Структура, зміст та особливості оформлення зовнішньоторгових контрактів купівлі-продажу. Базисні умови поставок, ціна та загальна сума контракту. Якість товару
Структура, зміст та особливості оформлення зовнішньоторгових контрактів купівлі-продажу. Базисні умови поставок, ціна та загальна сума контракту. Якість товару
План
1. Базисні умови поставок
2. Ціна та загальна сума контракту
3. Якість товару
4. Література
Базисні умови поставок
Найчастіше визначення базисних умов поставки (БУП), так само як і кількість, не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість (або загальна сума контракту)'* або "Предметта кількість".
Поняття "базисна умова поставки "визначає зобов'язання продавця та покупця з доставки товару і встановлює момент переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі або псування товару. Витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу - базис (тому й умови називаються базисними). Крім того, базисні умови поставок визначають зобов'язання сторін із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати мит, направлення повідомлень тощо.
Більш докладно базисні умови поставки викладені у розділі II "Організація зовнішньоторгових операцій, п. 2.1 Ж "Проробка базисних умов контракту".
Ціна та загальна сума контракту
У даному розділі контракту фіксується:*
базисна умова поставки;*
валюта ціни;*
рівень та спосіб фіксації ціни товару;*
чи включені у ціну вартість тари, упаковки, маркірування;*
загальна сума контракту.
Характеристика базисних умов поставки та проблеми їх вибору розглядаються у розділі її "Організація зовнішньоторгових операцій", п, 2.1.4. "Проробка базисних умов контракту".
Валюта ціни - це валюта, у якій зафіксована ціна товару у контракті. Специфіка вибору валюти ціни у зовнішній торгівлі держав, які вийшли із карбованцевої зони (України, зокрема), випливає з факту неконвертованості національної валюти, у зв'язку з чим у розрахунках ними використовуються вільно конвертована валюта (ВКВ), а також спеціальні міжнародні та регіональні валютні одиниці - SDR та EUR (SDR Special Drawing Rights - Спеціальні права запозичення; EUR - євро - валютна одиниця 15 країн ЄС). СДР використовується для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом запису на спеціальних рахунках країн у Міжнародному валютному фонді (МВФ). Вартість цих міжнародних валют становить загальна середня вартість валют, які входять до так званого "валютного кошика". Для СДР "валютний кошик" становлять долар США, марка ФРН, французький франк, англійський фунт стерлінгів, японська єна. Для ЕКЮ "валютний кошик" становлять валюти країн, що входять до Європейського Союзу.
Теоретично валютою ціни товару може бути будь-яка ВКВ. Але на практиці в імпортних контрактах при купівлі продукції у розвинених країнах, валюта яких є конвертованою, ціни, як правило, встановлюються у національній валюті цих країн. Тут необхідно пам'ятати, що режим конверсії валют постійно змінюється. Інформація про це публікується у виданнях МВФ. При імпорті з країн, що розвиваються, які Мають замкнені валюти, ціни фіксуються у ВКВ із 5-6 валют основних промислово розвинених країн: це долари США, євро, швейцарські франки, англійські фунти стерлінгів, японські єни. Серед них провідне місце посідає долар США, потім йдуть євро та англійський фунт стерлінгів.
Визначення валюти ціни є важливою умовою контракту. Річ у тім, що валюти не рівноцінні за своєю якістю: є сильні, стійкі валюти зі стабільною купівельною спроможністю, малозмінювані у часі за своїм змістом, та слабкі валюти, курс яких нестабільний. Тому від вибору валюти ціни залежить ризик валютних втрат, тобто можливість не отримати еквівалент вартості, передбачений у момент пропозиції ціни та підписання контракту.
Так, експортери повинні прагнути фіксувати ціни товарів у ВКВ, курс яких стабільний або має тенденцію до підвищення. Це забезпечить одержання більшої суми валюти платежу. Оскільки інтереси імпортерів та експортерів протилежні, то в інтересах імпортера фіксувати ціни товарів у валюті, яка має тенденцію до знецінення. У цьому випадку імпортер зможе розрахуватися за товар тією ж кількістю, але знецінених грошових одиниць. Наприклад, нехай українське підприємство продає у Західну Європу товар, ціна якого становить 100 ООО дол. США. Курс долара США становить 1,1000 євро за долар США на момент укладення угоди; на момент платежу він становить 1,1200. Ця угода буде вигіднішою українському партнерові, оскільки європейський партнер йому більше заплатить: якби платіж здійснювався у момент укладення угоди, то європейський партнер заплатив би 110 000 євро, але на момент платежу курс валюти ціни піднявся і він має заплатити вже 120 000 євро.
Через ці обставини, якщо ціна імпортного контракту буде встановлена у сильній валюті, імпортеру для компенсації втрат слід вимагати від експортера зробити знижку з ціни або ж поступку за іншими умовами контракту. В експортному ж контракті, якщо ціна встановлена згідно з інтересами імпортера, тобто у слабкій валюті, продавцю слід підвищити ціну товару.
Для практичної реалізації викладених вище інтересів необхідно встановити, де сильна валюта, а де слабка. Відносно точно це може бути зроблено для поточних розрахунків, коли платежі здійснюються протягом року, тому що саме на такий період прогнози руху валютних курсів найімовірніші. Проблема виникає при значному розриві між часом розрахунку ціни і підписанням контракту та строком закінчення розрахунків, тобто при продажу у кредит. Тут коливання курсу валют можуть бути значними, а ймовірність довгострокових прогнозів невисока. У такому разі використовуються спеціальні методи страхування валютних втрат. Вони розглядаються у розділі V "Міжнародні комерційні розрахунки".
У торгівлі готовими виробами валюта ціни є предметом угоди між продавцем та покупцем;у торгівлі сировиною та продуктами харчування застосовуються типові умови, які містять послідовність визначення цін, платежів та розрахункову документацію.
Рівень ціни товару - це основне питання зовнішньоторгової угоди. Контрактна ціна має базуватися на рівні світової ціни. Практично світові ціни - це експортні ціни основних постачальників даного товару та імпортні ціни у найважливіших центрах імпорту цього товару. Це ціни, за якими здійснюються значні експортно-імпортні операції, які достатньо повно характеризують стан торгівлі даним товаром. Наприклад, на пшеницю та алюміній світовими цінами є експортні ціни Канади; на пиломатеріали - експортні ціни Швеції; на каучук - ціни Сінгапурської біржі; на хутро - ціни С-Петербурзького та Лондонського аукціонів; на чай - ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо та Лондоні. Якщо по сировинних товарах світову ціну визначають основні країни-постачальники, то відносно готових виробів та обладнання головну роль відіграють провідні фірми, що випускають та експортують певні типи і види виробів.
