Митно-тарифне та нетарифне регулювання ЗЕД
Митно-тарифне та нетарифне регулювання ЗЕД
Митний тариф як інструмент економічної політики країни.
Митні режими.
Митна вартість та методи її визначення.
Митне оформлення при здійсненні ЗЕД
Митний контроль як складова митно-тарифної політики
Основні митні документи
Суть та класифікація нетарифних методів регулювання ЗЕД
Характеристика системи кількісних обмежень експортно-імпортних операцій
Приховані методи протекціонізму.
1. Митний тариф як інструмент економічної політики країни.
Митний тариф у вузькому розумінні — це систематизований перелік розмірів мита, що справляється при проходженні товарів через митний кордон країни, яка прийняла даний тариф, або групи країн, що об'єднали свої державні митні території в єдину митну територію (митний союз) на підставі укладення між ними міжнародного договору. Прикладом може слугувати функціонування єдиних митних тарифів на території Європейського Співтовариства.
Митний тариф містить деталізований перелік товарів, що оподатковуються імпортним, експортним і транзитним митом з наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури ЗЕД.
Митний тариф можна розглядати також як конкретну ставку мита, яка застосовується при ввезенні певного товару на митну територію країни чи вивезенні його за її межі. У даному разі поняття митного тарифу повністю збігається з поняттям мита при переміщенні товарів через митний кордон країни і може визначатись як вид митного платежу, що стягується з товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон держави.
Водночас в економічній літературі поняття митного тарифу часто використовується у більш широкому розумінні — як особливий інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни у його взаємодії зі світовим ринком, тобто це не конкретна ставка щодо визначеної групи товарів, а засіб регулювання зовнішньої торгівлі, який за термінологією визначається як «тарифне» регулювання. Тому інколи такі поняття, як «мито» та «митний тариф» розглядаються як еквівалентні.
Застосування мита може мати як економічний, так і політичний характер. Тому, з точки зору мотивації, доцільно визначити економічну і торговельно-політичну роль митного тарифу (див. рис. 3.1).
Рис. 3.1
Мито — це вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб.
Незалежно від виду мита воно включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача.
Класифікація мита:
Рис. 3.2.
2. Митні режими.
З метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.
Митний режим - це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей.
Види та характеристика митних режимів:
Випуск товарів у вільний обіг - митний режим, за якого товари, ввезені на митну територію, залишаються постійно на цій території без зобов'язання про їх вивезення з цієї території. Даний режим передбачає сплату мит, податків і зборів і вжиття заходів економічної політики.
Експорт товарів - митний режим, за якого товари вивозяться за межі митної території країни без зобов'язання повернення їх на цю територію.
Реекспорт товарів - митний режим, за якого іноземні товари вивозяться з митної території країни без стягнення або з поверненням ввізних мит і податків і без вжиття заходів економічної політики (ліцензування і квотування).
Імпорт товарів – митний режим, за якого товари ввозяться на митну територію країни без зобов’язання повернення їх на територію країни відправника.
Реімпорт товарів - митний режим, за якого вітчизняні товари, вивезені раніше з митної території країни відповідно до режиму експорту, зворотно ввозяться у встановлені терміни без стягнення мит і податків, а також без вжиття щодо них заходів економічної політики.
Транзит товарів - митний режим, за якого товари переміщуються під митним контролем між двома митними органами країни, в тому числі через територію іноземної держави, без стягування мит, податків, а також без вжиття щодо товарів заходів економічної політики.
Митний склад - митний режим, за якого завезені товари зберігаються під митним контролем без стягування мит і податків і без вжиття до товарів заходів економічної політики в період зберігання.
Магазин безмитної торгівлі - митний режим, за якого товари перебувають і реалізуються вроздріб під митним контролем на митній території країни без стягнення мит, податків і без вжиття щодо товарів заходів економічної політики.
Режим переробки товарів на митній території - митний режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без вжиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території країни
Режим переробки товарів під митним контролем - митний режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку на митній території країни без стягнення мита і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики для переробки під митним контролем з наступним випуском у вільний обіг або розміщення продуктів переробки в інший митний режим.
Режим переробки товарів поза митною територією - Митний режим, за якого вітчизняні товари вивозяться без вжиття щодо них заходів економічної політики і використовуються поза митною територією країни з метою їх переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території країни з повним або частковим звільненням від мита і податків, а також без вжиття до товарів заходів економічної політики.
Тимчасове ввезення (вивезення) товарів - митний режим, за якого користування товарами на митній території країни або за її межами припускається з повним або частковим звільненням від мит, податків і без вжиття заходів економічної політики.
Вільна митна зона і вільний склад - митні режими, за яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягування мит, податків, а також без вжиття до зазначених товарів заходів економічної політики.
Відмова від товару на користь держави - митний режим, за якого особа відмовляється від товару без стягнення мит, податків, а також без вжиття заходів економічної політики.
Знищення товарів - митний режим, за якого іноземні товари і транспортні засоби знищуються під митним контролем, без стягування мита, податку з доданої вартості, акцизів, інших податків, стягування яких покладено на митні органи, а також без вжиття заходів економічної політики.
3. Митна вартість та методи її визначення.
Усі платежі, що здійснюються на митниці, розраховуються на базі митної вартості.
Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його з України.
Митна вартість використовується при нарахуванні митних платежів, а також для встановлення вартості товарів для інших митних цілей, включаючи стягнення штрафів та застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України, і для ведення митної статистики.
У рамках ГАТТ було розроблено Угоду з митної оцінки, що набула чинності з 1981 р. Відповідно до даної угоди, для оцінки вартості імпортованого товару використовують ціну товару, зазначену в зовнішньоторговельному контракті, або в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також усі фактичні витрати.
При використанні ціни Угоди для визначення митної вартості до неї включаються такі витрати (якщо вони не були до неї включені):
а) на транспортування до місця митного оформлення товару, у тому числі:
б) вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт з упакування;
в) відповідна частина вартості таких товарів (робіт і послуг), які прямо чи побічно були надані імпортерам безкоштовно або за зниженими цінами в цілях використання для виробництва або продажу (відчуження) на експорт товарів, що підлягають оцінці:
г) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які імпортер прямо чи побічно повинен сплатити, умова продажу (відчуження) товарів, що підлягають оцінці;
д) частина прибутку імпортера від будь-якого подальшого продажу, відчуження або використання товарів, що підлягають оцінці, належать поверненню експортеру.
