Економічні науки в системі суспільних наук
Реферат на тему:
“Економічні науки в системі суспільних наук”
(класифікація наук)
ПЛАН
Вступ
Життя людського суспільства багатогранне й різноманітне. Воно складається, в першу чергу, з багаточисельних видів і сфер прикладання праці.
Вся ця діяльність здійснюється в рамках певних відносин між людьми, вимагає створення відповідних укладів суспільного життя, не може обійтися без конкретних форм державності, сім'ї, моралі, культурних традицій тощо. Як розібратися в цій різноманітності процесів, що відбуваються навколо нас, у яких ми беремо безпосередню участь? Саме на це доленосне питання дає відповідь економічні науки.
Поняття системи економічних наук, роль економічних наук
Весь навколишній світ, усю світобудову вивчають різні науки, їх можна поділити на дві великі групи:
а) природознавчі - науки про закони та закономірності розвитку природи (біологія, хімія, фізика, геологія);
б) суспільні - науки про закони й закономірності розвитку суспільства (історія, філософія, юридичні науки, літературознавство й політекономія).
Економічні науки - це комплекс наук, у функції і задачі яких входять пізнання об'єктивних закономірностей економічного ладу суспільства в процесі його історичного розвитку, статистична обробка і теоретична систематизація зведень про економічне життя, вироблення практичних рекомендацій.
Всі економічні науки умовно можна поділити на два види: теоретичні й практичні. Теоретичні - це науки, які вивчають закони та суттєві зв'язки в реальній економічній діяльності. В сучасній науковій, і особливо в учбовій практиці, як на Заході, так і в Україні, теоретична економічна наука виступає під такими назвами: економічна теорія, макро- і мікроекономіка, економіка та політекономія. Вітчизняні науковці, й особливо автори сучасних підручників з основ економічної теорії, намагаються представити ці напрями як самостійні теоретичні науки. Це не зовсім відповідає дійсності, бо, наприклад, економічна теорія й політична економія на 80-90% збігаються за своїм змістом, і тому відомий американський економіст П.Самуельсон у своєму підручнику "Економіка", говорячи про економічну теорію, наголошує на тому, що звичайно її називають політекономією. Прикладні - це науки, які вивчають прояви загальних економічних законів і закономірностей, виявлених і сформульованих теорією в конкретних галузях і сферах господарювання (економіка торгівлі, економіка промисловості, економіка праці, маркетинг, фінанси і кредит, економічна історія та ін.).
2. Класифікація економічних наук
Класифікація економічних наук ведеться по декількох критеріях, але найбільш розповсюдженими з них є: 1) ступінь спільності охоплення об'єкта дослідження і 2) характер відносини до практики.
Якщо брати за основи перший критерій, то економічні науки поділяються на загальні і конкретні (частки).
До загальних економічних наук відносяться політична економія (чи економічна теорія), історія народного хоз-ва, історія економічної думки. Ці науки вивчають загальне регулювання господарських процесів. Специфічне місце займають економічні науки, що вивчають кількісні взаємозв'язки і статистичні закономірності системи суспільного виробництва. Це: економічна статистика, бух.облік, аналіз господарської діяльності. Особливий розділ економічного аналізу складає додаток математики до економіки, экономико - математичні методи.
Конкретні економічні науки досліджують окремі сторони економічного життя суспільства. Вони розмежовуються на міжгалузеві (економічна географія, демографія), функціональні (фінанси, кредит, грошовий обіг), галузеві (економіка промисловості, економіка сільського господарства), регіональні (економіка краю, республіки, країни).
Якщо брати за основу другий критерій - характер відносини до практики, то економічні науки можна розмежувати на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні економічні науки досліджують об'єктивні економічні закони, рушійні сили умов і факторів функціонування господарських механізмів, обґрунтування найбільш раціональних шляхів і способів використання економічних ресурсів. Прикладні економічні науки вирішують приватні задачі, наприклад, постановка і проведення господарських експериментів, розробка конкретних економічних програм і т.д.