Визначення світової ціни для конкретного товару є важким завданням, що пов'язано з чинниками, які впливають на ціни, постійними коливаннями цін і різноманітними знижками та надбавками, що застосовуються продавцями відповідно до ринкової кон'юнктури. Крім того, навіть ціни аналогічних товарів змінюються залежно від сорту, якості, комплектації тощо.
Для визначення контрактної ціни використовується метод вивчення цін на аналогічні товари, що поставляються на ринок конкурентами, з внесенням у них необхідних поправок, які враховують різницю у комерційних та техніко-економічних умовах угоди.
Ціни, які можуть бути основою при визначенні контрактної ціни, за ступенем наближення до дійсного рівня світової ціни поділяються на:
1) базисні ціни;
2) ціни фактичних угод.
До базисних цін належать:*
довідкові, які даються по сировині та напівфабрикатах;*
прейскурантні (ціни прейскурантів, каталогів, проспектів, рекламних оголошень), які даються по готових виробах. Але прейскурантні ціни є тільки по виробах масового та серійного виробництв. При цьому по універсальних та стандартних виробах виробничого призначення - це ціни прейскурантів, а по споживчих товарах -ціни каталогів;*
офіційні ціни продажу;*
ціни окремих великих пропозицій та запитів.
Рівень базисних цін прив'язаний до певних (базисних) параметрів запропонованого товару (виду, сорту, типорозміру, моделі тощо), а також до умов його поставки. Перевагою прейскурантних цін є те, що вони регулярно публікуються у національних загальноекономічних та промислових статистичних виданнях провідних країн світу (США, Японії, ФРН, Великобританії, Франції), у спеціальних галузевих виданнях та зберігаються в автоматизованих базах даних. Але прейскурантні ціни мають номінальний характер і завжди завищені. За деякими розрахунками їх завищення у середньому становить 30%, але залежить від конкретних товарів, а за деякими може досягати 40%. Також завищуються і ціни пропозицій та запитів, тому що в них передбачаються резерви на уторгувати. Розмір завищення цих цін у середньому становить 10%.
Ціни фактичних угод відбивають реальний рівень ринкових цін. До них належать:
* контрактні ціни;
* розрахункові (середньостатистичні) ціни;
* фактичні ціни аукціонів та торгів, біржові котировки.
Одержані з цін фактичних угод світові ціни на готову продукцію відбивають можливі контрактні ціни реальних угод. Але відомості про рівень контрактних цін є, як правило, предметом комерційної таємниці і досить рідко потрапляють до відкритого Друку. Навіть якщо відомості про укладені контракти і публікуються у різних економічних та галузевих виданнях, то, як правило, без зазначення багатьох суттєвих умов контракту (якісних показників, умов платежу тощо), що, зрозуміло, знижує цінність такої інформації. Саме через це при встановленні ціни використовують інші типи цін.
По багатьох товарах споживчого призначення, ціни на які хоча і змінюються залежно від сорту, якості та інших показників, але все ж відносно визначені та порівнянні, одержання інформації не є важкою справою - тут можуть використовуватись ціни реалізації цих товарів на ринку.
Найскладніше одержати порівнянну інформацію відносно машин та обладнання, особливо продукції машинобудування виробничого призначення. Інформація про них малодоступна, нерегулярна та відносна, навіть при порівнянні цін на однотипне обладнання необхідно мати докладну техніко-економічну характеристику порівнювальних позицій. До того ж техніко-економічні параметри машин та обладнання часто змінюються.
При нестачі інформації про ціни, у крайньому разі, можна зробити запит про бажання купити товар для того, щоб дізнатися про ціну пропозиції, до фірм, які є основними виробниками аналогічної продукції і, відповідно, які є лідерами у цінах.
Ступінь наближеності комерційних умов угод та техніко-економічних характеристик товару до тих умов, на яких укладається контракт, і до характеристик товару, для якого розраховується ціна, визначає ступінь складності розрахунків, яка виявляється у кількості поправок до даних, що містяться у конкурентних матеріалах: від простого обґрунтування ціни по конкурентних матеріалах на аналогічні товари, які реалізуються на подібних умовах, до складних розрахунків з викладенням обґрунтування використаних методик. Але у всіх випадках використовуються одні і ті ж принципи зведення цін.
Розрахунок ціни середньої складності, коли необхідно внести невелику кількість поправок на відмінності у комерційних та техніко-економічних умовах поставки, здійснюється у формі конкурентного листа Методика та приклад такого розрахунку наведені у темі 9 "Послідовність підготовки, укладання, виконання та припинення ЗТУ" у п. 2.1.3 "Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін".
Спосіб фіксації ціни визначає, коли фіксується ціна у контракті: у момент його укладання, протягом строку його дії або у момент його виконання.
За способом фіксації у контракті можуть бути такі види цін:
1) тверда ціна, яка встановлюється у момент підписання контракту і протягом строку його дії не підлягає зміні. Тверда ціна встановлюється у вигляді конкретної цифри. Ці ціни використовуються при короткострокових угодах, найчастіше при негайних поставках (від 1 до 14 днів). У контракті в такому разі робиться застереження: "ціна тверда, зміні не підлядає". Наприклад, у контракті може бути такий запис: "Ціна за проданий за цим контрактом товар встановлюється у доларах США, 123 долари за метро-тонну і розуміється ФОБ французький порт Марсель (їнкотермс 2000), включаючи вартість тари, упаковки, маркірування, а також витрати на навантаження та складання товарів у трюмі судна та вартість сепараційних матеріалів. Ціни зазначаються у Додатку M1, який в невід 'ємною частиною до даного Контракту. Ціни тверді, не підлягають зміні";
2) ціна з наступною фіксацією у контракті не вказується, а лише описується спосіб установлення ціни в майбутньому, тобто на момент виконання угоди, або у зазначені договором строки на основі узгоджених джерел. Ці ціни застосовуються при поставках товарів з тривалим строком виготовлення, товарів, вартість яких ставиться у залежність від їх якості (в основному при продажу металів або хімікатів з певною часткою домішок або корисних речовин), а також товарів, ціна яких значно залежить від кон'юнктурних коливань, при продажу продукції з тривалим строком поставки або наданням кредиту.
Джерелом цін можуть бути: біржові котировки, наприклад, на день поставки товару; ціни, що публікуються у різного роду журналах, довідниках; ціни, які реально складаються на світовому ринку, які визначаються по конкурентних матеріалах. Умову (тобто джерело та момент визначення ціни) встановлює, як правило, покупець.
