Складнощі у розумінні характеру корнелівського героя
Гадаю, почати треба із трагедії Корнеля «Поліевкт». Думаю, що для пояснення усіх складнощів у розумінні характеру корнелівського героя цей твір підходить якнайкраще. Що ми бачимо у цій трагедії? Пауліна наважується зізнатись тому, кого вона колись людина, що її розум та свідомість – іншими словами, обов’язок шлюбної, подружньої вірності – не затьмарив в ній колишнього кохання і що її серце все так само хвилюють ті ж самі почуття і вона намагається їх перебороти ціною численних, тяжких зусиль.
Така часта помилка у розумінні характеру корнелівського героя пояснюється, може бути, тим, що найбільш яскравим втіленням цього героя вважався образ молодого Горація. Однак достатньо з незашореним поглядом та тверезим розумом прочитати сцену, де він говорить з Куріацієм, і тоді ми відразу ж побачимо, що цей образ аніскільки не відповідає уявленню Корнеля про героїчний характер та не відповідає його концепції корнелівського героя.
Образ Горація побудовано на перебільшенні. Корнель усунув з його характеру усі людяні почуття, все, що є потрібним кожній людині – її пристрасть. Горацій вже більше не людина, він – «варвар», і Куріацій навіть вимовляє це слово впродовж твору. Куріацій, як це не парадоксально, все ж таки залишається справжньою людиною. Він не менш мужній, в ньому не менше рішучості виконати свій обов’язок. Проте він страждає і абсолютно не соромиться своїх страждань, він думає про боротьбу з людьми, яка на нього чекає, про боротьбу з людьми, які пов’язані з ним родинними та інтимними зв’язками.
Чому сталося так, що у трагедіях, сповнених в найвищій мірі людяністю, критики бачать лише розум, абсолютно ігноруючи пристрасті, які там вирують?
Може, варто вже врешті припинити такий розвиток подій та спробувати подивитись на образ корнелівського героя з іншого боку?
Така часта помилка у розумінні характеру корнелівського героя пояснюється, може бути, тим, що найбільш яскравим втіленням цього героя вважався образ молодого Горація. Однак достатньо з незашореним поглядом та тверезим розумом прочитати сцену, де він говорить з Куріацієм, і тоді ми відразу ж побачимо, що цей образ аніскільки не відповідає уявленню Корнеля про героїчний характер та не відповідає його концепції корнелівського героя.
Образ Горація побудовано на перебільшенні. Корнель усунув з його характеру усі людяні почуття, все, що є потрібним кожній людині – її пристрасть. Горацій вже більше не людина, він – «варвар», і Куріацій навіть вимовляє це слово впродовж твору. Куріацій, як це не парадоксально, все ж таки залишається справжньою людиною. Він не менш мужній, в ньому не менше рішучості виконати свій обов’язок. Проте він страждає і абсолютно не соромиться своїх страждань, він думає про боротьбу з людьми, яка на нього чекає, про боротьбу з людьми, які пов’язані з ним родинними та інтимними зв’язками.
Чому сталося так, що у трагедіях, сповнених в найвищій мірі людяністю, критики бачать лише розум, абсолютно ігноруючи пристрасті, які там вирують?
Може, варто вже врешті припинити такий розвиток подій та спробувати подивитись на образ корнелівського героя з іншого боку?