Мита та збори є складовою митної вартості товару. На підставі цієї вартості проводиться стягнення податку на добавлену вартість, а по підакцизних товарах і акцизний збір.
Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України (тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його з України). До митної вартості включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також такі фактичні витрати (якщо їх не враховано у рахунку-фактурі):
витрати на транспортування, навантаження, завантаження, переміщення та страхування до пункту перетину митного кордону України;
комісійні та брокерські витрати під час проведення митного та інших видів оформлення в іноземних державах на шляху перевезення товару;
плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до цих товарів та інших предметів, яка має бути сплачена імпортерам або експортерам прямо або опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).
Митні збори. Крім сплати мита обов'язковим платежем при переміщенні вантажів через митний кордон є митні збори. Вони нараховуються за вантажною митною декларацією і справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів. Це платежі за:
митне оформлення товарів;
митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна;
митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів;
митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;
митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств;
перебування товарів та інших предметів під митним контролем.
Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення.
Збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:
ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних Держав в Україні, міжнародних міжурядових організацій, представництв іноземних держав при цих організаціях та інших міжнародних організаціях, які користуються на території України митними пільгами відповідно до міжурядових угод;
подається попередня вантажна митна декларація при ордерних поставках товарів;
подається загальна вантажна митна декларація при поставках комплектного об'єкта;
пункт ввезення в Україну та вивезення за кордон іноземних товарів, які переміщуються транзитом через територію України збігається;
вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації.
Акцизний збір. Важливим інструментом регулювання ЗЕД є акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні товари (продукцію), включений у ціну товарів.
Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір та змінюються ставки акцизного збору, затверджується Верховною Радою України.
Рис. 3.3
Платниками акцизного збору при експорті є СПД — українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах. Платниками акцизного збору при імпорті товарів є СПД, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, котрі здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і ввозять товари (продукцію) на митну територію України для власних, виробничих потреб або з метою продажу (передачі), реалізації на умовах комісії, а також реекспорту.
Залежно від суб'єкта сплати слід розрізняти два види акцизних зборів як митних платежів:
акцизний збір, що нараховується за вантажною митною декларацією,
акцизний збір у неторговельному обороті.
Акцизний збір у неторговельному обороті сплачують фізичні особи, які переміщують підакцизний товар через кордон.
ПДВ. Крім акцизного збору, товари, що ввозяться на територію України, оподатковуються податками на додану вартість.
Об'єктом оподаткування при нарахуванні даного податку є операції платників податку при:
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції щодо виплати вартості послуг за угодами оперативної оренди (лізингу) і операції щодо передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавача;
ввезенні (пересилці) товарів на митну територію України і отриманні робіт (послуг), що надаються нерезидентами з метою використання або споживання на митній території України, в тому числі операції щодо ввезення (пересилки) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
вивезенні (пересилці) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
4. Митне оформлення при здійсненні ЗЕД.
Митне оформлення — це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі (у тому числі за умов тимчасового ввезення чи тимчасового вивезення) товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України. Воно здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю із застосуванням засобів державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів.
Для отримання або відправлення вантажів за кордон суб'єкт ЗЕД повинен пройти на митниці процедуру акредитації. На митницю, що обслуговує район реєстрації підприємства, подаються такі документи:
облікова картка суб'єкта ЗЕД;
свідоцтво про державну реєстрацію;
свідоцтво облстатуправління Міністерства статистики України про надання підприємству статистичних кодів;
Статут підприємства та його нотаріально завірену копію;
довідку обслуговуючого банку про відкриття рахунків;
довідку про декларування валютних цінностей за формою № 2, завірену печатками податкової інспекції та уповноваженого відділення НБУ.
Обов'язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування.
Декларація — це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.
Декларування здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею до декларування на підставі свідоцтва про визнання їх як декларантів.
Якщо раніше режим і процедура пропуску товарів визначалась виходячи з того, хто є суб'єктом зовнішньоторговельної угоди, то тепер головний критерій — об'єкт такої угоди, тобто конкретний товар.
Товари класифікуються відповідно до Товарної номенклатури ЗЕД (ТН ЗЕД), яка розроблена на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів (ГС) та комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського економічного співтовариства (КНЄЕС) і є основою системи заходів державного регулювання ЗЕД країни.
Гармонізована система описання і кодування товарів ГС набула чинності з 1 січня 1988 р. Вона являє собою багатоцільовий класифікатор товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі.
Основними елементами номенклатури Гармонізованої системи є система класифікації і система кодування. Система класифікації має шість ступенів: розділи (21), групи (96), підгрупи (33), товарні позиції (1241), підпозиції (3553), субпозиції (5019).
Дев'ятизначний цифровий код ТН ЗЕД складається з таких елементів: перші шість цифр означають код товару по ГС, ті самі шість цифр плюс сьомий і восьмий знаки утворюють код товару по КНЄЕС, дев'ята цифра (поки що в усіх випадках «0») призначена для можливої деталізації в майбутньому тих чи інших товарних позицій з урахуванням інтересів України.
5. Митний контроль як складова митно-тарифної політики.
Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами законодавчого порядку. Контроль здійснюється під час:
ввезення на митну територію України товарів з метою їх вільного використання з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон;
вивезення за межі території України товарів з метою вільного використання — з моменту ввезення товарів у зону митного контролю і подання необхідних для митного контролю документів на дані товари і до вивезення їх за межі митної території;
тимчасового ввезення товарів на митну територію України — з моменту ввезення і до вивезення за межі митної території;
тимчасового вивезення товарів за межі митної території України — з моменту пред'явлення митниці товарів та інших предметів і необхідних для митного контролю документів на такі товари та інші предмети і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення через територію України;
транзиту через територію України — ввезення в Україну і до вивезення з України.
Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують такі функції:
фіскальну (справляють мито, митні збори, акциз, ПДВ при імпорті товарів);
правову (проводить самостійно слідство у справах контрабанди);
економічну (є органом економічної політики держави);
статистичну (облік і контроль за товарами, капіталами, послугами, що перетинають кордон);
виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням валютної виручки).
У пунктах пропуску через Державний кордон України митниці, за погодженням з прикордонними військами, встановлюють зони митного контролю.
Зоною митного контролю вважається частина пункту пропускання на митному кордоні України або в інших місцях території, у межах якої митниця здійснює митний контроль. Порядок доступу та перебування у таких зонах (за винятком посадових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, і громадян, які проходять митний контроль або уповноважені пред'явити такому контролю товари та інші предмети), а також порядок переміщення товарів за межі зони митного контролю називають режимом зони митного контролю.
