Забезпечення сучасними бібліотеками доступу до наукових знань як форма реалізації права на свободу світогляду та віросповідання
Забезпечення сучасними бібліотеками доступу до наукових знань як форма реалізації права на свободу світогляду та віросповідання
У статті розглядається роль сучасної бібліотеки в забезпеченні права людини й громадянина на свободу світогляду та віросповідання. Порушуються питання включення бібліотечних установ у систему організаційно-правових гарантій прав та свобод людини й громадянина.
Вступ України до Ради Європи та її приєднання до Конвенції про захист прав і основних свобод людини спонукає Україну до підтвердження взятих на себе обов'язків з гарантування високого рівня захисту прав людини. Ст. 9 згаданої Конвенції проголошує, що кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії. У свою чергу ст. 35 Конституції України встановлює, що кожен має право на свободу світогляду й віросповідання.
Вагомим чинником реального забезпечення цього права, поряд з його визнанням, дотриманням і повагою, виступає гарантування, яке здійснюється за допомогою специфічних засобів - гарантій. Як загальне поняття гарантії прав та свобод людини й громадянина є насамперед основними умовами, способами і засобами, за допомогою яких кожна особа має можливість реалізувати свої права.
В юридичній літературі гарантії прав і свобод людини й громадянина поділяють на нормативно-правові та організаційно-правові [1].
Пріоритетним видом юридичних гарантій є нормативно-правові гарантії, під якими слід розуміти систему норм щодо реалізації прав та свобод людини й громадянина.
Разом з тим здійснення права на свободу світогляду й віросповідання людини та громадянина відбувається не тільки шляхом застосування нормативно-правових гарантій, але й за допомогою організаційно-правових гарантій. Організаційно-правові гарантії - це система органів державної влади, організацій, діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій щодо створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами та обов'язками. До системи організаційно-правових гарантій загалом включають: державу, органи державної влади - Верховну Раду України, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Президента України, Конституційний Суд України, органи правосуддя, органи прокуратури, Кабінет Міністрів України та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, міжнародні органи та організації, членом або учасником яких є Україна, політичні партії, адвокатуру, громадські організації, а також засоби масової інформації [2].
На нашу думку, до систему організаційно-правових гарантій людини й громадянина необхідно також включити бібліотечну систему України. Адже важливою умовою для розбудови демократичної, соціальної, правової держави, формування громадянського суспільства є поінформованість. Вона безпосередньо пов'язана зі здійсненням принципу гласності (який виявляється в забезпеченні безперешкодного руху інформаційних потоків про явища та процеси в політико-правовій системі відносин) та реалізацією прав і свобод людини й громадянина.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках. Ст. 1 цього Закону визначає бібліотеку як інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам. Бібліотечна система України згідно з цим Законом - розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів (упорядкованих фондів документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковим апаратом, матеріально-технічними засобами опрацювання, зберігання і передачі інформації) [3].
Перевагою наукових бібліотек у сприянні процесу забезпечення прав і свобод людини і громадянина, у тому числі й права на свободу світогляду й віросповідання є те, що, маючи доступ до великих масивів інформації, вони здатні вдосконалювати свої навігаційні характеристики і надавати довідково-консультативні послуги.
Зокрема, слід звернути увагу на можливість забезпечення різних категорій користувачів (наприклад, представників органів державної влади, релігійних та правозахисних організацій) інформацією нормативно-правового характеру, що сприяє підвищенню правової культури суспільства від державних структур до окремої особистості.
Таким чином, наукові бібліотеки сприяють реалізації одного з принципів, на яких, на думку М. Колодія та А. Олійника, повинен базуватися процес практичного втілення прав та обов'язків людини, а саме: принципу економії часу, соціальних зусиль і засобів під час їх реалізації [4].
Необхідно також відзначити, що невід'ємною характеристикою бібліотечного сервісу поступово стає можливість користування Всесвітньою глобальною інформаційною мережею. З часу отримання бібліотеками доступу до Інтернет за наявності розгалуженої внутрішньобібліотечної локальної мережі розпочинаються масштабні перетворення, пов'язані з включенням світових інформаційних масивів у систему обслуговування читачів. Можливості Інтернету дають змогу поповнити інформаційний потенціал бібліотек поряд з традиційними джерелами (книги, періодичні видання), джерелами глобальної інформаційної мережі.
У свою чергу глобальна інформаційна мережа Інтернет виступає дієвим інструментом демократизації суспільства, пропаганди й захисту прав людини [5].
Слід зазначити, що, розвиваючись як сучасні суспільні інформаційні центри, бібліотеки мають можливість забезпечувати опосередкований зв'язок між громадськістю й органами державної влади, що є необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини й громадянина.
Прийняття правильних рішень владними структурами залежить у першу чергу від їхньої поінформованості, тобто ефективної роботи інформаційно-аналітичних служб, які покликані забезпечувати органи державної влади необхідною інформацією. Однією з інформаційно-аналітичних служб, яка інформує владні структури України, є Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (СІАЗ). Окрім інформування владних структур з окремих питань політичного, соціально-економічного життя держави та суспільства, аналітики СІАЗ готують огляди оперативної інформації про події в релігійній сфері. Таким чином, діяльність Служби допомагає державним органам ефективно працювати над пошуком найбільш оптимальних шляхів подальшої гармонізації та розвитку державно-церковних відносин, вирішенням проблем, які виникають у цій сфері.