Якщо у контракті ціна ставиться у залежність від зміни ринкових цін, то у тексті контракту це зазначається застереженнями 3-х видів:*
застереження "hausse" (підвищення), яке означає, що будь-яке підвищення ринкової ціни веде до підвищення контрактної ціни;*
застереження "baisse" (пониження), яке означає, ЩО будь-яке зниження ринкової ціни веде до зниження контрактної ціни, а будь-яке підвищення ринкової ціни до уваги не береться;*
застереження "hausse-baisse", яке ставить зміну контрактної ціни у залежність від відповідної зміни ринкової ціни.*
Наприклад, у контракті може бути такий запис "Ціна на мідь визначається за котировкою Лондонської біржі металів на день, що передує поставці", або "...опублікований на момент здійснення платежу";
3) змінна ціна розраховується у момент виконання угоди перегляданням базисної ціни з урахуванням зміни у витратах виробництва за час виконання контракту. Вона застосовується при продажу продукції, яка має тривалі строки поставок (як правило, понад рік), головним чином, складного комплектного обладнання" яке є складним єдиним технологічним комплексом.
При цих цінах у контракті встановлюються: базисна ціна та її структура, момент початку зміни ціни, границя змінності (на практиці імпортеру не слід > погоджуватися на границю, що перебільшує 15-20% базисної ціни).
Базисна ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів або інших джерел та узгоджується з покупцем при підписанні контракту.
Структура базисної ціни - це відсоткова частка у ній постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування тощо) та змінних витрат на сировину, матеріали, оплату праці. Саме останні і визначають змінність ціни, тому що із зміною цін на сировину, податкової політики держави, рівня оплати праці у галузі і будуть пов'язані додаткові витрати на виконання даного контракту. Структура базисної ціни має такий вигляд:
Якщо у вартості продукції суттєву частку становлять витрати на паливо або інші компоненти, то змінна частина наведеної формули (10.1.1) може бути розширена на необхідну кількість складових елементів. При цьому сума усіх часток цих елементів повинна завжди дорівнювати одиниці (або 100%).
У міжнародній торговій практиці точкою відліку початку змінності цін е дата комерційної пропозиції експортера, рідше - дата підписання контракту.
Після вручення пропозиції послідовність укладення ЗТК та його виконання складається із таких етапів: переговори, укладення ЗТК, проектування, закупка матеріалів, виготовлення, відвантаження, поставка товару покупцю.
На дату поставки товару покупцю остаточна величина змінної ціни буде становити суму таких складових:
Весь період від вручення оферти до поставки товару покупцю незмінна частина ціни С0А зберігає свою величину.
Змінна частина ціни В, яка є часткою вартості матеріалів, змінюється до їх закупки виробником товару. Індекс Р, береться на дату закупівлі сировини, якою вважається час закінчення проектування та початок виготовлення.
Періодом зміни змінної частини ціни й, яка є часткою заробітної плати, прийнято вважати час від початку змінності до закінчення 2/3 часу, передбаченого контрактом на виготовлення експортної продукції. Індекс М береться після закінчення 2/3 часу,
коли найбільш інтенсивно використовується робоча сила, зайнята виготовленням товару та доведенням його до вимог покупця.
Індекси цін на товари та індекси'ставок зарплати публікуються у більшості промислово розвинених країн. При угодах купівлі-продажу використовують індекси країн-постачальників. При підрядному будівництві промислових об'єктів на обладнання застосовуються індекси країн-постачальників, а на роботи, що виконуються національними підрядниками, індекси країн, де споруджуються об'єкти. В Україні в експортних контрактах використовують індекси цін країн - основних постачальників машин та обладнання, подібних до експортованих з України.
Якщо неможливо знайти індекси цін на товари та ставки заробітної плати, то можна використовувати спрощену формулу змінності:
У контракті зазначається тільки загальний порядок фіксації ціни. Наприклад, робиться таке застереження: "Якщо на момент поставки товару зміняться фактичні витрати виробника, про що він у письмовому вигляді повідомить покупця з додаванням документів, які підтверджують збільшення витрат, то ціна на товар збільшиться відповідно до збільшення затрат".
Приклад повного формулювання даної статті:
"Ціни тверді і не підлягають зміні. Ціни розуміються ФОБ порт Марсель (Інкотермс 2000), включаючи, зокрема, вартість морського експортного упакування, маркування, докові, портові, кранові та митні збори, вартість ліхтерування, переміщення вантажу на причалі, з виконання стивідорних робіт та митних формальностей, навантаження на борт та у трюм судна з укладанням у трюмі (штивка)".
Якість товару
У цьому розділі зазначається:*
технічний рівень та якість товару, що постачається;*
документи та організації, які підтверджують якість товару;*
комерційні гарантії якості;*
перевірка якості або прийняття товару на підприємствах постачальників.
Визначити якість товару у контракті купівлі-продажу - означає встановити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася у міжнародній торгівлі даним товаром, та інших умов. Сторони повинні прагнути до того, щоб дати повнішу характеристику товару. У міжнародній практиці використовуються такі способи визначення якості: 1)3а стандартом. Цей спосіб передбачає, що якість товару має точно відповідати Певному стандарту. Стандарти розробляються різними урядовими організаціями (так звані національні стандарти, наприклад ДОСТ, ОШ), спілками підприємців, науково-технічними асоціаціями та інститутами, страховими компаніями тощо. В багатьох країнах застосування національних стандартів не є обов'язковим. Іноді у практиці торгівлі використовують стандарти, що розробляються партнерами або великими промисловими фірмами. Застосування стандартів полегшує встановлення у контрактах якості товарів з загальними родовими ознаками та уніфікованої продукції. У контракті досить зазначити номер та дату стандарту і організацію, яка його розробила. За стандартом визначається якість масового попиту, машин, обладнання, уніфікованої продукції, чорних металів, зернових, каучуку, бавовни тощо.
Наприклад, у контракті може бути такий запис: "Якість товару, поставленого за цим контрактом, повинна відповідати ДОСТц і підтверджуватися сертифікатом якості завода-виробника.
2) За технічними умовами. Якщо на данин товар відсутні стандарти чи існують особливі умови його виробництва та експлуатації, то для встановлення спеціальних вимог до його якості застосовуються технічні умови. Технічні умови (ТУ) містять докладну технічну характеристику товару, описання матеріалів, з яких він має виготовлятися, правила та методи перевірки і випробувань. За ТУ звичайно визначають якість товарів, що виконуються на основі індивідуальних замовлень, унікального обладнання, складного промислового обладнання та апаратури, суден. ТУ на машини та обладнання можуть бути надані або самим замовником і при підписанні контракту прийняті постачальником, або розроблені ф і р м ою- п остач ал ь 11 и ком і підтверджені замовником. ТУ наводяться або у самому тексті контракту, або у Додатку до нього. У контракті може бути такий запис: "Якість проданих за цим контрактом ізоляційних матеріалів повинна відповідати ТУ, викладеним у Додатках 1,2,3, які в невід'ємною частиною контракту, і повинна бути підтверджена сертифікатом про якість (і узгоджена з вимогами покупця) ".