Здійснюючи експортно-імпортні операції, суб'єкт ЗЕД, крім проблем митного контролю повинен вирішити ситуації, які пов'язані із застосуванням спеціальних видів контролю на кордоні: ветеринарним, карантинним та екологічним.
Ветеринарний контроль. Відповідно до статей 2 і 16 Закону України «Про ветеринарну медицину» та ст.18 Митного кодексу України підконтрольними ветеринарній медицині є:
усі види тварин (домашні, дикі, зоопаркові, циркові, лабораторні), хутрові звірі, кролі, домашня дика птиця, бджоли, жива риба і рибопродукти, раки, жаби, молюски, сперма, ікра, риби, інкубаційні яйця;
продукти тваринного походження і харчові вироби з них (м'ясо, молоко, яйця, мед та ін.);
сировина тваринного походження для переробки (сирі шкіри і хутро, необроблена вовна, пух, пір'я, роги, кістки та ін.);
готові харчові продукти тваринного походження (консерви м'ясні, рибні, сири, масло вершкове, маргарин, ковбасні вироби, м'ясні копченості) в непорушеній упаковці, виготовлені відповідно до вимог стандартів і нормативів на підприємствах держав та експортерів;
корми тваринного походження (м'ясна, рибна, кров'яна, кісткова мука, комбіновані і живі корми для риб);
корми рослинного походження (фуражне зерно, комбікорми, коренеплоди, бульбоплоди, сіно, солома);
інші продукти, предмети і матеріали, які можуть бути збудниками заразних хвороб, мікробні віруси, ветеринарні препарати та медикаменти, предмети колекціонування тваринного походження, незалежно від відомчої підпорядкованості і форми власності. Перевозяться через територію України, при вивезенні з України чи ввезенні в Україну, а також при транзиті через територію України з попереднього дозволу і під контролем державної інспекції ветеринарної медицини по ветеринарному свідоцтву або ветеринарному сертифікату.
При ввезенні на територію України або вивезенні за її межі юридичними та фізичними особами предметів тваринного походження прикордонній митниці подається ветеринарний сертифікат. Митне оформлення предмета (вантажу) може бути здійснене після закінчення ветеринарного контролю.
Карантинний контроль. Відповідно до Закону України «Про карантин рослин» від 30.06.1993 р. та Постанови Кабінету Міністрів від 28.10.1993 р. № 892 «Про статус Державної служби з карантину рослин України» на пунктах пропуску державного кордону при експорті та імпорті насіння і продукції імпортного походження здійснюється карантинний контроль.
До підкарантинної та підконтрольної продукції відносять: насіння, рослини, частки рослин, продукцію рослинного походження, транспортні засоби, тару, упаковку та будь-які матеріали, за допомогою яких можуть поширюватись карантинні об'єкти.
Обов'язковими документами для ввезення в Україну підкарантинних матеріалів є:
фітосанітарний сертифікат, що видається державними органами з карантину і захисту країни-експортера;
карантинний дозвіл на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантинних рослин.
Екологічний контроль. Даний вид контролю здійснюється Державною екологічною інспекцією Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Державна екологічна інспекція зобов'язана забезпечити здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон:
транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військових кораблів;
вантажів, які містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього середовища і здоров'я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива;
усіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій і мисливських трофеїв.
Згідно з нормативними документами визначено пропускні пункти, на яких здійснюється екологічний контроль. Крім цього, визначено фіксовані ставки зборів за виконання робіт, пов'язаних із наданням послуг під час здійснення екологічного контролю.
Виконуючи вимоги митних правил, суб'єкти ЗЕД несуть відповідальність за порушення цих правил. Дані дії можуть класифікуватись митними органами у двох напрямках:—
як контрабанда;—
як порушення митних правил.
Контрабанда — це переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або приховування від митного контролю, учинене у великих розмірах особою або групою осіб, а також незаконне переміщення через кордон історичних і культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї).
Порушення митних правил (далі — ПМП) — це протиправна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлені митні правила, і за яку відповідальність передбачена статтями Митного кодексу України.
6. Основні митні документи.
Основним документом, який свідчить про походження товару, є сертифікат походження.
Сертифікат походження оформляють на експортні українські товари в інші країни, крім згаданих вище, або на товари, пільги на які відсутні.
Сертифікат приналежності товарів (послуг) до власного виробництва видається тільки підприємствам з іноземною кваліфікаційною інвестицією. Використовується цей сертифікат для вирішення внутрішніх питань з банком, митницею, податковою інспекцією. Даний сертифікат обов'язковий для підприємств з іноземним капіталом для отримання пільги при експорті товарів, що попали під режим ліцензування й квотування.
Усі перелічені вище сертифікати походження видаються Торгово-промисловою палатою України.
Основним документом, на базі якого здійснюється декларування вантажів, є вантажна митна декларація, оформлення якої є обов'язковою умовою допуску вантажів до процесу розмитнення.
ВМД використовується для декларування і митного оформлення товарів та інших предметів, які переміщують через митний кордон України. Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим у відповідності до міжнародних стандартів аналогічних документів інших країн. Вона містить точні дані про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, у тому числі і про нарахування митних та інших обов'язкових платежів. Декларація виконує також обліково-статистичну та правоохоронну функції.
В окремих випадках при розмитненні вантажів з експортно-імпортних операцій мають бути пред'явлені такі документи:
ліцензія на експорт або імпорт товарів, що підпадають під режим ліцензування, квотування.
дозвіл на переміщення через митний кордон зброї, боєприпасів, вибухових, сильнодіючих та отруйних речовин, який видається урядовою комісією з експортного контролю;
дозвіл на імпорт радіоелектронних засобів та високочастотних пристроїв. Видається органами Державного комітету зв'язку та інформації України;
дозвіл на вивезення за кордон історико-культурних цінностей. Видається закладами Міністерства культури і мистецтв України;
дозвіл на переміщення через митний кордон України ліків, медичних препаратів та джерел іонізуючого випромінювання. Видається закладами Міністерства охорони здоров'я України;
сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката на продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації. Видається органами Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України;
документ, що підтверджує повноваження суб'єкта ЗЕД при експорті окремих видів товарів. Вимагається з метою захисту державних економічних інтересів;
документ, що підтверджує реєстрацію контракту на експорт окремих видів товарів у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України;
довідка про надходження попередньої оплати за продукцію, що відвантажується в країни СНД. З метою контролю за надходженням на територію України коштів за зовнішньоекономічними контрактами. Видається банками, уповноваженими НБУ;
довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами. Необхідна з метою контролю за вчасним надходженням на територію України валютних коштів за експортними контрактами. Видається регіональними управліннями НБУ та органами податкової інспекції;
лист-підтвердження галузевого міністерства чи комітету про призначення товарів, що постачаються за державним замовленням чи державним контрактом. Таке підтвердження необхідне, оскільки товари, що надходять в Україну за державним замовленням чи державним контрактом, звільняються від обкладення митом;
довідка обласного управління сільського господарства і продовольства. Необхідна для товарів, що імпортуються сільськогосподарськими товаровиробниками і звільняються від обкладення митом.
