фінансовий звіт має бути поданий також у робітничий комітет цього підприємства. На практиці всі члени такого комітету мають право вето на призначення аудитора. Коли щодо спеціаліста не буде досягнуто згоди, то остаточне рішення залишається за торговельним судом.
Звіт аудитора має включати відповіді на такі запитання:
як проводився аудит, чи надавало керівництво компанії всю інформацію, що вимагалася з необхідними поясненнями;
чи відповідають облікові документи й опубліковані бухгалтерські звіти вимогам законодавства;
чи відображають бухгалтерські документи істинний стан справ у компанії;
чи на законних підставах вказано розміри дивідендів;
чи знає аудитор про певні незаконні операції або прийняті рішення.
Бельгійський закон передбачає детальні вимоги для форми балансового звіту, звіту про прибутки і коментарів до бухгалтерських звітних документів. Невеликі та середні компанії мають право подавати скорочення варіанти цих документів.
До великих компаній належать ті, показники яких перевищують два з трьох значень:
річний обсяг продажу – 3,6 млн. євро;
загальні активи – 1,7 млн. євро;
кількість працівників – 50 осіб.
Як і в інших країнах ЄС, у Бельгії скорочені варіанти бухгалтерських звітів мають структуру, схожу з документами, що подаються великими компаніями, однак з меншою деталізацією. Звіти мають включати попередні показники за статтями, а коли відбулися зміни в класифікації чи використанні бухгалтерських підходів, то в коментарях до бухгалтерських звітних документів необхідно подати відповідні пояснення, що дасть змогу порівняти два послідовних періоди.
Бельгійське бухгалтерське законодавство передбачає обов’язково подавати детальну додаткову інформацію в коментарях до звітних документів.
5. Консолідація бухгалтерських звітних документів в Бельгії
Уперше вимога про подання консолідованих бухгалтерських документів датована 1977р. Вона діяла лише щодо зареєстрованих на фондових біржах компаній, а також тих, капітал перевищує 500 млн. франків. Нині консолідовані бухгалтерські звіти подаються відповідно до Королівського указу 1990р., який застосовується до звітних періодів, що почалися після 31 грудня 1991р.
Консолідація здійснюється на певних умовах:
дочірні підприємства консолідуються за напрямками діяльності;
спільні підприємства обліковується за пропорційною консолідацією;
асоційовані компанії обліковується за капіталом.
Останній підхід застосовується також до деяких дочірніх підприємств. Це відбувається за таких обставин:
там, де виникає сумнів стосовно того, що принцип продовження функціонування збережеться у майбутньому;
наявні акції мають бути продані;
діяльність дочірнього підприємства настільки відрізняється від усіх компаній, які входять у певну групу, що консолідація призводить до спотворення принципу істинного відображення інформації;
якщо за дочірніми підприємствами немає суворого контролю.
Бельгійське законодавство з бухгалтерського обліку та звітності повністю відповідає французькій моделі. Від інших європейських країн його відрізняють дві особливості:
значний вплив на бухгалтерську справу працівників та їх представників;
тісний зв'язок між податковим і бухгалтерським законодавством.
Висновок
Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів і які відповідають міжнародним стандартам.
Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності. Розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють вдосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях. Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість, дотримання принципів введення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об’єднанням. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідальність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізація полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах – членах співтовариствах, тобто знаходились у гармонії один з одним.
Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Гармонізація і стандартизація є головними чинниками при веденні бухгалтерського обліку.
Література
1. Грабова Н.М „Теорія бухгалтерського обліку”. Київ, : А.С.К, 2002. -266 с.
2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2-е, доп. і перероб. — Житомир, ЖТІ, 2000. —640 с.
3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2000. — 608 с.
4. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР (із наступними доповненнями і змінами)// Баланс, №37, 2000.
5. Кузмінський А.М., Кузмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку : Підручник. — К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. — 288 с.
6. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. Посібник. — К.: Т-во “Знання”. КОО,2000, 245с.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”//Все про бухгалтерський облік. — 2002, - № 84. – 3-5с.
8. Бутинець Ф.Ф. Облік у зарубіжних країнах. . Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2002. — 608 с.
9. Єфименко В.І., Лук’яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Нав.-метод. посіб. для самост. вивч. диск./ за ред. В.І. Єфименка. –К.: КНЕУ,2005.-211с.
10. І.Д. Бенько, Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Нав.-метод. посіб. для самост. вивч. диск./ за ред. Бенько І.Д., Тверда палітурка, 2006 р., 311 с.
11. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах Навч. посіб. -Підручник. - К.: Знання, 2007. - 422 с. - (Вища освіта ХХІ століття).
12. О.М. Губанова, С.І. Мельник Облік у зарубіжних країнах: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.