3) За специфікацією. Специфікація, яка є додатком до договору, містить звичайно необхідні технічні параметри, які характеризують товар. Специфікації складаються в основному експортерами, тому що характеризують індивідуальний товар, але можуть складатися й імпортерами, різними асоціаціями та іншими організаціями як національними, так і міжнародними. У контракті у цьому випадку необхідно вказати організацію, що склала специфікацію, і навести основні показники цієї специфікації.
4) За зразком. Цей спосіб передбачає надання продавцем покупцю зразків товарів і підтвердження їх покупцем, після чого вони стають еталонами. У контракті записується, що якість товару повинна відповідати зразкам, визначається порядок звірки товарів із зразками (вказуються умови, в яких товар може відхилятися за якістю від зразка), а також строки зберігання сторонами зразків (наприклад, протягом якогось строку з дати надходження останньої партії товару). Звичайно прийнято відбирати три зразки: один екземпляр зберігається у покупця, другий у продавця, третій — у нейтральній організації (наприклад торговій палаті), зазначеній у договорі.
Цей спосіб використовується в основному у торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами обладнання та машинами індивідуального виготовлення і часто використовується при укладенні контрактів на виставках та ярмарках.
5) За описом. Цей спосіб використовується для визначення якості товарів з індивідуальними ознаками, наприклад фруктів. У контракті докладно описуються усі властивості товару.
6) За попереднім оглядом. Так продаються товари на аукціонах та зі складів. У контракті цей спосіб позначається словами "оглянуто-схвалено ". Покупцю налається право оглянути усю партію товару в зазначений термін. Продавець повинен гарантувати якість товару такою, якою її оглянув та схвалив покупець, і продавець фактично не відповідає за якість поставленого товару, якщо у ньому не було прихованих недоліків, які покупець при огляді товару встановити не міг та про які його не повідомили до укладення угоди. У контракті зазначається: "Товар поставляється за попереднім оглядом".
7) За вмістом окремих речовину товарі. Цей спосіб передбачає встановлення у контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин та максимально допустимого вмісту небажаних елементів або домішків. Наприклад, у контрактах наметали та руди показником якості є вміст основної речовини та окремих домішків (наприклад, предмет контракту - мідна руда із вмістом міді не менше ніж 95%), у торгівлі цукром - вміст сахарози; олійними та макухою - вміст олії.
8) За виходом готової продукції. При цьому способі у контракті встановлюється кількість (у відсотках до загальної маси або в абсолютних величинах) кінцевого продукту, який має бути одержаний із сировини (наприклад, цукру-рафінаду із цукру-сирцю, пряжі із вовни, олії із насіння).
9) За натурною вагою. Цим способом визначається якість зернових. Натурна вага - це вага одного гектолітра (одиниці об'єму) зерна. Натурна вага характеризує фізичні властивості зерна (форма, величина зерна, наповненість, питома вага), а також дає уявлення про вихід борошна та крупи з нього. Показник натурної ваги звичайно застосовуються у поєднанні з іншими показниками (наприклад, вміст сторонніх домішків у зерні).
10) Спосіб "тель-кель" (такий, який є). Цей спосіб застосовується, зокрема, при продажу врожаю зернових, цитрусових "на пні" (ще не зібраного), коли продавець Нв відповідає за якість поставленого товару, і означає поставку товару "яким він є". Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає назві (виду, сорту), вказаній у договорі, та не має права подавати рекламацію.
Цей спосіб застосовується також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не відповідає за погіршення я кості товару у дорозі
Крім цих основних способів визначення якості, можуть бути використані і деякі інші способи, наприклад, показники розмірів окремих частин товару (каменів вугілля, насіння, крупинок солі), забарвлення товару (бавовни, цукру, каучуку), запаху тощо. Якість товару у контракті часто визначається застосуванням двох або декількох вищеперерахованих способів. Якщо у контракті не зазначений спосіб визначення якості, то звичай но вважається, що якість товару має відповідати середній якості, яка є звичайною для даного товару у країні продавця або у країні походження товару. Але це не означає, що питання про якість товару у контракті можна проминути. Якість обов'язково слід визначити хоча б 2-3 показниками, причому саме того рівіїя, який є у дійсності. Інакше можна втратити ринок продукції, хоча збитків за даним контрактом може і не бути.
Більшість контрактів містить комерційні гарантії якості, а саме зобов'язання продавця поставити покупцю товар, який має протягом встановленого строку (гарантійного) певні властивості. Виявивши протягом цього строку невідповідність товару гарантованим характеристикам, покупець має право висунути претензії продавцю. Сторони шляхом листування намагаються знайти взаємоприйнятні способи задоволення претензій.
З метою підвищення якості товарів та зниження втрат продавців та покупців через можливі дефекти контракти часто передбачають перевірку якості або прийняття товарів на підприємствах постачальників фахівцями покупців або залученими ними контрольними фірмами.
Перевірка якості звичайно проводиться вибірково та позбавляє покупців права подати претензії до якості, за винятком претензій по прихованих дефектах.
Документом, який підтверджує якість товару, може бути сертифікат виробника або сертифікат нейтральної організації, яка надає його на замовлення продавця. За надання сертифіката продавець може вимагати підвищення ціни товару.
Приклад формулювання даної статті:
"Якість товару повинна відповідати зразкам-еталонам, узгодженим та підтвердженим
сторонами, а також технічним умовам, викладеним у Додатках ММ до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною, якість товару повинна підтверджуватись Сертифікатом про якість, виданим підприємством-виробником. Продавець з першою партією товару для кожного отримувача посилає по одному зразку *еталону кожного виробу, який буде відвантажуватись на адресу даного отримувача. Зразки еталонів повинні бути опломбовані, укладені в індивідуальний пакет з написом "Дублікат еталона''. Зразки-еталони оплачує Покупець. Для цього у рахунках за поставлений товар необхідно зазначити окремим рядком: дублікат зразка-еталона; артикул, розмір, кількість, ціна, сума, номер ящика".
Література
1. Довбанко М. В. Видатні незнайомці (наукові ідеї, здобутки та життя економістів — лауреатів Но* белівської премії). — Київ, 2000.
2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.
3. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.
4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с
5. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск, 1974.
6. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С
7. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с
8. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М., 1998.
9. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной информации. — М., 1995.
10. Исследования по общей теории систем. — М„ 1969.
11. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с
12. Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с.
13. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике. — М.: Наука, 1972.
14. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993.
15. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення: Навчальний посібник. — Тернопіль: ТАНГ — "Астон", 2000. — 325 с.