підтвердження Кабінету Міністрів України про те, що товар надходить як гуманітарна чи технічна допомога, оскільки такі товари за поданням Кабінету Міністрів України можуть звільнятися від обкладення митом;
підтвердження про закупівлю товару за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського (Республіка Крим), місцевих валютних фондів, іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів України, оскільки ці товари, звільняються від обкладення митом. Надається Кабінетом Міністрів України або Міністерством фінансів України;
підтвердження Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій про надходження товарів та обладнання з країн ЄС для виконання проектів за програмою TACIS. Такі товари за поданням Агентства звільняються від обкладення митом;
дозвіл Державного комітету з питань науки та інтелектуальної власності України про звільнення від обкладення митом приладів, обладнання, науково-технічної літератури тощо;
сертифікат походження товару. Необхідний для визначення країни походження товару, що імпортується, та відповідного надання пільг, якщо в конкретному випадку такі пільги передбачені;
інвестиційне повідомлення, необхідне для підтвердження факту, що товар надходить в Україну в рахунок іноземних інвестицій. Видається місцевими органами влади;
рахунок-фактура: виписується продавцем на партію товарів, що відправляються, у ньому містяться відомості про кількість товару, ціну за одиницю товару і загальну суму партії товару, що відправляється;
транспортні документи. Передусім це товарно-транспортні накладні, коносамент, якщо вантаж доставляється морем; міжнародна транспортна накладна (CMR), або карнет TIR, якщо вантаж доставляється автотранзитом через декілька країн Західної Європи.
7. Суть та класифікація нетарифних методів регулювання ЗЕД
Нетарифні інструменти зовнішньоторговельної політики – інструменти, не пов’язані з митним оподаткуванням. До поняття нетарифні обмеження включають цілу групу адміністративних, фінансових, кредитних, технічних та інших заходів, які обмежують імпорт та експорт товарів і послуг.
Особливістю використання нетарифних заходів регулювання є те, що вони застосовуються, як правило, органами державної влади країни і мають автономний характер, тобто не пов'язані з міжнародними зобов'язаннями країни.
Рис. 4.1. Класифікація нетарифних методів регулювання залежно від інструменту застосування
8. Характеристика системи кількісних обмежень експортно-імпортних операцій
Кількісні обмеження - адміністративні форми нетарифного державного регулювання торгового обороту, що визначають кількість і номенклатуру товарів, які дозволені до експорту чи імпорту.
Кількісні обмеження можуть використовуватися як автономно урядом окремої держави, так і на основі міжурядових рішень державних угруповань.
Головна мета застосування кількісних обмежень — це захист позицій національних виробників у тих випадках, коли інші види торговельно-політичних заходів є малоефективними. Підтримання високих цін на товари, а відповідно, й прибутки виробників є дієвим засобом витіснення іноземних конкурентів з національного ринку. Крім того, кількісні обмеження є засобом економічного тиску на інші країни з метою досягнення поступок у конкурентній боротьбі і на торгових переговорах.
У сучасній торговельно-політичній практиці використовуються три основні види кількісних обмежень імпорту (експорту):
* квотування (контингентування);
* ліцензування;
* добровільне обмеження експорту.
Квотування і контингентування. Найбільш поширеною формою нетарифного регулювання є квоти або контингенти. Ці два поняття мають практично одне й те саме значення з тією різницею, що поняття контингенту використовується для позначення квот сезонного характеру. Квотування являє собою обмеження ввезення іноземних (вивезення національних) товарів, яке визначається кількістю, обсягом чи сумою на певний період.
За напрямком дії квоти розподіляють на:
експортні
імпортні.
За охопленням квоти поділяються на:
Глобальні
Групові
Індивідуальні
З кожного виду товару може встановлюватись тільки один вид квот.
Під ліцензуванням розуміють систему дозволів, які видаються державними органами на експорт чи на імпорт товарів у встановленій кількості за певний проміжок часу.
Ліцензія — дозвіл на ввезення чи вивезення товарів, продукції, різних послуг.
Ліцензування може бути складовою процесу квотування (у даному контексті його економічний зміст збігається з квотуванням) або самостійним інструментом державного регулювання.
У першому випадку ліцензія є тільки документом, який підтверджує право вивозу або ввезення товару в рамках певної квоти; в іншому — він має ряд конкретних форм. У даній ситуації ліцензії поділяються на:
Відкриті (індивідуальні)
Разові (індивідуальні)
Генеральні
Необхідно зазначити, що з кожного виду товару встановлюється тільки один вид ліцензії. Ліцензуванню підлягають:
Угоди щодо продукції, робіт та послуг, які включені до переліку товарів державного призначення.
Угоди на експорт чи імпорт залежно від країни.
Продукція підприємств, які припускаються недобросовісної конкуренції чи наносять своїми діями збитки державі.
Добровільне обмеження експорту - це кількісне обмеження експорту, що ґрунтується на зобов'язанні одного з партнерів із торгівлі обмежити або не розширяти обсяг експорту, прийнятий у рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.
9. Приховані методи протекціонізму.
Кількісні обмеження є альтернативою тарифів при регулюванні ЗЕД, однак існують інші нетарифні методи, які застосовуються стосовно імпортної продукції паралельно із системою митного регулювання. Контроль за застосуванням деяких із них покладено на митні органи. Дану групу нетарифних обмежень інколи називають «прихованими методами протекціонізму».
За деякими оцінками, існує декілька сотень видів прихованого протекціонізму, за допомогою яких країни в односторонньому порядку обмежують імпорт чи експорт. Їх можна класифікувати на чотири основні групи:
політика державних закупівель;
внутрішні податки і збори;
вимоги національного вмісту;
технічні бар'єри.
Митний тариф як інструмент економічної політики країни.
Митні режими.
Митна вартість та методи її визначення.