13. Підручник. - Житомир: ПП "Рута", 2002. - 544 с. 20. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах.
З курсу «Облік у зарубіжних країнах»
На тему:
Особливості організації обліку і звітності у Бельгії
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………....…3
1. Моделі бухгалтерського обліку…………………………………………..…...6
2. Бухгалтерське регулювання в Бельгії…………………………….………….10
3. Бухгалтерські професії в Бельгії……………………………………………..12
4. Проведення аудиту в Бельгії…………………………………………………14
5. Консолідація бухгалтерських звітних документів в Бельгії……………….16
Висновок………………………………………………………………………….17
Використана література………………………………………………………....18
Вступ
Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств — конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.
Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.
Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків — всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забезпечення.
Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.
Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці та перепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метою вивчення та практичного зас-тосування МСБО та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.
1. Моделі бухгалтерського обліку.
На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.
Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість, дотримання принципів ведення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об’єднанням, наприклад країнами ЄС, СНД. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідальність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялися від аналогічних стандартів в інших країнах – членах співтовариства, тобто знаходились у гармонії один з одним.
Таким шляхом пішли країни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), які опублікували низку нормативних документів, які називаються Директивами, або законами ЄЕС, зокрема, найбільш важливі серед них Четверта Директива „ Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудитування” (від 25 липня 1978 р.) і Сьома Директива „Про принцип складання консолідованої звітності” (від 13 червня 1983 р.). Вони є обов’язковими для виконання у всіх країнах, що входять до ЄЕС. Цей підхід до уніфікації обліку відносять до регіонального рівня.
Зважаючи на розширення інтеграційного процесів у розвитку світового господарства, значної популярності набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики , застосування уніфікованого набору стандартів, щодо регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standarts Committee, IASC). Під підходом стандартизації обліку розуміють те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої облікової ситуації в будь-якій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів.
Історична відокремленість країн та національні особливості зумовили розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі своїми особливостями, вадами та перевагами.
Тепер у світі склалися такі організаційні моделі обліку.
Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі – орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і Великобританії привели до того, що власники компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. У цій ситуації фінансова облікова інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії. З’явилася практика подання акціонерам управлінським персоналом фінансових звітів для контролю ефективності використанням ресурсів. Саме ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів. Така орієнтація фінансового обліку в США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більше того, в цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, більшість компаній знаходила додаткові джерела фінансових ресурсів. Результат – фінансові звіти компаній значно відрізняються за аналітичністю, а визначення рентабельності господарської діяльності як однієї з характеристик ефективної роботи управлінського персоналу є метою фінансового обліку. Для цієї моделі характерні: стабільна політична система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвеститорів і кредиторів.
Разом з тим у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.
Континентальна модель. Цієї моделі дотримуються у більшості країн Європи і Японії. Вона передбачає тісний зв’язок бізнесу з банками, які в основному і задовольняють потреби фінансових компаній. Бухгалтерський облік регламентується законодавчо, характеризується значним консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку. Навпаки, облікова політика спрямована насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно з національним макроекономічним планом. Крім того, уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, проте а менш деталізованому вигляді, ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів.
Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня.
У групу країн континентальної моделі входять Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія, та інші.
Південноамериканська модель. За винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська, країни цієї моделі об’єднує спільна мова – іспанська. Основною відмінністю такої моделі від зазначених вище є парламент не коригування облікових даних на темпи інфляції. У цьому облік орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які використовуються на підприємствах, досить уніфіковані. Інформація, необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики. Це значно спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.
Отже, південноамериканську модель бухгалтерського обліку використовують країни з такими характеристиками: нестабільна політична система; нерозвинута економіка; фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо; методики обліку, які використовуються, - уніфіковані; постійне коригування облікових даних відносно темпів інфляції; облік зорієнтований на державні органи.
Ця модель є характерною для Аргентини, Еквадору, Бразилії, Перу, Чилі та інших країн.
Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона зумовлена потребами міжнародного погодження обліку насамперед з міжнародних валютний і ринкових інтересів. Тільки незначна кількість великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним стандартам.
У США одноманітність та достовірність бухгалтерської інформації (фінансового обліку) забезпечується за допомогою, так званих загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles - GAAP), які виконують роль стандартів бухгалтерського обліку. Стандарти GAAP є міжнародну прийнятими та цілком сумісні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (International Accounting Standards - IAS).
