Зв’язок творчості Івана Франка із народною лірикою
Зв’язок творчості Івана Яковича Франка із народною лірикою, народнопісенною творчістю величезний. Розглянемо це на прикладах.
До народної пісні й формою вірша, й пестливою лексикою, і деякими образами подібний вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня..». У центрі композиції твору контрастне зіставлення, через яке поет розкриває біль нерозділеного кохання юнака, змальовує красу дівчини та її вдачу. Вона невеличка, але завдає ліричному герою невимовної муки. Драматизм нещасливого кохання передається риторичними запитаннями й окликами, влучними порівняннями й суперечливими протиставленнями.
Прикладом може бути й перетворення на пісні зразків його громадянської лірики, сповнених патріотичних мотивів. Підхоплене борцями за волю України Франкове слово ставало невичерпним джерелом їхньої сили, мужності, віри в перемогу. Першими, хто взяв собі за зброю вірші Івана Яковича Франка, були січові стрільці. Це вони бадьорій оптимістичній поезії «Гімн» подарували друге життя – відтоді співалася вона як гімн учасників визвольних змагань.
Посилена мелодією, поезія Франка здатна була здолати будь-які перешкоди! От чому тих пісень так боялися вороги нашого народу та нашої незалежності. Та хіба можна задушити народну пісню? Ніколи! Отож попри заборони пісня-поезія жила і – навіть один раз почута! – виховувала з німих малоросів справжніх патріотів, готових змагатись за Україну, за її волю, за український народ та етнос, за автентичність і свободу!
До народної пісні й формою вірша, й пестливою лексикою, і деякими образами подібний вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня..». У центрі композиції твору контрастне зіставлення, через яке поет розкриває біль нерозділеного кохання юнака, змальовує красу дівчини та її вдачу. Вона невеличка, але завдає ліричному герою невимовної муки. Драматизм нещасливого кохання передається риторичними запитаннями й окликами, влучними порівняннями й суперечливими протиставленнями.
Прикладом може бути й перетворення на пісні зразків його громадянської лірики, сповнених патріотичних мотивів. Підхоплене борцями за волю України Франкове слово ставало невичерпним джерелом їхньої сили, мужності, віри в перемогу. Першими, хто взяв собі за зброю вірші Івана Яковича Франка, були січові стрільці. Це вони бадьорій оптимістичній поезії «Гімн» подарували друге життя – відтоді співалася вона як гімн учасників визвольних змагань.
Посилена мелодією, поезія Франка здатна була здолати будь-які перешкоди! От чому тих пісень так боялися вороги нашого народу та нашої незалежності. Та хіба можна задушити народну пісню? Ніколи! Отож попри заборони пісня-поезія жила і – навіть один раз почута! – виховувала з німих малоросів справжніх патріотів, готових змагатись за Україну, за її волю, за український народ та етнос, за автентичність і свободу!
