Ставлення Гобсека до грошей
Ім’я «Гобсек» перекладається як живоглот. Таке ім’я не випадкове. Гобсек, як великий павук, що затягує в своє павутиння мух, і спостерігає, яку можна вбити вже зараз, а з якою ще слід почекати. Занапастив він чимало людей, звісно, не він приходив до них, а вони до нього, та в Гобсека був мільйон шансів допомогти, а не вбивати. Моя думка, що є люди підлі, з гнилинкою всередині, яким я б нізащо не допомагала б, а є хороші, яким допомогти варто. І губити людей він не мав ніякого права, він не Бог, аби вершити людські долі.
У повісті письменник доводить, що культ матеріального і байдужість до моральних проблем нівечать душі людей.
Для Гобсека гроші – це сенс життя. Ми бачимо людину, яка перетворилася на «золотого ідола», так і не скориставшись своїм багатством. В цього лихваря-мільйонера можна помітити непомірну ощадливість і нестримну скнарість. Він веде непримітний сосіб життя, щоб не привертати увагу до себе і самому насолоджуватися багатством. У своїх власних очах він постає людиною величною, яка бере на себе право розпоряджатися людськими долями і розоряти їх, сміятися з них, принижувати людську гідність, розчавлювати брудним чоботом будь-кого, бо гроші – це все, за думкою лихваря. Також автор підкреслює маніакальну пристрасть лихваря до золота. Гроші – ідол, єдиний Бог, якому вклоняється Гобсек, золото – це його життєва філософія. Він безмежно багатий, але податки платить мізерні. Жив він бідно, хоча й мав можливість жити нормально. Пристрасть до грошей засвідчує початок руйнації особистості лихваря. Він накопичує гроші, а не витрачає їх на добрі справи. Гобсек витрачає усе своє життя на служіння золоту.
У повісті письменник доводить, що культ матеріального і байдужість до моральних проблем нівечать душі людей.
Для Гобсека гроші – це сенс життя. Ми бачимо людину, яка перетворилася на «золотого ідола», так і не скориставшись своїм багатством. В цього лихваря-мільйонера можна помітити непомірну ощадливість і нестримну скнарість. Він веде непримітний сосіб життя, щоб не привертати увагу до себе і самому насолоджуватися багатством. У своїх власних очах він постає людиною величною, яка бере на себе право розпоряджатися людськими долями і розоряти їх, сміятися з них, принижувати людську гідність, розчавлювати брудним чоботом будь-кого, бо гроші – це все, за думкою лихваря. Також автор підкреслює маніакальну пристрасть лихваря до золота. Гроші – ідол, єдиний Бог, якому вклоняється Гобсек, золото – це його життєва філософія. Він безмежно багатий, але податки платить мізерні. Жив він бідно, хоча й мав можливість жити нормально. Пристрасть до грошей засвідчує початок руйнації особистості лихваря. Він накопичує гроші, а не витрачає їх на добрі справи. Гобсек витрачає усе своє життя на служіння золоту.