Митне оформлення при здійсненні ЗЕД
Митний контроль як складова митно-тарифної політики
Основні митні документи
Суть та класифікація нетарифних методів регулювання ЗЕД
Характеристика системи кількісних обмежень експортно-імпортних операцій
Приховані методи протекціонізму.
1. Митний тариф як інструмент економічної політики країни.
Митний тариф у вузькому розумінні — це систематизований перелік розмірів мита, що справляється при проходженні товарів через митний кордон країни, яка прийняла даний тариф, або групи країн, що об'єднали свої державні митні території в єдину митну територію (митний союз) на підставі укладення між ними міжнародного договору. Прикладом може слугувати функціонування єдиних митних тарифів на території Європейського Співтовариства.
Митний тариф містить деталізований перелік товарів, що оподатковуються імпортним, експортним і транзитним митом з наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури ЗЕД.
Митний тариф можна розглядати також як конкретну ставку мита, яка застосовується при ввезенні певного товару на митну територію країни чи вивезенні його за її межі. У даному разі поняття митного тарифу повністю збігається з поняттям мита при переміщенні товарів через митний кордон країни і може визначатись як вид митного платежу, що стягується з товарів та предметів, які переміщуються через митний кордон держави.
Водночас в економічній літературі поняття митного тарифу часто використовується у більш широкому розумінні — як особливий інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни у його взаємодії зі світовим ринком, тобто це не конкретна ставка щодо визначеної групи товарів, а засіб регулювання зовнішньої торгівлі, який за термінологією визначається як «тарифне» регулювання. Тому інколи такі поняття, як «мито» та «митний тариф» розглядаються як еквівалентні.
Застосування мита може мати як економічний, так і політичний характер. Тому, з точки зору мотивації, доцільно визначити економічну і торговельно-політичну роль митного тарифу (див. рис. 3.1).
Рис. 3.1
Мито — це вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб.
Незалежно від виду мита воно включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача.
Класифікація мита:
Рис. 3.2.
2. Митні режими.
З метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.
Митний режим - це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей.
Види та характеристика митних режимів:
Випуск товарів у вільний обіг - митний режим, за якого товари, ввезені на митну територію, залишаються постійно на цій території без зобов'язання про їх вивезення з цієї території. Даний режим передбачає сплату мит, податків і зборів і вжиття заходів економічної політики.
Експорт товарів - митний режим, за якого товари вивозяться за межі митної території країни без зобов'язання повернення їх на цю територію.
Реекспорт товарів - митний режим, за якого іноземні товари вивозяться з митної території країни без стягнення або з поверненням ввізних мит і податків і без вжиття заходів економічної політики (ліцензування і квотування).
Імпорт товарів – митний режим, за якого товари ввозяться на митну територію країни без зобов’язання повернення їх на територію країни відправника.
Реімпорт товарів - митний режим, за якого вітчизняні товари, вивезені раніше з митної території країни відповідно до режиму експорту, зворотно ввозяться у встановлені терміни без стягнення мит і податків, а також без вжиття щодо них заходів економічної політики.
Транзит товарів - митний режим, за якого товари переміщуються під митним контролем між двома митними органами країни, в тому числі через територію іноземної держави, без стягування мит, податків, а також без вжиття щодо товарів заходів економічної політики.
Митний склад - митний режим, за якого завезені товари зберігаються під митним контролем без стягування мит і податків і без вжиття до товарів заходів економічної політики в період зберігання.
Магазин безмитної торгівлі - митний режим, за якого товари перебувають і реалізуються вроздріб під митним контролем на митній території країни без стягнення мит, податків і без вжиття щодо товарів заходів економічної політики.
Режим переробки товарів на митній території - митний режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без вжиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території країни
Режим переробки товарів під митним контролем - митний режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку на митній території країни без стягнення мита і податків, а також без застосування до товарів заходів економічної політики для переробки під митним контролем з наступним випуском у вільний обіг або розміщення продуктів переробки в інший митний режим.
Режим переробки товарів поза митною територією - Митний режим, за якого вітчизняні товари вивозяться без вжиття щодо них заходів економічної політики і використовуються поза митною територією країни з метою їх переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг на митній території країни з повним або частковим звільненням від мита і податків, а також без вжиття до товарів заходів економічної політики.
Тимчасове ввезення (вивезення) товарів - митний режим, за якого користування товарами на митній території країни або за її межами припускається з повним або частковим звільненням від мит, податків і без вжиття заходів економічної політики.
Вільна митна зона і вільний склад - митні режими, за яких іноземні товари розміщуються і використовуються у відповідних територіальних межах або приміщеннях (місцях) без стягування мит, податків, а також без вжиття до зазначених товарів заходів економічної політики.
Відмова від товару на користь держави - митний режим, за якого особа відмовляється від товару без стягнення мит, податків, а також без вжиття заходів економічної політики.
Знищення товарів - митний режим, за якого іноземні товари і транспортні засоби знищуються під митним контролем, без стягування мита, податку з доданої вартості, акцизів, інших податків, стягування яких покладено на митні органи, а також без вжиття заходів економічної політики.
3. Митна вартість та методи її визначення.
Усі платежі, що здійснюються на митниці, розраховуються на базі митної вартості.
Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його з України.
Митна вартість використовується при нарахуванні митних платежів, а також для встановлення вартості товарів для інших митних цілей, включаючи стягнення штрафів та застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України, і для ведення митної статистики.
У рамках ГАТТ було розроблено Угоду з митної оцінки, що набула чинності з 1981 р. Відповідно до даної угоди, для оцінки вартості імпортованого товару використовують ціну товару, зазначену в зовнішньоторговельному контракті, або в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також усі фактичні витрати.
При використанні ціни Угоди для визначення митної вартості до неї включаються такі витрати (якщо вони не були до неї включені):
а) на транспортування до місця митного оформлення товару, у тому числі:
б) вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт з упакування;
в) відповідна частина вартості таких товарів (робіт і послуг), які прямо чи побічно були надані імпортерам безкоштовно або за зниженими цінами в цілях використання для виробництва або продажу (відчуження) на експорт товарів, що підлягають оцінці:
г) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які імпортер прямо чи побічно повинен сплатити, умова продажу (відчуження) товарів, що підлягають оцінці;
д) частина прибутку імпортера від будь-якого подальшого продажу, відчуження або використання товарів, що підлягають оцінці, належать поверненню експортеру.