2. Бухгалтерське регулювання в Бельгії
Після опублікування директив ЄЕС (нині ЄС) норми бухгалтерського регулювання в Бельгії суттєво змінилися. Характерною ознакою її системи бухгалтерії є міцний зв'язок між податковими та бухгалтерськими нормами. При підготовці бізнесменами річних бухгалтерських звітів усе частіше перевага надається не бухгалтерськими, а фіскальним принципам. Друга відмінна ознака – робітничі комітети відіграють вагому роль у розвитку бухгалтерської справи. Наприклад, бізнесмен, який має більше 100 робітників, зобов’язаний подавати фінансові звіти такому комітетові на своєму підприємстві.
У Бельгії офіційними мовами, які мають однаковий статус, є французька і фламандська.
Бухгалтерська справа у країні розвивалася на основі французького регулювання, яке бере початок від Кодексу комерції Кольбера 1673 р. і Торговельного кодексу Наполеона 1807 р. Перший бельгійський закон про діяльність компанії було введено в дію в 1873 р., а другий прийнято в 1935 р.
Характерна ознака цих законів та, що вимоги подання бухгалтерської інформації дуже обмежені. Це зумовлено трьома факторами:
група могутніх компаній-холдингів не хотіла б надавати таку інформацію широкому загалу;
у руках сторонніх осіб перебувала незначна кількість акцій, тому зовнішню вимогу про подання інформації можна було відхилити;
законодавці розглядали подання інформації передусім виходячи із потреб кредиторів, при цьому за основу було взято лише консервативний балансовий звіт.
На початку 70-х років XX ст.. вимоги про ширше бухгалтерське регулювання почали поступати від різних кіл, включаючи профспілки, робітничі комітети, фінансових аналітиків, бухгалтерів і вчених. У 1973 р. законодавці встановили, що робітничі комітети мають таке саме право на отримання інформації, як і акціонери. В результаті було прийнято такі законодавчі акти:
«Закон про бухгалтерську справу» від 1975р., яким встановлювались критерії для бухгалтерських звітів компаній і покарання за їх невиконання;
Королівський указ 1976р., яким визначалися необхідність подання інформації та правила оцінки вартості;
Королівський указ 1978р., за яким було встановлено форму бухгалтерських звітів і порядок їх подання;
Королівський указ 1983р., який узгоджував бельгійське бухгалтерське законодавство з вимогами директив ЄЕС;
Королівський указ 1990 р. про правила складання консолідованих бухгалтерських звітів відповідно до вимог директив ЄЕС.
3. Бухгалтерські професії в Бельгії
У Бельгії діють дві професійні організації:
1. Інститут професійних аудиторів, створений у 1953р., який об’єднує 700 членів.
2. Інститут професійних бухгалтерів, що надає послуги з ведення бухгалтерських документів, підготовки річних бухгалтерських звітів і податкових консультацій та вирішує фінансові питання. Він створений у 1985р. і замінив попередню Національну колегію експертів-бухгалтерів Бельгії.
Професії бухгалтера й аудитора повністю розділена, хоча мають схожі схеми підготовки студентів. Однак студенти одразу повинні визначити, чим будуть займатися в майбутньому, тому що потім змінити професію важко. Як правило, в Бельгії бухгалтерська фірма має працівників – членів обох професійних організацій, але для дотримання суворих правил про незалежність аудиторського контролю бухгалтерські й аудиторські підрозділи фірми мають бути розділені на окремі компанії, кожна з яких має власну назву.
Щоб стати членом Інституту професійних аудиторів, необхідно виконати кілька таких умов:
скласти іспит зі знання документів, прийнятих згідно з директивами ЄС, і вимог, що висувається до професії аудитора. Випускники деяких навчальних закладів звільняються від складання цього іспиту або складають його не з усіх вказаних документів;
пройти 3-річний курс практичної підготовки під керівництвом кваліфікованого аудитора. За цей час вивчають окремі навчальні предмети і складаються іспити з них;
пройти курс практичної підготовки, який завершується підсумковим усним або письмовим іспитом;
кандидати, які успішно виконали перші три умови, повинні мати громадянство Бельгії, вік від 25 до 65 років і не повинні бути позбавлені громадянських чи політичних прав. Вони зобов’язані дати клятву перед органом адміністративної юстиції Торгової палати країни.
4. Проведення аудиту в Бельгії
Закон про аудит 1985р. відповідає нинішнім вимогам ЄС про аудиторську діяльність і кваліфікацію аудитора.
Аудит є обов’язковим тільки для великих підприємств; у цьому випадку аудитори повинні бути членами Інституту професійних аудиторів. Для кожного підприємства, чисельність працівників якого перевищує 100 осіб, аудиторський фінансовий звіт має бути поданий також у робітничий комітет цього підприємства. На практиці всі члени такого комітету мають право вето на призначення аудитора. Коли щодо спеціаліста не буде досягнуто згоди, то остаточне рішення залишається за торговельним судом.