Фундаментальні розробки є основою для прикладних наук. Але найкращий результат дає оптимальне сполучення фундаментальних і прикладних економічних досліджень, саме це і дозволяє вибрати найбільш ефективні форми і методи господарювання.
В усім різноманітті економічних наук політична економія є їхнім ядром і грає в ньому фундаментальну і системообразующую роль. Політична економія це наука про закони,
Те, на що спрямоване пізнання економічної науки, є її об'єк-том. Вона намагається пояснити, який устрій має матеріальний світ товарів та послуг. Проте відразу ж наголосимо, що йдеться не про технологію виготовлення певних благ, послуг. Цим займаються інші науки та спеціалісти відповідних сфер діяльності — інженери, тех-ніки, технологи.
Економісти вивчають:*
чому ціни на товари піднімаються та падають; чому одних то-варів на ринку більше, ніж є на них потреба, а інших — недостатньо; чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують; чому кризи в економіці змінюються її піднесен-ням; чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок;*
динаміку змін у цінах, вартостях, обсягах виробництва. Вони намагаються встановити причини цих явищ, визначити чинники, що впливають на зростання або падіння цін, вартості, обсягів виробниц-тва. На відміну від пересічних громадян, які, наприклад, лише кон-статують, що заробітна плата у шахтарів більша, ніж у працівників харчової промисловості або у інженера нашої країни менша, ніж у інженера США, економісти визначають закони, які відображують ці економічні явища;*
як розміщуються та використовуються ресурси (корисні копа-лини, земля, праця людей та їхні знання, обладнання та устаткуван-ня), що обмежені на нашій планеті та в кожній країні зокрема. Якби не було такого обмеження, то, мабуть, не було б потреби і в еко-номічній науці. Адже в такому разі можна було б задовольнити необмежені потреби людей. Оскільки ж бажання людей зводяться до того, щоб якомога повніше і якісніше задовольнити всі свої по-треби, вони наштовхуються на межу виробництва, зумовлену в кожний конкретний історичний період межею наявних ресурсів.
Економічна наука якраз і займається вивченням економіч-ної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів.
Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі (детальніше про це йтиметься далі), еконо-місти пропонують різні варіанти розміщення ресурсів для їхнього найкращого використання.
Отже, економічна наука сприяє оптимальному використан-ню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кін-цевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена;*
господарські зв'язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам, а які стримують їхній розвиток;*
природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалось ставлення до самого поняття «багатство», джерел його зростання.
Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює еконо-мічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів
Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку.
Макроекоміка вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу — національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття. Вона з'ясовує, скільки має бути грошей у кана-лах обігу країни, чому окремі країни знаходяться у кризовому стані, а інші — динамічно розвиваються.
Мікроекономіка досліджує поведінку окремих суб'єктів еко-номіки. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлен-ня певного товару, з'ясовує, як діють фірма та механізм мотивації праці.
На основі економічної теорії формуються і діють відносно само-стійні економічні науки, що утворюють систему економічних наук (рис. 1).
Рис1. Система економічних наук
Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, істо-рія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному спосо-бу організації економічного життя суспільства.
Висновки
Отже, економічна наука сприяє оптимальному використан-ню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кін-цевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена;*
господарські зв'язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам, а які стримують їхній розвиток;*
природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалось ставлення до самого поняття «багатство», джерел його зростання.
Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює еконо-мічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів
Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку.
Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, істо-рія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному спосо-бу організації економічного життя суспільства.
Список використаної літератури
Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: ІЗМН, 1997. – 302 с.
Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 528 с.
Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.
Голиков А.Н. Сборник задач по экономической теории. – Киров: АСА, 1997. – 264 с.
Грязнова А.Г. Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства. – Москва: ЮНИТИ, 1998. – 326 с.
Гукасьян Г.М., Бородина Т.С. Экономическая теория. – Москва: ИНФРА-М, 1999. – 151 с.
Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994. – 336 с.
“Економічні науки в системі суспільних наук”
(класифікація наук)
ПЛАН
Вступ
Життя людського суспільства багатогранне й різноманітне. Воно складається, в першу чергу, з багаточисельних видів і сфер прикладання праці.