Мита та збори є складовою митної вартості товару. На підставі цієї вартості проводиться стягнення податку на добавлену вартість, а по підакцизних товарах і акцизний збір.
Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України (тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його з України). До митної вартості включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також такі фактичні витрати (якщо їх не враховано у рахунку-фактурі):
витрати на транспортування, навантаження, завантаження, переміщення та страхування до пункту перетину митного кордону України;
комісійні та брокерські витрати під час проведення митного та інших видів оформлення в іноземних державах на шляху перевезення товару;
плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до цих товарів та інших предметів, яка має бути сплачена імпортерам або експортерам прямо або опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).
Митні збори. Крім сплати мита обов'язковим платежем при переміщенні вантажів через митний кордон є митні збори. Вони нараховуються за вантажною митною декларацією і справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів. Це платежі за:
митне оформлення товарів;
митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна;
митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів;
митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;
митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств;
перебування товарів та інших предметів під митним контролем.
Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення.
Збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:
ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних Держав в Україні, міжнародних міжурядових організацій, представництв іноземних держав при цих організаціях та інших міжнародних організаціях, які користуються на території України митними пільгами відповідно до міжурядових угод;
подається попередня вантажна митна декларація при ордерних поставках товарів;
подається загальна вантажна митна декларація при поставках комплектного об'єкта;
пункт ввезення в Україну та вивезення за кордон іноземних товарів, які переміщуються транзитом через територію України збігається;
вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації.
Акцизний збір. Важливим інструментом регулювання ЗЕД є акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні товари (продукцію), включений у ціну товарів.
Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір та змінюються ставки акцизного збору, затверджується Верховною Радою України.
Рис. 3.3
Платниками акцизного збору при експорті є СПД — українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах. Платниками акцизного збору при імпорті товарів є СПД, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, котрі здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і ввозять товари (продукцію) на митну територію України для власних, виробничих потреб або з метою продажу (передачі), реалізації на умовах комісії, а також реекспорту.
Залежно від суб'єкта сплати слід розрізняти два види акцизних зборів як митних платежів:
акцизний збір, що нараховується за вантажною митною декларацією,
акцизний збір у неторговельному обороті.
Акцизний збір у неторговельному обороті сплачують фізичні особи, які переміщують підакцизний товар через кордон.
ПДВ. Крім акцизного збору, товари, що ввозяться на територію України, оподатковуються податками на додану вартість.
Об'єктом оподаткування при нарахуванні даного податку є операції платників податку при:
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції щодо виплати вартості послуг за угодами оперативної оренди (лізингу) і операції щодо передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавача;
ввезенні (пересилці) товарів на митну територію України і отриманні робіт (послуг), що надаються нерезидентами з метою використання або споживання на митній території України, в тому числі операції щодо ввезення (пересилки) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
вивезенні (пересилці) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
4. Митне оформлення при здійсненні ЗЕД.
Митне оформлення — це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі (у тому числі за умов тимчасового ввезення чи тимчасового вивезення) товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України. Воно здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю із застосуванням засобів державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів.
Для отримання або відправлення вантажів за кордон суб'єкт ЗЕД повинен пройти на митниці процедуру акредитації. На митницю, що обслуговує район реєстрації підприємства, подаються такі документи:
облікова картка суб'єкта ЗЕД;
свідоцтво про державну реєстрацію;
свідоцтво облстатуправління Міністерства статистики України про надання підприємству статистичних кодів;
Статут підприємства та його нотаріально завірену копію;
довідку обслуговуючого банку про відкриття рахунків;
довідку про декларування валютних цінностей за формою № 2, завірену печатками податкової інспекції та уповноваженого відділення НБУ.
Обов'язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування.
Декларація — це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.
Декларування здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею до декларування на підставі свідоцтва про визнання їх як декларантів.
Якщо раніше режим і процедура пропуску товарів визначалась виходячи з того, хто є суб'єктом зовнішньоторговельної угоди, то тепер головний критерій — об'єкт такої угоди, тобто конкретний товар.
Товари класифікуються відповідно до Товарної номенклатури ЗЕД (ТН ЗЕД), яка розроблена на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів (ГС) та комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського економічного співтовариства (КНЄЕС) і є основою системи заходів державного регулювання ЗЕД країни.
Гармонізована система описання і кодування товарів ГС набула чинності з 1 січня 1988 р. Вона являє собою багатоцільовий класифікатор товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі.
Основними елементами номенклатури Гармонізованої системи є система класифікації і система кодування. Система класифікації має шість ступенів: розділи (21), групи (96), підгрупи (33), товарні позиції (1241), підпозиції (3553), субпозиції (5019).
Дев'ятизначний цифровий код ТН ЗЕД складається з таких елементів: перші шість цифр означають код товару по ГС, ті самі шість цифр плюс сьомий і восьмий знаки утворюють код товару по КНЄЕС, дев'ята цифра (поки що в усіх випадках «0») призначена для можливої деталізації в майбутньому тих чи інших товарних позицій з урахуванням інтересів України.
5. Митний контроль як складова митно-тарифної політики.
Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами законодавчого порядку. Контроль здійснюється під час:
ввезення на митну територію України товарів з метою їх вільного використання з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон;
вивезення за межі території України товарів з метою вільного використання — з моменту ввезення товарів у зону митного контролю і подання необхідних для митного контролю документів на дані товари і до вивезення їх за межі митної території;
тимчасового ввезення товарів на митну територію України — з моменту ввезення і до вивезення за межі митної території;
тимчасового вивезення товарів за межі митної території України — з моменту пред'явлення митниці товарів та інших предметів і необхідних для митного контролю документів на такі товари та інші предмети і до пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення через територію України;
транзиту через територію України — ввезення в Україну і до вивезення з України.
Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують такі функції:
фіскальну (справляють мито, митні збори, акциз, ПДВ при імпорті товарів);
правову (проводить самостійно слідство у справах контрабанди);
економічну (є органом економічної політики держави);
статистичну (облік і контроль за товарами, капіталами, послугами, що перетинають кордон);
виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням валютної виручки).
У пунктах пропуску через Державний кордон України митниці, за погодженням з прикордонними військами, встановлюють зони митного контролю.
Зоною митного контролю вважається частина пункту пропускання на митному кордоні України або в інших місцях території, у межах якої митниця здійснює митний контроль. Порядок доступу та перебування у таких зонах (за винятком посадових осіб, які безпосередньо забезпечують процес митного контролю, і громадян, які проходять митний контроль або уповноважені пред'явити такому контролю товари та інші предмети), а також порядок переміщення товарів за межі зони митного контролю називають режимом зони митного контролю.