Нарешті, важливу роль громадських бібліотек у забезпеченні проголошеного Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р. права на свободу думки, совісті та релігії відзначає Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ). У своїх документах ПАРЄ неодноразово рекомендувала Комітетові міністрів закликати уряди всіх держав-учас- ниць, європейську спільноту, а також відповідні органи влади та організації «забезпечити переклад і доступність у громадських книгозбірнях основних релігійних текстів і відповідної літератури», «передавати в громадські бібліотеки публікації, що детально висвітлюють культурні досягнення й основи віровчення різних релігійних традицій» тощо [6].
Отже, можна говорити про те, що інформаційні можливості сучасної наукової бібліотеки створюють сприятливі умови для реального корис- тування особою правом на свободу світогляду і віросповідання, що, в свою чергу, наближає Україну до виконання взятих на себе перед європейською спільнотою зобов'язань з гарантування високого рівня захисту прав людини.
Виходячи з цього, є доцільним включити до системи організаційно- правових гарантій прав і свобод людини і громадянина бібліотечну систему України.
Список використаної літератури
Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика [Текст] / відп. ред. В. Ф. Погорілко : монографія. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України : А.С.К., 2003. - С. 179.
Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика [Текст] / відп. ред. В. Ф. Погорілко : монографія. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України : А.С.К., 2003. - С. 185.
Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України від 27 січня 1995 р. № 32/95-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon. rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi, вільний. Заголовок з екрана.
Колодій, А. М., Олійник, А. Ю. Права людини і громадянина в Україні [Текст] : навч. посіб. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - С. 243.
Натаров, О. Роль глобальної інформаційної мережі Інтернет у захисті прав людини [Текст] / О. Натаров // Україна: події, факти, коментарі. - 2008. - № 10. - С. 78-85.
Релігія та зміни в Центральній та Східній Європі. Рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи 1556 (2002) [Текст] // Релігійна свобода і права людини: Місія і прозелітизм : у 3-х т. - Львів : Свічадо, 2004. - Т. 3. - С. 223-227; Щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві. Рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи 1202 (1993) [Текст] // Права людини в Україні : інформ.-аналіт. бюлетень українсько-американського бюро захисту прав людини. - Вип. 15. - К. ; Х., 1996. - С. 68-70.
У статті розглядається роль сучасної бібліотеки в забезпеченні права людини й громадянина на свободу світогляду та віросповідання. Порушуються питання включення бібліотечних установ у систему організаційно-правових гарантій прав та свобод людини й громадянина.
Вступ України до Ради Європи та її приєднання до Конвенції про захист прав і основних свобод людини спонукає Україну до підтвердження взятих на себе обов'язків з гарантування високого рівня захисту прав людини. Ст. 9 згаданої Конвенції проголошує, що кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії. У свою чергу ст. 35 Конституції України встановлює, що кожен має право на свободу світогляду й віросповідання.
Вагомим чинником реального забезпечення цього права, поряд з його визнанням, дотриманням і повагою, виступає гарантування, яке здійснюється за допомогою специфічних засобів - гарантій. Як загальне поняття гарантії прав та свобод людини й громадянина є насамперед основними умовами, способами і засобами, за допомогою яких кожна особа має можливість реалізувати свої права.
В юридичній літературі гарантії прав і свобод людини й громадянина поділяють на нормативно-правові та організаційно-правові [1].
Пріоритетним видом юридичних гарантій є нормативно-правові гарантії, під якими слід розуміти систему норм щодо реалізації прав та свобод людини й громадянина.
Разом з тим здійснення права на свободу світогляду й віросповідання людини та громадянина відбувається не тільки шляхом застосування нормативно-правових гарантій, але й за допомогою організаційно-правових гарантій. Організаційно-правові гарантії - це система органів державної влади, організацій, діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій щодо створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами та обов'язками. До системи організаційно-правових гарантій загалом включають: державу, органи державної влади - Верховну Раду України, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Президента України, Конституційний Суд України, органи правосуддя, органи прокуратури, Кабінет Міністрів України та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, міжнародні органи та організації, членом або учасником яких є Україна, політичні партії, адвокатуру, громадські організації, а також засоби масової інформації [2].
На нашу думку, до систему організаційно-правових гарантій людини й громадянина необхідно також включити бібліотечну систему України. Адже важливою умовою для розбудови демократичної, соціальної, правової держави, формування громадянського суспільства є поінформованість. Вона безпосередньо пов'язана зі здійсненням принципу гласності (який виявляється в забезпеченні безперешкодного руху інформаційних потоків про явища та процеси в політико-правовій системі відносин) та реалізацією прав і свобод людини й громадянина.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках. Ст. 1 цього Закону визначає бібліотеку як інформаційний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юридичним особам. Бібліотечна система України згідно з цим Законом - розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів (упорядкованих фондів документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковим апаратом, матеріально-технічними засобами опрацювання, зберігання і передачі інформації) [3].