План
1. Базисні умови поставок
2. Ціна та загальна сума контракту
3. Якість товару
4. Література
Базисні умови поставок
Найчастіше визначення базисних умов поставки (БУП), так само як і кількість, не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість (або загальна сума контракту)'* або "Предметта кількість".
Поняття "базисна умова поставки "визначає зобов'язання продавця та покупця з доставки товару і встановлює момент переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі або псування товару. Витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу - базис (тому й умови називаються базисними). Крім того, базисні умови поставок визначають зобов'язання сторін із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати мит, направлення повідомлень тощо.
Більш докладно базисні умови поставки викладені у розділі II "Організація зовнішньоторгових операцій, п. 2.1 Ж "Проробка базисних умов контракту".
Ціна та загальна сума контракту
У даному розділі контракту фіксується:*
базисна умова поставки;*
валюта ціни;*
рівень та спосіб фіксації ціни товару;*
чи включені у ціну вартість тари, упаковки, маркірування;*
загальна сума контракту.
Характеристика базисних умов поставки та проблеми їх вибору розглядаються у розділі її "Організація зовнішньоторгових операцій", п, 2.1.4. "Проробка базисних умов контракту".
Валюта ціни - це валюта, у якій зафіксована ціна товару у контракті. Специфіка вибору валюти ціни у зовнішній торгівлі держав, які вийшли із карбованцевої зони (України, зокрема), випливає з факту неконвертованості національної валюти, у зв'язку з чим у розрахунках ними використовуються вільно конвертована валюта (ВКВ), а також спеціальні міжнародні та регіональні валютні одиниці - SDR та EUR (SDR Special Drawing Rights - Спеціальні права запозичення; EUR - євро - валютна одиниця 15 країн ЄС). СДР використовується для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом запису на спеціальних рахунках країн у Міжнародному валютному фонді (МВФ). Вартість цих міжнародних валют становить загальна середня вартість валют, які входять до так званого "валютного кошика". Для СДР "валютний кошик" становлять долар США, марка ФРН, французький франк, англійський фунт стерлінгів, японська єна. Для ЕКЮ "валютний кошик" становлять валюти країн, що входять до Європейського Союзу.
Теоретично валютою ціни товару може бути будь-яка ВКВ. Але на практиці в імпортних контрактах при купівлі продукції у розвинених країнах, валюта яких є конвертованою, ціни, як правило, встановлюються у національній валюті цих країн. Тут необхідно пам'ятати, що режим конверсії валют постійно змінюється. Інформація про це публікується у виданнях МВФ. При імпорті з країн, що розвиваються, які Мають замкнені валюти, ціни фіксуються у ВКВ із 5-6 валют основних промислово розвинених країн: це долари США, євро, швейцарські франки, англійські фунти стерлінгів, японські єни. Серед них провідне місце посідає долар США, потім йдуть євро та англійський фунт стерлінгів.
Визначення валюти ціни є важливою умовою контракту. Річ у тім, що валюти не рівноцінні за своєю якістю: є сильні, стійкі валюти зі стабільною купівельною спроможністю, малозмінювані у часі за своїм змістом, та слабкі валюти, курс яких нестабільний. Тому від вибору валюти ціни залежить ризик валютних втрат, тобто можливість не отримати еквівалент вартості, передбачений у момент пропозиції ціни та підписання контракту.
Так, експортери повинні прагнути фіксувати ціни товарів у ВКВ, курс яких стабільний або має тенденцію до підвищення. Це забезпечить одержання більшої суми валюти платежу. Оскільки інтереси імпортерів та експортерів протилежні, то в інтересах імпортера фіксувати ціни товарів у валюті, яка має тенденцію до знецінення. У цьому випадку імпортер зможе розрахуватися за товар тією ж кількістю, але знецінених грошових одиниць. Наприклад, нехай українське підприємство продає у Західну Європу товар, ціна якого становить 100 ООО дол. США. Курс долара США становить 1,1000 євро за долар США на момент укладення угоди; на момент платежу він становить 1,1200. Ця угода буде вигіднішою українському партнерові, оскільки європейський партнер йому більше заплатить: якби платіж здійснювався у момент укладення угоди, то європейський партнер заплатив би 110 000 євро, але на момент платежу курс валюти ціни піднявся і він має заплатити вже 120 000 євро.
Через ці обставини, якщо ціна імпортного контракту буде встановлена у сильній валюті, імпортеру для компенсації втрат слід вимагати від експортера зробити знижку з ціни або ж поступку за іншими умовами контракту. В експортному ж контракті, якщо ціна встановлена згідно з інтересами імпортера, тобто у слабкій валюті, продавцю слід підвищити ціну товару.
Для практичної реалізації викладених вище інтересів необхідно встановити, де сильна валюта, а де слабка. Відносно точно це може бути зроблено для поточних розрахунків, коли платежі здійснюються протягом року, тому що саме на такий період прогнози руху валютних курсів найімовірніші. Проблема виникає при значному розриві між часом розрахунку ціни і підписанням контракту та строком закінчення розрахунків, тобто при продажу у кредит. Тут коливання курсу валют можуть бути значними, а ймовірність довгострокових прогнозів невисока. У такому разі використовуються спеціальні методи страхування валютних втрат. Вони розглядаються у розділі V "Міжнародні комерційні розрахунки".
У торгівлі готовими виробами валюта ціни є предметом угоди між продавцем та покупцем;у торгівлі сировиною та продуктами харчування застосовуються типові умови, які містять послідовність визначення цін, платежів та розрахункову документацію.
Рівень ціни товару - це основне питання зовнішньоторгової угоди. Контрактна ціна має базуватися на рівні світової ціни. Практично світові ціни - це експортні ціни основних постачальників даного товару та імпортні ціни у найважливіших центрах імпорту цього товару. Це ціни, за якими здійснюються значні експортно-імпортні операції, які достатньо повно характеризують стан торгівлі даним товаром. Наприклад, на пшеницю та алюміній світовими цінами є експортні ціни Канади; на пиломатеріали - експортні ціни Швеції; на каучук - ціни Сінгапурської біржі; на хутро - ціни С-Петербурзького та Лондонського аукціонів; на чай - ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо та Лондоні. Якщо по сировинних товарах світову ціну визначають основні країни-постачальники, то відносно готових виробів та обладнання головну роль відіграють провідні фірми, що випускають та експортують певні типи і види виробів.
Визначення світової ціни для конкретного товару є важким завданням, що пов'язано з чинниками, які впливають на ціни, постійними коливаннями цін і різноманітними знижками та надбавками, що застосовуються продавцями відповідно до ринкової кон'юнктури. Крім того, навіть ціни аналогічних товарів змінюються залежно від сорту, якості, комплектації тощо.