Вся ця діяльність здійснюється в рамках певних відносин між людьми, вимагає створення відповідних укладів суспільного життя, не може обійтися без конкретних форм державності, сім'ї, моралі, культурних традицій тощо. Як розібратися в цій різноманітності процесів, що відбуваються навколо нас, у яких ми беремо безпосередню участь? Саме на це доленосне питання дає відповідь економічні науки.
Поняття системи економічних наук, роль економічних наук
Весь навколишній світ, усю світобудову вивчають різні науки, їх можна поділити на дві великі групи:
а) природознавчі - науки про закони та закономірності розвитку природи (біологія, хімія, фізика, геологія);
б) суспільні - науки про закони й закономірності розвитку суспільства (історія, філософія, юридичні науки, літературознавство й політекономія).
Економічні науки - це комплекс наук, у функції і задачі яких входять пізнання об'єктивних закономірностей економічного ладу суспільства в процесі його історичного розвитку, статистична обробка і теоретична систематизація зведень про економічне життя, вироблення практичних рекомендацій.
Всі економічні науки умовно можна поділити на два види: теоретичні й практичні. Теоретичні - це науки, які вивчають закони та суттєві зв'язки в реальній економічній діяльності. В сучасній науковій, і особливо в учбовій практиці, як на Заході, так і в Україні, теоретична економічна наука виступає під такими назвами: економічна теорія, макро- і мікроекономіка, економіка та політекономія. Вітчизняні науковці, й особливо автори сучасних підручників з основ економічної теорії, намагаються представити ці напрями як самостійні теоретичні науки. Це не зовсім відповідає дійсності, бо, наприклад, економічна теорія й політична економія на 80-90% збігаються за своїм змістом, і тому відомий американський економіст П.Самуельсон у своєму підручнику "Економіка", говорячи про економічну теорію, наголошує на тому, що звичайно її називають політекономією. Прикладні - це науки, які вивчають прояви загальних економічних законів і закономірностей, виявлених і сформульованих теорією в конкретних галузях і сферах господарювання (економіка торгівлі, економіка промисловості, економіка праці, маркетинг, фінанси і кредит, економічна історія та ін.).
2. Класифікація економічних наук
Класифікація економічних наук ведеться по декількох критеріях, але найбільш розповсюдженими з них є: 1) ступінь спільності охоплення об'єкта дослідження і 2) характер відносини до практики.
Якщо брати за основи перший критерій, то економічні науки поділяються на загальні і конкретні (частки).
До загальних економічних наук відносяться політична економія (чи економічна теорія), історія народного хоз-ва, історія економічної думки. Ці науки вивчають загальне регулювання господарських процесів. Специфічне місце займають економічні науки, що вивчають кількісні взаємозв'язки і статистичні закономірності системи суспільного виробництва. Це: економічна статистика, бух.облік, аналіз господарської діяльності. Особливий розділ економічного аналізу складає додаток математики до економіки, экономико - математичні методи.
Конкретні економічні науки досліджують окремі сторони економічного життя суспільства. Вони розмежовуються на міжгалузеві (економічна географія, демографія), функціональні (фінанси, кредит, грошовий обіг), галузеві (економіка промисловості, економіка сільського господарства), регіональні (економіка краю, республіки, країни).
Якщо брати за основу другий критерій - характер відносини до практики, то економічні науки можна розмежувати на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні економічні науки досліджують об'єктивні економічні закони, рушійні сили умов і факторів функціонування господарських механізмів, обґрунтування найбільш раціональних шляхів і способів використання економічних ресурсів. Прикладні економічні науки вирішують приватні задачі, наприклад, постановка і проведення господарських експериментів, розробка конкретних економічних програм і т.д.
Фундаментальні розробки є основою для прикладних наук. Але найкращий результат дає оптимальне сполучення фундаментальних і прикладних економічних досліджень, саме це і дозволяє вибрати найбільш ефективні форми і методи господарювання.