Перевагою наукових бібліотек у сприянні процесу забезпечення прав і свобод людини і громадянина, у тому числі й права на свободу світогляду й віросповідання є те, що, маючи доступ до великих масивів інформації, вони здатні вдосконалювати свої навігаційні характеристики і надавати довідково-консультативні послуги.
Зокрема, слід звернути увагу на можливість забезпечення різних категорій користувачів (наприклад, представників органів державної влади, релігійних та правозахисних організацій) інформацією нормативно-правового характеру, що сприяє підвищенню правової культури суспільства від державних структур до окремої особистості.
Таким чином, наукові бібліотеки сприяють реалізації одного з принципів, на яких, на думку М. Колодія та А. Олійника, повинен базуватися процес практичного втілення прав та обов'язків людини, а саме: принципу економії часу, соціальних зусиль і засобів під час їх реалізації [4].
Необхідно також відзначити, що невід'ємною характеристикою бібліотечного сервісу поступово стає можливість користування Всесвітньою глобальною інформаційною мережею. З часу отримання бібліотеками доступу до Інтернет за наявності розгалуженої внутрішньобібліотечної локальної мережі розпочинаються масштабні перетворення, пов'язані з включенням світових інформаційних масивів у систему обслуговування читачів. Можливості Інтернету дають змогу поповнити інформаційний потенціал бібліотек поряд з традиційними джерелами (книги, періодичні видання), джерелами глобальної інформаційної мережі.
У свою чергу глобальна інформаційна мережа Інтернет виступає дієвим інструментом демократизації суспільства, пропаганди й захисту прав людини [5].
Слід зазначити, що, розвиваючись як сучасні суспільні інформаційні центри, бібліотеки мають можливість забезпечувати опосередкований зв'язок між громадськістю й органами державної влади, що є необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини й громадянина.
Прийняття правильних рішень владними структурами залежить у першу чергу від їхньої поінформованості, тобто ефективної роботи інформаційно-аналітичних служб, які покликані забезпечувати органи державної влади необхідною інформацією. Однією з інформаційно-аналітичних служб, яка інформує владні структури України, є Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (СІАЗ). Окрім інформування владних структур з окремих питань політичного, соціально-економічного життя держави та суспільства, аналітики СІАЗ готують огляди оперативної інформації про події в релігійній сфері. Таким чином, діяльність Служби допомагає державним органам ефективно працювати над пошуком найбільш оптимальних шляхів подальшої гармонізації та розвитку державно-церковних відносин, вирішенням проблем, які виникають у цій сфері.
Нарешті, важливу роль громадських бібліотек у забезпеченні проголошеного Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 р. права на свободу думки, совісті та релігії відзначає Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ). У своїх документах ПАРЄ неодноразово рекомендувала Комітетові міністрів закликати уряди всіх держав-учас- ниць, європейську спільноту, а також відповідні органи влади та організації «забезпечити переклад і доступність у громадських книгозбірнях основних релігійних текстів і відповідної літератури», «передавати в громадські бібліотеки публікації, що детально висвітлюють культурні досягнення й основи віровчення різних релігійних традицій» тощо [6].
Отже, можна говорити про те, що інформаційні можливості сучасної наукової бібліотеки створюють сприятливі умови для реального корис- тування особою правом на свободу світогляду і віросповідання, що, в свою чергу, наближає Україну до виконання взятих на себе перед європейською спільнотою зобов'язань з гарантування високого рівня захисту прав людини.
Виходячи з цього, є доцільним включити до системи організаційно- правових гарантій прав і свобод людини і громадянина бібліотечну систему України.
Список використаної літератури
Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика [Текст] / відп. ред. В. Ф. Погорілко : монографія. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України : А.С.К., 2003. - С. 179.
Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика [Текст] / відп. ред. В. Ф. Погорілко : монографія. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України : А.С.К., 2003. - С. 185.
Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України від 27 січня 1995 р. № 32/95-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon. rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi, вільний. Заголовок з екрана.
Колодій, А. М., Олійник, А. Ю. Права людини і громадянина в Україні [Текст] : навч. посіб. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. - К. : Юрінком Інтер, 2003. - С. 243.
Натаров, О. Роль глобальної інформаційної мережі Інтернет у захисті прав людини [Текст] / О. Натаров // Україна: події, факти, коментарі. - 2008. - № 10. - С. 78-85.
Релігія та зміни в Центральній та Східній Європі. Рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи 1556 (2002) [Текст] // Релігійна свобода і права людини: Місія і прозелітизм : у 3-х т. - Львів : Свічадо, 2004. - Т. 3. - С. 223-227; Щодо релігійної терпимості в демократичному суспільстві. Рекомендація Парламентської асамблеї Ради Європи 1202 (1993) [Текст] // Права людини в Україні : інформ.-аналіт. бюлетень українсько-американського бюро захисту прав людини. - Вип. 15. - К. ; Х., 1996. - С. 68-70.