Для визначення контрактної ціни використовується метод вивчення цін на аналогічні товари, що поставляються на ринок конкурентами, з внесенням у них необхідних поправок, які враховують різницю у комерційних та техніко-економічних умовах угоди.
Ціни, які можуть бути основою при визначенні контрактної ціни, за ступенем наближення до дійсного рівня світової ціни поділяються на:
1) базисні ціни;
2) ціни фактичних угод.
До базисних цін належать:*
довідкові, які даються по сировині та напівфабрикатах;*
прейскурантні (ціни прейскурантів, каталогів, проспектів, рекламних оголошень), які даються по готових виробах. Але прейскурантні ціни є тільки по виробах масового та серійного виробництв. При цьому по універсальних та стандартних виробах виробничого призначення - це ціни прейскурантів, а по споживчих товарах -ціни каталогів;*
офіційні ціни продажу;*
ціни окремих великих пропозицій та запитів.
Рівень базисних цін прив'язаний до певних (базисних) параметрів запропонованого товару (виду, сорту, типорозміру, моделі тощо), а також до умов його поставки. Перевагою прейскурантних цін є те, що вони регулярно публікуються у національних загальноекономічних та промислових статистичних виданнях провідних країн світу (США, Японії, ФРН, Великобританії, Франції), у спеціальних галузевих виданнях та зберігаються в автоматизованих базах даних. Але прейскурантні ціни мають номінальний характер і завжди завищені. За деякими розрахунками їх завищення у середньому становить 30%, але залежить від конкретних товарів, а за деякими може досягати 40%. Також завищуються і ціни пропозицій та запитів, тому що в них передбачаються резерви на уторгувати. Розмір завищення цих цін у середньому становить 10%.
Ціни фактичних угод відбивають реальний рівень ринкових цін. До них належать:
* контрактні ціни;
* розрахункові (середньостатистичні) ціни;
* фактичні ціни аукціонів та торгів, біржові котировки.
Одержані з цін фактичних угод світові ціни на готову продукцію відбивають можливі контрактні ціни реальних угод. Але відомості про рівень контрактних цін є, як правило, предметом комерційної таємниці і досить рідко потрапляють до відкритого Друку. Навіть якщо відомості про укладені контракти і публікуються у різних економічних та галузевих виданнях, то, як правило, без зазначення багатьох суттєвих умов контракту (якісних показників, умов платежу тощо), що, зрозуміло, знижує цінність такої інформації. Саме через це при встановленні ціни використовують інші типи цін.
По багатьох товарах споживчого призначення, ціни на які хоча і змінюються залежно від сорту, якості та інших показників, але все ж відносно визначені та порівнянні, одержання інформації не є важкою справою - тут можуть використовуватись ціни реалізації цих товарів на ринку.
Найскладніше одержати порівнянну інформацію відносно машин та обладнання, особливо продукції машинобудування виробничого призначення. Інформація про них малодоступна, нерегулярна та відносна, навіть при порівнянні цін на однотипне обладнання необхідно мати докладну техніко-економічну характеристику порівнювальних позицій. До того ж техніко-економічні параметри машин та обладнання часто змінюються.
При нестачі інформації про ціни, у крайньому разі, можна зробити запит про бажання купити товар для того, щоб дізнатися про ціну пропозиції, до фірм, які є основними виробниками аналогічної продукції і, відповідно, які є лідерами у цінах.
Ступінь наближеності комерційних умов угод та техніко-економічних характеристик товару до тих умов, на яких укладається контракт, і до характеристик товару, для якого розраховується ціна, визначає ступінь складності розрахунків, яка виявляється у кількості поправок до даних, що містяться у конкурентних матеріалах: від простого обґрунтування ціни по конкурентних матеріалах на аналогічні товари, які реалізуються на подібних умовах, до складних розрахунків з викладенням обґрунтування використаних методик. Але у всіх випадках використовуються одні і ті ж принципи зведення цін.
Розрахунок ціни середньої складності, коли необхідно внести невелику кількість поправок на відмінності у комерційних та техніко-економічних умовах поставки, здійснюється у формі конкурентного листа Методика та приклад такого розрахунку наведені у темі 9 "Послідовність підготовки, укладання, виконання та припинення ЗТУ" у п. 2.1.3 "Аналіз та проробка конкурентних матеріалів, складання конкурентного листа, розрахунок експортних/імпортних цін".
Спосіб фіксації ціни визначає, коли фіксується ціна у контракті: у момент його укладання, протягом строку його дії або у момент його виконання.
За способом фіксації у контракті можуть бути такі види цін:
1) тверда ціна, яка встановлюється у момент підписання контракту і протягом строку його дії не підлягає зміні. Тверда ціна встановлюється у вигляді конкретної цифри. Ці ціни використовуються при короткострокових угодах, найчастіше при негайних поставках (від 1 до 14 днів). У контракті в такому разі робиться застереження: "ціна тверда, зміні не підлядає". Наприклад, у контракті може бути такий запис: "Ціна за проданий за цим контрактом товар встановлюється у доларах США, 123 долари за метро-тонну і розуміється ФОБ французький порт Марсель (їнкотермс 2000), включаючи вартість тари, упаковки, маркірування, а також витрати на навантаження та складання товарів у трюмі судна та вартість сепараційних матеріалів. Ціни зазначаються у Додатку M1, який в невід 'ємною частиною до даного Контракту. Ціни тверді, не підлягають зміні";
2) ціна з наступною фіксацією у контракті не вказується, а лише описується спосіб установлення ціни в майбутньому, тобто на момент виконання угоди, або у зазначені договором строки на основі узгоджених джерел. Ці ціни застосовуються при поставках товарів з тривалим строком виготовлення, товарів, вартість яких ставиться у залежність від їх якості (в основному при продажу металів або хімікатів з певною часткою домішок або корисних речовин), а також товарів, ціна яких значно залежить від кон'юнктурних коливань, при продажу продукції з тривалим строком поставки або наданням кредиту.
Джерелом цін можуть бути: біржові котировки, наприклад, на день поставки товару; ціни, що публікуються у різного роду журналах, довідниках; ціни, які реально складаються на світовому ринку, які визначаються по конкурентних матеріалах. Умову (тобто джерело та момент визначення ціни) встановлює, як правило, покупець.