Звіт аудитора має включати відповіді на такі запитання:
як проводився аудит, чи надавало керівництво компанії всю інформацію, що вимагалася з необхідними поясненнями;
чи відповідають облікові документи й опубліковані бухгалтерські звіти вимогам законодавства;
чи відображають бухгалтерські документи істинний стан справ у компанії;
чи на законних підставах вказано розміри дивідендів;
чи знає аудитор про певні незаконні операції або прийняті рішення.
Бельгійський закон передбачає детальні вимоги для форми балансового звіту, звіту про прибутки і коментарів до бухгалтерських звітних документів. Невеликі та середні компанії мають право подавати скорочення варіанти цих документів.
До великих компаній належать ті, показники яких перевищують два з трьох значень:
річний обсяг продажу – 3,6 млн. євро;
загальні активи – 1,7 млн. євро;
кількість працівників – 50 осіб.
Як і в інших країнах ЄС, у Бельгії скорочені варіанти бухгалтерських звітів мають структуру, схожу з документами, що подаються великими компаніями, однак з меншою деталізацією. Звіти мають включати попередні показники за статтями, а коли відбулися зміни в класифікації чи використанні бухгалтерських підходів, то в коментарях до бухгалтерських звітних документів необхідно подати відповідні пояснення, що дасть змогу порівняти два послідовних періоди.
Бельгійське бухгалтерське законодавство передбачає обов’язково подавати детальну додаткову інформацію в коментарях до звітних документів.
5. Консолідація бухгалтерських звітних документів в Бельгії
Уперше вимога про подання консолідованих бухгалтерських документів датована 1977р. Вона діяла лише щодо зареєстрованих на фондових біржах компаній, а також тих, капітал перевищує 500 млн. франків. Нині консолідовані бухгалтерські звіти подаються відповідно до Королівського указу 1990р., який застосовується до звітних періодів, що почалися після 31 грудня 1991р.
Консолідація здійснюється на певних умовах:
дочірні підприємства консолідуються за напрямками діяльності;
спільні підприємства обліковується за пропорційною консолідацією;
асоційовані компанії обліковується за капіталом.
Останній підхід застосовується також до деяких дочірніх підприємств. Це відбувається за таких обставин:
там, де виникає сумнів стосовно того, що принцип продовження функціонування збережеться у майбутньому;
наявні акції мають бути продані;
діяльність дочірнього підприємства настільки відрізняється від усіх компаній, які входять у певну групу, що консолідація призводить до спотворення принципу істинного відображення інформації;
якщо за дочірніми підприємствами немає суворого контролю.
Бельгійське законодавство з бухгалтерського обліку та звітності повністю відповідає французькій моделі. Від інших європейських країн його відрізняють дві особливості:
значний вплив на бухгалтерську справу працівників та їх представників;
тісний зв'язок між податковим і бухгалтерським законодавством.
Висновок
Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів і які відповідають міжнародним стандартам.
Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності. Розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють вдосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях. Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість, дотримання принципів введення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об’єднанням. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідальність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізація полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах – членах співтовариствах, тобто знаходились у гармонії один з одним.
Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Гармонізація і стандартизація є головними чинниками при веденні бухгалтерського обліку.
Література
1. Грабова Н.М „Теорія бухгалтерського обліку”. Київ, : А.С.К, 2002. -266 с.
2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”./ Вид. 2-е, доп. і перероб. — Житомир, ЖТІ, 2000. —640 с.
3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2000. — 608 с.
4. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР (із наступними доповненнями і змінами)// Баланс, №37, 2000.
5. Кузмінський А.М., Кузмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку : Підручник. — К.: Все про бухгалтерський облік, 1999. — 288 с.
6. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. Посібник. — К.: Т-во “Знання”. КОО,2000, 245с.
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”//Все про бухгалтерський облік. — 2002, - № 84. – 3-5с.
8. Бутинець Ф.Ф. Облік у зарубіжних країнах. . Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2002. — 608 с.
9. Єфименко В.І., Лук’яненко Л.І. Облік у зарубіжних країнах: Нав.-метод. посіб. для самост. вивч. диск./ за ред. В.І. Єфименка. –К.: КНЕУ,2005.-211с.
10. І.Д. Бенько, Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Нав.-метод. посіб. для самост. вивч. диск./ за ред. Бенько І.Д., Тверда палітурка, 2006 р., 311 с.
11. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах Навч. посіб. -Підручник. - К.: Знання, 2007. - 422 с. - (Вища освіта ХХІ століття).
12. О.М. Губанова, С.І. Мельник Облік у зарубіжних країнах: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 432 с.
13. Підручник. - Житомир: ПП "Рута", 2002. - 544 с. 20. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах.