Здійснюючи експортно-імпортні операції, суб'єкт ЗЕД, крім проблем митного контролю повинен вирішити ситуації, які пов'язані із застосуванням спеціальних видів контролю на кордоні: ветеринарним, карантинним та екологічним.
Ветеринарний контроль. Відповідно до статей 2 і 16 Закону України «Про ветеринарну медицину» та ст.18 Митного кодексу України підконтрольними ветеринарній медицині є:
усі види тварин (домашні, дикі, зоопаркові, циркові, лабораторні), хутрові звірі, кролі, домашня дика птиця, бджоли, жива риба і рибопродукти, раки, жаби, молюски, сперма, ікра, риби, інкубаційні яйця;
продукти тваринного походження і харчові вироби з них (м'ясо, молоко, яйця, мед та ін.);
сировина тваринного походження для переробки (сирі шкіри і хутро, необроблена вовна, пух, пір'я, роги, кістки та ін.);
готові харчові продукти тваринного походження (консерви м'ясні, рибні, сири, масло вершкове, маргарин, ковбасні вироби, м'ясні копченості) в непорушеній упаковці, виготовлені відповідно до вимог стандартів і нормативів на підприємствах держав та експортерів;
корми тваринного походження (м'ясна, рибна, кров'яна, кісткова мука, комбіновані і живі корми для риб);
корми рослинного походження (фуражне зерно, комбікорми, коренеплоди, бульбоплоди, сіно, солома);
інші продукти, предмети і матеріали, які можуть бути збудниками заразних хвороб, мікробні віруси, ветеринарні препарати та медикаменти, предмети колекціонування тваринного походження, незалежно від відомчої підпорядкованості і форми власності. Перевозяться через територію України, при вивезенні з України чи ввезенні в Україну, а також при транзиті через територію України з попереднього дозволу і під контролем державної інспекції ветеринарної медицини по ветеринарному свідоцтву або ветеринарному сертифікату.
При ввезенні на територію України або вивезенні за її межі юридичними та фізичними особами предметів тваринного походження прикордонній митниці подається ветеринарний сертифікат. Митне оформлення предмета (вантажу) може бути здійснене після закінчення ветеринарного контролю.
Карантинний контроль. Відповідно до Закону України «Про карантин рослин» від 30.06.1993 р. та Постанови Кабінету Міністрів від 28.10.1993 р. № 892 «Про статус Державної служби з карантину рослин України» на пунктах пропуску державного кордону при експорті та імпорті насіння і продукції імпортного походження здійснюється карантинний контроль.
До підкарантинної та підконтрольної продукції відносять: насіння, рослини, частки рослин, продукцію рослинного походження, транспортні засоби, тару, упаковку та будь-які матеріали, за допомогою яких можуть поширюватись карантинні об'єкти.
Обов'язковими документами для ввезення в Україну підкарантинних матеріалів є:
фітосанітарний сертифікат, що видається державними органами з карантину і захисту країни-експортера;
карантинний дозвіл на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантинних рослин.
Екологічний контроль. Даний вид контролю здійснюється Державною екологічною інспекцією Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки. Державна екологічна інспекція зобов'язана забезпечити здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон:
транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, військових кораблів;
вантажів, які містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього середовища і здоров'я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива;
усіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій і мисливських трофеїв.
Згідно з нормативними документами визначено пропускні пункти, на яких здійснюється екологічний контроль. Крім цього, визначено фіксовані ставки зборів за виконання робіт, пов'язаних із наданням послуг під час здійснення екологічного контролю.
Виконуючи вимоги митних правил, суб'єкти ЗЕД несуть відповідальність за порушення цих правил. Дані дії можуть класифікуватись митними органами у двох напрямках:—
як контрабанда;—
як порушення митних правил.
Контрабанда — це переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або приховування від митного контролю, учинене у великих розмірах особою або групою осіб, а також незаконне переміщення через кордон історичних і культурних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї).
Порушення митних правил (далі — ПМП) — це протиправна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлені митні правила, і за яку відповідальність передбачена статтями Митного кодексу України.
6. Основні митні документи.
Основним документом, який свідчить про походження товару, є сертифікат походження.
Сертифікат походження оформляють на експортні українські товари в інші країни, крім згаданих вище, або на товари, пільги на які відсутні.
Сертифікат приналежності товарів (послуг) до власного виробництва видається тільки підприємствам з іноземною кваліфікаційною інвестицією. Використовується цей сертифікат для вирішення внутрішніх питань з банком, митницею, податковою інспекцією. Даний сертифікат обов'язковий для підприємств з іноземним капіталом для отримання пільги при експорті товарів, що попали під режим ліцензування й квотування.
Усі перелічені вище сертифікати походження видаються Торгово-промисловою палатою України.
Основним документом, на базі якого здійснюється декларування вантажів, є вантажна митна декларація, оформлення якої є обов'язковою умовою допуску вантажів до процесу розмитнення.
ВМД використовується для декларування і митного оформлення товарів та інших предметів, які переміщують через митний кордон України. Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим у відповідності до міжнародних стандартів аналогічних документів інших країн. Вона містить точні дані про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, у тому числі і про нарахування митних та інших обов'язкових платежів. Декларація виконує також обліково-статистичну та правоохоронну функції.
В окремих випадках при розмитненні вантажів з експортно-імпортних операцій мають бути пред'явлені такі документи:
ліцензія на експорт або імпорт товарів, що підпадають під режим ліцензування, квотування.
дозвіл на переміщення через митний кордон зброї, боєприпасів, вибухових, сильнодіючих та отруйних речовин, який видається урядовою комісією з експортного контролю;
дозвіл на імпорт радіоелектронних засобів та високочастотних пристроїв. Видається органами Державного комітету зв'язку та інформації України;
дозвіл на вивезення за кордон історико-культурних цінностей. Видається закладами Міністерства культури і мистецтв України;
дозвіл на переміщення через митний кордон України ліків, медичних препаратів та джерел іонізуючого випромінювання. Видається закладами Міністерства охорони здоров'я України;
сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката на продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації. Видається органами Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України;
документ, що підтверджує повноваження суб'єкта ЗЕД при експорті окремих видів товарів. Вимагається з метою захисту державних економічних інтересів;
документ, що підтверджує реєстрацію контракту на експорт окремих видів товарів у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України;
довідка про надходження попередньої оплати за продукцію, що відвантажується в країни СНД. З метою контролю за надходженням на територію України коштів за зовнішньоекономічними контрактами. Видається банками, уповноваженими НБУ;
довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами. Необхідна з метою контролю за вчасним надходженням на територію України валютних коштів за експортними контрактами. Видається регіональними управліннями НБУ та органами податкової інспекції;
лист-підтвердження галузевого міністерства чи комітету про призначення товарів, що постачаються за державним замовленням чи державним контрактом. Таке підтвердження необхідне, оскільки товари, що надходять в Україну за державним замовленням чи державним контрактом, звільняються від обкладення митом;
довідка обласного управління сільського господарства і продовольства. Необхідна для товарів, що імпортуються сільськогосподарськими товаровиробниками і звільняються від обкладення митом.