Якщо у контракті ціна ставиться у залежність від зміни ринкових цін, то у тексті контракту це зазначається застереженнями 3-х видів:*
застереження "hausse" (підвищення), яке означає, що будь-яке підвищення ринкової ціни веде до підвищення контрактної ціни;*
застереження "baisse" (пониження), яке означає, ЩО будь-яке зниження ринкової ціни веде до зниження контрактної ціни, а будь-яке підвищення ринкової ціни до уваги не береться;*
застереження "hausse-baisse", яке ставить зміну контрактної ціни у залежність від відповідної зміни ринкової ціни.*
Наприклад, у контракті може бути такий запис "Ціна на мідь визначається за котировкою Лондонської біржі металів на день, що передує поставці", або "...опублікований на момент здійснення платежу";
3) змінна ціна розраховується у момент виконання угоди перегляданням базисної ціни з урахуванням зміни у витратах виробництва за час виконання контракту. Вона застосовується при продажу продукції, яка має тривалі строки поставок (як правило, понад рік), головним чином, складного комплектного обладнання" яке є складним єдиним технологічним комплексом.
При цих цінах у контракті встановлюються: базисна ціна та її структура, момент початку зміни ціни, границя змінності (на практиці імпортеру не слід > погоджуватися на границю, що перебільшує 15-20% базисної ціни).
Базисна ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів або інших джерел та узгоджується з покупцем при підписанні контракту.
Структура базисної ціни - це відсоткова частка у ній постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування тощо) та змінних витрат на сировину, матеріали, оплату праці. Саме останні і визначають змінність ціни, тому що із зміною цін на сировину, податкової політики держави, рівня оплати праці у галузі і будуть пов'язані додаткові витрати на виконання даного контракту. Структура базисної ціни має такий вигляд:
Якщо у вартості продукції суттєву частку становлять витрати на паливо або інші компоненти, то змінна частина наведеної формули (10.1.1) може бути розширена на необхідну кількість складових елементів. При цьому сума усіх часток цих елементів повинна завжди дорівнювати одиниці (або 100%).
У міжнародній торговій практиці точкою відліку початку змінності цін е дата комерційної пропозиції експортера, рідше - дата підписання контракту.
Після вручення пропозиції послідовність укладення ЗТК та його виконання складається із таких етапів: переговори, укладення ЗТК, проектування, закупка матеріалів, виготовлення, відвантаження, поставка товару покупцю.
На дату поставки товару покупцю остаточна величина змінної ціни буде становити суму таких складових:
Весь період від вручення оферти до поставки товару покупцю незмінна частина ціни С0А зберігає свою величину.
Змінна частина ціни В, яка є часткою вартості матеріалів, змінюється до їх закупки виробником товару. Індекс Р, береться на дату закупівлі сировини, якою вважається час закінчення проектування та початок виготовлення.
Періодом зміни змінної частини ціни й, яка є часткою заробітної плати, прийнято вважати час від початку змінності до закінчення 2/3 часу, передбаченого контрактом на виготовлення експортної продукції. Індекс М береться після закінчення 2/3 часу,
коли найбільш інтенсивно використовується робоча сила, зайнята виготовленням товару та доведенням його до вимог покупця.
Індекси цін на товари та індекси'ставок зарплати публікуються у більшості промислово розвинених країн. При угодах купівлі-продажу використовують індекси країн-постачальників. При підрядному будівництві промислових об'єктів на обладнання застосовуються індекси країн-постачальників, а на роботи, що виконуються національними підрядниками, індекси країн, де споруджуються об'єкти. В Україні в експортних контрактах використовують індекси цін країн - основних постачальників машин та обладнання, подібних до експортованих з України.
Якщо неможливо знайти індекси цін на товари та ставки заробітної плати, то можна використовувати спрощену формулу змінності:
У контракті зазначається тільки загальний порядок фіксації ціни. Наприклад, робиться таке застереження: "Якщо на момент поставки товару зміняться фактичні витрати виробника, про що він у письмовому вигляді повідомить покупця з додаванням документів, які підтверджують збільшення витрат, то ціна на товар збільшиться відповідно до збільшення затрат".
Приклад повного формулювання даної статті:
"Ціни тверді і не підлягають зміні. Ціни розуміються ФОБ порт Марсель (Інкотермс 2000), включаючи, зокрема, вартість морського експортного упакування, маркування, докові, портові, кранові та митні збори, вартість ліхтерування, переміщення вантажу на причалі, з виконання стивідорних робіт та митних формальностей, навантаження на борт та у трюм судна з укладанням у трюмі (штивка)".
Якість товару
У цьому розділі зазначається:*
технічний рівень та якість товару, що постачається;*
документи та організації, які підтверджують якість товару;*
комерційні гарантії якості;*
перевірка якості або прийняття товару на підприємствах постачальників.
Визначити якість товару у контракті купівлі-продажу - означає встановити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася у міжнародній торгівлі даним товаром, та інших умов. Сторони повинні прагнути до того, щоб дати повнішу характеристику товару. У міжнародній практиці використовуються такі способи визначення якості: 1)3а стандартом. Цей спосіб передбачає, що якість товару має точно відповідати Певному стандарту. Стандарти розробляються різними урядовими організаціями (так звані національні стандарти, наприклад ДОСТ, ОШ), спілками підприємців, науково-технічними асоціаціями та інститутами, страховими компаніями тощо. В багатьох країнах застосування національних стандартів не є обов'язковим. Іноді у практиці торгівлі використовують стандарти, що розробляються партнерами або великими промисловими фірмами. Застосування стандартів полегшує встановлення у контрактах якості товарів з загальними родовими ознаками та уніфікованої продукції. У контракті досить зазначити номер та дату стандарту і організацію, яка його розробила. За стандартом визначається якість масового попиту, машин, обладнання, уніфікованої продукції, чорних металів, зернових, каучуку, бавовни тощо.
Наприклад, у контракті може бути такий запис: "Якість товару, поставленого за цим контрактом, повинна відповідати ДОСТц і підтверджуватися сертифікатом якості завода-виробника.
2) За технічними умовами. Якщо на данин товар відсутні стандарти чи існують особливі умови його виробництва та експлуатації, то для встановлення спеціальних вимог до його якості застосовуються технічні умови. Технічні умови (ТУ) містять докладну технічну характеристику товару, описання матеріалів, з яких він має виготовлятися, правила та методи перевірки і випробувань. За ТУ звичайно визначають якість товарів, що виконуються на основі індивідуальних замовлень, унікального обладнання, складного промислового обладнання та апаратури, суден. ТУ на машини та обладнання можуть бути надані або самим замовником і при підписанні контракту прийняті постачальником, або розроблені ф і р м ою- п остач ал ь 11 и ком і підтверджені замовником. ТУ наводяться або у самому тексті контракту, або у Додатку до нього. У контракті може бути такий запис: "Якість проданих за цим контрактом ізоляційних матеріалів повинна відповідати ТУ, викладеним у Додатках 1,2,3, які в невід'ємною частиною контракту, і повинна бути підтверджена сертифікатом про якість (і узгоджена з вимогами покупця) ".
