Чого здатна навчити книжка?
Гадаєте, лише людина може чогось навчити, дати змогу пізнати щось нове? Особисто я абсолютно впевнена, що кожна книжка навчає нас чомусь. Просто треба вміти це розуміти та користатись цим. Я маю на увазі, що кожна книжка, яку ми читаємо, приходить в наше життя саме тоді, коли ми цього найбільше потребуємо. Мабуть, ви помічали, що колись починали читати книжку, у вас не вийшло, а потім ви повернулись до неї та із задоволенням її прочитали. Бо прийшов час для вас, аби її зрозуміти.
Кожен письменник, кожен твір вчать нас важливих істин, байдуже, ким є письменник за національністю, скільки років твору (тридцять чи триста), який його об’єм (чи це новела на три сторінки, чи роман на чотириста), як довго ви читаєте цю книжку.
Наприклад, я довго не могла зрозуміти твору «Червоне і чорне» Стендаля. Коли я прочитала його вперше, то так і не змогла зрозуміти; твір здавався мені невимовно нудним та посереднім, проте зараз, коли ми проходимо його на заняттях зі світової літератури в школі, і я наново його перечитала, я усвідомила усю глибину думок автора та сенси, якими наповнений твір. Я невимовно щаслива, що наважилась перечитати цей твір.
Інший приклад – твір Габріеля Гарсії Маркеса «Сто років самотності». Особисто я вважаю, що це – вершина прози двадцятого століття. Як на мене, цей твір має бути окрасою кожної бібліотеки, оскільки він вчить мислити, вчить пізнавати, вчить розуміти. Все приходить у свій час. Кожна книжка чогось навчає.
Кожен письменник, кожен твір вчать нас важливих істин, байдуже, ким є письменник за національністю, скільки років твору (тридцять чи триста), який його об’єм (чи це новела на три сторінки, чи роман на чотириста), як довго ви читаєте цю книжку.
Наприклад, я довго не могла зрозуміти твору «Червоне і чорне» Стендаля. Коли я прочитала його вперше, то так і не змогла зрозуміти; твір здавався мені невимовно нудним та посереднім, проте зараз, коли ми проходимо його на заняттях зі світової літератури в школі, і я наново його перечитала, я усвідомила усю глибину думок автора та сенси, якими наповнений твір. Я невимовно щаслива, що наважилась перечитати цей твір.
Інший приклад – твір Габріеля Гарсії Маркеса «Сто років самотності». Особисто я вважаю, що це – вершина прози двадцятого століття. Як на мене, цей твір має бути окрасою кожної бібліотеки, оскільки він вчить мислити, вчить пізнавати, вчить розуміти. Все приходить у свій час. Кожна книжка чогось навчає.