підтвердження Кабінету Міністрів України про те, що товар надходить як гуманітарна чи технічна допомога, оскільки такі товари за поданням Кабінету Міністрів України можуть звільнятися від обкладення митом;
підтвердження про закупівлю товару за рахунок коштів Державного валютного фонду України, республіканського (Республіка Крим), місцевих валютних фондів, іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів України, оскільки ці товари, звільняються від обкладення митом. Надається Кабінетом Міністрів України або Міністерством фінансів України;
підтвердження Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій про надходження товарів та обладнання з країн ЄС для виконання проектів за програмою TACIS. Такі товари за поданням Агентства звільняються від обкладення митом;
дозвіл Державного комітету з питань науки та інтелектуальної власності України про звільнення від обкладення митом приладів, обладнання, науково-технічної літератури тощо;
сертифікат походження товару. Необхідний для визначення країни походження товару, що імпортується, та відповідного надання пільг, якщо в конкретному випадку такі пільги передбачені;
інвестиційне повідомлення, необхідне для підтвердження факту, що товар надходить в Україну в рахунок іноземних інвестицій. Видається місцевими органами влади;
рахунок-фактура: виписується продавцем на партію товарів, що відправляються, у ньому містяться відомості про кількість товару, ціну за одиницю товару і загальну суму партії товару, що відправляється;
транспортні документи. Передусім це товарно-транспортні накладні, коносамент, якщо вантаж доставляється морем; міжнародна транспортна накладна (CMR), або карнет TIR, якщо вантаж доставляється автотранзитом через декілька країн Західної Європи.
7. Суть та класифікація нетарифних методів регулювання ЗЕД
Нетарифні інструменти зовнішньоторговельної політики – інструменти, не пов’язані з митним оподаткуванням. До поняття нетарифні обмеження включають цілу групу адміністративних, фінансових, кредитних, технічних та інших заходів, які обмежують імпорт та експорт товарів і послуг.
Особливістю використання нетарифних заходів регулювання є те, що вони застосовуються, як правило, органами державної влади країни і мають автономний характер, тобто не пов'язані з міжнародними зобов'язаннями країни.
Рис. 4.1. Класифікація нетарифних методів регулювання залежно від інструменту застосування
8. Характеристика системи кількісних обмежень експортно-імпортних операцій
Кількісні обмеження - адміністративні форми нетарифного державного регулювання торгового обороту, що визначають кількість і номенклатуру товарів, які дозволені до експорту чи імпорту.
Кількісні обмеження можуть використовуватися як автономно урядом окремої держави, так і на основі міжурядових рішень державних угруповань.
Головна мета застосування кількісних обмежень — це захист позицій національних виробників у тих випадках, коли інші види торговельно-політичних заходів є малоефективними. Підтримання високих цін на товари, а відповідно, й прибутки виробників є дієвим засобом витіснення іноземних конкурентів з національного ринку. Крім того, кількісні обмеження є засобом економічного тиску на інші країни з метою досягнення поступок у конкурентній боротьбі і на торгових переговорах.
У сучасній торговельно-політичній практиці використовуються три основні види кількісних обмежень імпорту (експорту):
* квотування (контингентування);
* ліцензування;
* добровільне обмеження експорту.
Квотування і контингентування. Найбільш поширеною формою нетарифного регулювання є квоти або контингенти. Ці два поняття мають практично одне й те саме значення з тією різницею, що поняття контингенту використовується для позначення квот сезонного характеру. Квотування являє собою обмеження ввезення іноземних (вивезення національних) товарів, яке визначається кількістю, обсягом чи сумою на певний період.
За напрямком дії квоти розподіляють на:
експортні
імпортні.
За охопленням квоти поділяються на:
Глобальні
Групові
Індивідуальні
З кожного виду товару може встановлюватись тільки один вид квот.
Під ліцензуванням розуміють систему дозволів, які видаються державними органами на експорт чи на імпорт товарів у встановленій кількості за певний проміжок часу.
Ліцензія — дозвіл на ввезення чи вивезення товарів, продукції, різних послуг.
Ліцензування може бути складовою процесу квотування (у даному контексті його економічний зміст збігається з квотуванням) або самостійним інструментом державного регулювання.
У першому випадку ліцензія є тільки документом, який підтверджує право вивозу або ввезення товару в рамках певної квоти; в іншому — він має ряд конкретних форм. У даній ситуації ліцензії поділяються на:
Відкриті (індивідуальні)
Разові (індивідуальні)
Генеральні
Необхідно зазначити, що з кожного виду товару встановлюється тільки один вид ліцензії. Ліцензуванню підлягають:
Угоди щодо продукції, робіт та послуг, які включені до переліку товарів державного призначення.
Угоди на експорт чи імпорт залежно від країни.
Продукція підприємств, які припускаються недобросовісної конкуренції чи наносять своїми діями збитки державі.
Добровільне обмеження експорту - це кількісне обмеження експорту, що ґрунтується на зобов'язанні одного з партнерів із торгівлі обмежити або не розширяти обсяг експорту, прийнятий у рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.
9. Приховані методи протекціонізму.
Кількісні обмеження є альтернативою тарифів при регулюванні ЗЕД, однак існують інші нетарифні методи, які застосовуються стосовно імпортної продукції паралельно із системою митного регулювання. Контроль за застосуванням деяких із них покладено на митні органи. Дану групу нетарифних обмежень інколи називають «прихованими методами протекціонізму».
За деякими оцінками, існує декілька сотень видів прихованого протекціонізму, за допомогою яких країни в односторонньому порядку обмежують імпорт чи експорт. Їх можна класифікувати на чотири основні групи:
політика державних закупівель;
внутрішні податки і збори;
вимоги національного вмісту;
технічні бар'єри.