3) За специфікацією. Специфікація, яка є додатком до договору, містить звичайно необхідні технічні параметри, які характеризують товар. Специфікації складаються в основному експортерами, тому що характеризують індивідуальний товар, але можуть складатися й імпортерами, різними асоціаціями та іншими організаціями як національними, так і міжнародними. У контракті у цьому випадку необхідно вказати організацію, що склала специфікацію, і навести основні показники цієї специфікації.
4) За зразком. Цей спосіб передбачає надання продавцем покупцю зразків товарів і підтвердження їх покупцем, після чого вони стають еталонами. У контракті записується, що якість товару повинна відповідати зразкам, визначається порядок звірки товарів із зразками (вказуються умови, в яких товар може відхилятися за якістю від зразка), а також строки зберігання сторонами зразків (наприклад, протягом якогось строку з дати надходження останньої партії товару). Звичайно прийнято відбирати три зразки: один екземпляр зберігається у покупця, другий у продавця, третій — у нейтральній організації (наприклад торговій палаті), зазначеній у договорі.
Цей спосіб використовується в основному у торгівлі споживчими товарами, а також деякими видами обладнання та машинами індивідуального виготовлення і часто використовується при укладенні контрактів на виставках та ярмарках.
5) За описом. Цей спосіб використовується для визначення якості товарів з індивідуальними ознаками, наприклад фруктів. У контракті докладно описуються усі властивості товару.
6) За попереднім оглядом. Так продаються товари на аукціонах та зі складів. У контракті цей спосіб позначається словами "оглянуто-схвалено ". Покупцю налається право оглянути усю партію товару в зазначений термін. Продавець повинен гарантувати якість товару такою, якою її оглянув та схвалив покупець, і продавець фактично не відповідає за якість поставленого товару, якщо у ньому не було прихованих недоліків, які покупець при огляді товару встановити не міг та про які його не повідомили до укладення угоди. У контракті зазначається: "Товар поставляється за попереднім оглядом".
7) За вмістом окремих речовину товарі. Цей спосіб передбачає встановлення у контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин та максимально допустимого вмісту небажаних елементів або домішків. Наприклад, у контрактах наметали та руди показником якості є вміст основної речовини та окремих домішків (наприклад, предмет контракту - мідна руда із вмістом міді не менше ніж 95%), у торгівлі цукром - вміст сахарози; олійними та макухою - вміст олії.
8) За виходом готової продукції. При цьому способі у контракті встановлюється кількість (у відсотках до загальної маси або в абсолютних величинах) кінцевого продукту, який має бути одержаний із сировини (наприклад, цукру-рафінаду із цукру-сирцю, пряжі із вовни, олії із насіння).
9) За натурною вагою. Цим способом визначається якість зернових. Натурна вага - це вага одного гектолітра (одиниці об'єму) зерна. Натурна вага характеризує фізичні властивості зерна (форма, величина зерна, наповненість, питома вага), а також дає уявлення про вихід борошна та крупи з нього. Показник натурної ваги звичайно застосовуються у поєднанні з іншими показниками (наприклад, вміст сторонніх домішків у зерні).
10) Спосіб "тель-кель" (такий, який є). Цей спосіб застосовується, зокрема, при продажу врожаю зернових, цитрусових "на пні" (ще не зібраного), коли продавець Нв відповідає за якість поставленого товару, і означає поставку товару "яким він є". Покупець зобов'язаний прийняти товар незалежно від його якості, якщо він відповідає назві (виду, сорту), вказаній у договорі, та не має права подавати рекламацію.
Цей спосіб застосовується також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не відповідає за погіршення я кості товару у дорозі
Крім цих основних способів визначення якості, можуть бути використані і деякі інші способи, наприклад, показники розмірів окремих частин товару (каменів вугілля, насіння, крупинок солі), забарвлення товару (бавовни, цукру, каучуку), запаху тощо. Якість товару у контракті часто визначається застосуванням двох або декількох вищеперерахованих способів. Якщо у контракті не зазначений спосіб визначення якості, то звичай но вважається, що якість товару має відповідати середній якості, яка є звичайною для даного товару у країні продавця або у країні походження товару. Але це не означає, що питання про якість товару у контракті можна проминути. Якість обов'язково слід визначити хоча б 2-3 показниками, причому саме того рівіїя, який є у дійсності. Інакше можна втратити ринок продукції, хоча збитків за даним контрактом може і не бути.
Більшість контрактів містить комерційні гарантії якості, а саме зобов'язання продавця поставити покупцю товар, який має протягом встановленого строку (гарантійного) певні властивості. Виявивши протягом цього строку невідповідність товару гарантованим характеристикам, покупець має право висунути претензії продавцю. Сторони шляхом листування намагаються знайти взаємоприйнятні способи задоволення претензій.
З метою підвищення якості товарів та зниження втрат продавців та покупців через можливі дефекти контракти часто передбачають перевірку якості або прийняття товарів на підприємствах постачальників фахівцями покупців або залученими ними контрольними фірмами.
Перевірка якості звичайно проводиться вибірково та позбавляє покупців права подати претензії до якості, за винятком претензій по прихованих дефектах.
Документом, який підтверджує якість товару, може бути сертифікат виробника або сертифікат нейтральної організації, яка надає його на замовлення продавця. За надання сертифіката продавець може вимагати підвищення ціни товару.
Приклад формулювання даної статті:
"Якість товару повинна відповідати зразкам-еталонам, узгодженим та підтвердженим
сторонами, а також технічним умовам, викладеним у Додатках ММ до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною, якість товару повинна підтверджуватись Сертифікатом про якість, виданим підприємством-виробником. Продавець з першою партією товару для кожного отримувача посилає по одному зразку *еталону кожного виробу, який буде відвантажуватись на адресу даного отримувача. Зразки еталонів повинні бути опломбовані, укладені в індивідуальний пакет з написом "Дублікат еталона''. Зразки-еталони оплачує Покупець. Для цього у рахунках за поставлений товар необхідно зазначити окремим рядком: дублікат зразка-еталона; артикул, розмір, кількість, ціна, сума, номер ящика".
Література
1. Довбанко М. В. Видатні незнайомці (наукові ідеї, здобутки та життя економістів — лауреатів Но* белівської премії). — Київ, 2000.
2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.
3. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.
4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с
5. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск, 1974.
6. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С
7. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с
8. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М., 1998.
9. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной информации. — М., 1995.
10. Исследования по общей теории систем. — М„ 1969.
11. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с
12. Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с.
13. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике. — М.: Наука, 1972.
14. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993.
15. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення: Навчальний посібник. — Тернопіль: ТАНГ — "Астон", 2000. — 325 с.