В усім різноманітті економічних наук політична економія є їхнім ядром і грає в ньому фундаментальну і системообразующую роль. Політична економія це наука про закони,
Те, на що спрямоване пізнання економічної науки, є її об'єк-том. Вона намагається пояснити, який устрій має матеріальний світ товарів та послуг. Проте відразу ж наголосимо, що йдеться не про технологію виготовлення певних благ, послуг. Цим займаються інші науки та спеціалісти відповідних сфер діяльності — інженери, тех-ніки, технологи.
Економісти вивчають:*
чому ціни на товари піднімаються та падають; чому одних то-варів на ринку більше, ніж є на них потреба, а інших — недостатньо; чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують; чому кризи в економіці змінюються її піднесен-ням; чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв'язок;*
динаміку змін у цінах, вартостях, обсягах виробництва. Вони намагаються встановити причини цих явищ, визначити чинники, що впливають на зростання або падіння цін, вартості, обсягів виробниц-тва. На відміну від пересічних громадян, які, наприклад, лише кон-статують, що заробітна плата у шахтарів більша, ніж у працівників харчової промисловості або у інженера нашої країни менша, ніж у інженера США, економісти визначають закони, які відображують ці економічні явища;*
як розміщуються та використовуються ресурси (корисні копа-лини, земля, праця людей та їхні знання, обладнання та устаткуван-ня), що обмежені на нашій планеті та в кожній країні зокрема. Якби не було такого обмеження, то, мабуть, не було б потреби і в еко-номічній науці. Адже в такому разі можна було б задовольнити необмежені потреби людей. Оскільки ж бажання людей зводяться до того, щоб якомога повніше і якісніше задовольнити всі свої по-треби, вони наштовхуються на межу виробництва, зумовлену в кожний конкретний історичний період межею наявних ресурсів.
Економічна наука якраз і займається вивченням економіч-ної поведінки людей в умовах обмежених ресурсів.
Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі (детальніше про це йтиметься далі), еконо-місти пропонують різні варіанти розміщення ресурсів для їхнього найкращого використання.
Отже, економічна наука сприяє оптимальному використан-ню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кін-цевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена;*
господарські зв'язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам, а які стримують їхній розвиток;*
природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалось ставлення до самого поняття «багатство», джерел його зростання.
Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює еконо-мічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів
Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку.
Макроекоміка вивчає функціонування економіки в цілому. В центрі її аналізу — національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття. Вона з'ясовує, скільки має бути грошей у кана-лах обігу країни, чому окремі країни знаходяться у кризовому стані, а інші — динамічно розвиваються.
Мікроекономіка досліджує поведінку окремих суб'єктів еко-номіки. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлен-ня певного товару, з'ясовує, як діють фірма та механізм мотивації праці.
На основі економічної теорії формуються і діють відносно само-стійні економічні науки, що утворюють систему економічних наук (рис. 1).
Рис1. Система економічних наук
Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, істо-рія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному спосо-бу організації економічного життя суспільства.
Висновки
Отже, економічна наука сприяє оптимальному використан-ню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг і, в кін-цевому підсумку, сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена;*
господарські зв'язки між країнами і народами: чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв'язкам, а які стримують їхній розвиток;*
природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалось ставлення до самого поняття «багатство», джерел його зростання.
Економічна наука досліджує, як суспільство здійснює еконо-мічне життя, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг в умовах обмежених ресурсів
Відтворення економічного життя відбувається на суспільному та індивідуальному рівні (підприємство, фірма, домашнє господарство). Через це структурно економічна теорія включає в себе макроекономіку і мікроекономіку.
Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас ураховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, істо-рія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному спосо-бу організації економічного життя суспільства.
Список використаної літератури
Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: ІЗМН, 1997. – 302 с.
Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 528 с.
Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.
Голиков А.Н. Сборник задач по экономической теории. – Киров: АСА, 1997. – 264 с.
Грязнова А.Г. Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства. – Москва: ЮНИТИ, 1998. – 326 с.
Гукасьян Г.М., Бородина Т.С. Экономическая теория. – Москва: ИНФРА-М, 1999. – 151 с.
Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994. – 336 с.
