Проблема влади в романі Григорія Тютюнника «Вир»
Вир. Найнебезпечніше місце, темна вода якого ховає в собі найдивовижніші і найжахливіші таємниці, що як потрапиш туди, то тільки сили людські та допомога дружня тебе і врятують. Вир – це ті хвилини в житті, коли ти маєш зробити вибір, зібрати всі свої сутнісні сили, це ті хвилини, коли відкриваються найпотаємніші куточки душі і бачиш ледь помітні риси вічності або звичайну боротьбу за виживання, боротьбу за владу.
Автор піднімає в романі декілька проблем і одна з них – це проблема влади в суспільстві, взаємодія влади і людини.
Поняття влади тісно пов’язане із поняттям патріотизму. Не всі герої «Виру», які борються з фашистами, є патріотами. Яскравий приклад тому – Юля. Здавалось, що вона, з багатьох причин, повинна ненавидіти фашистів, але вона усміхається їм… і ненавидить як розбещена жінка, будь-які примхи якої виконувались з дитинства, не любить брудної скотини. Через це вона вбиває Отто Штраубе, а не тому що вона патріотка.
Цікавою постаттю є і Джмелик. Цинік і анархіст, що дивиться на життя згори і посміхається при цьому, він ненавидить будь-яку владу. І його очі стають все веселішими, коли перед ними кров’ю сходить жертва. Чому він вбиває Оксена Гамалію? Знову таки з бажання самоутвердитись, в ім’я особистої влади.
Але особиста влада буває різною. Влада хазяїна в своєму господарстві, скоріше не влада, а почуття власної значущості – ось я хазяїн, я господар. Чи не це керує Йонькою? В нього немаєлбові до землі.
В романі зачеплено і таке питання як батьківська влада. Чи мають батьки право вирішувати за дітей їхню долю? Забороняючи Орисі вийти заміж за Тимка, батьки, звичайно, бажають їй тільки добра, але це добро лише з їхньої точки зору, і Орися дійсно щаслива з Тимком.
Доля кожного героя складна, суперечлива і трагічна, тому ми не можемо виділити жодного з них, як не можемо ми їх судити. І романі немає чітко окресленого головного героя, позитивних та негативних образів, бо роман – це фрагменти, взяті з великої епічної картини. Немає в ньому кульмінації та розв’язки. Можливо, тому що автор хотів продовжити твір, а, можливо, тому що життя іде далі, і, хто знає, де потрібно ставити крапку. Ідеї і особисті долі так тісно переплелися, що жоден земний мудрець того не розплутає.
Автор піднімає в романі декілька проблем і одна з них – це проблема влади в суспільстві, взаємодія влади і людини.
Поняття влади тісно пов’язане із поняттям патріотизму. Не всі герої «Виру», які борються з фашистами, є патріотами. Яскравий приклад тому – Юля. Здавалось, що вона, з багатьох причин, повинна ненавидіти фашистів, але вона усміхається їм… і ненавидить як розбещена жінка, будь-які примхи якої виконувались з дитинства, не любить брудної скотини. Через це вона вбиває Отто Штраубе, а не тому що вона патріотка.
Цікавою постаттю є і Джмелик. Цинік і анархіст, що дивиться на життя згори і посміхається при цьому, він ненавидить будь-яку владу. І його очі стають все веселішими, коли перед ними кров’ю сходить жертва. Чому він вбиває Оксена Гамалію? Знову таки з бажання самоутвердитись, в ім’я особистої влади.
Але особиста влада буває різною. Влада хазяїна в своєму господарстві, скоріше не влада, а почуття власної значущості – ось я хазяїн, я господар. Чи не це керує Йонькою? В нього немаєлбові до землі.
В романі зачеплено і таке питання як батьківська влада. Чи мають батьки право вирішувати за дітей їхню долю? Забороняючи Орисі вийти заміж за Тимка, батьки, звичайно, бажають їй тільки добра, але це добро лише з їхньої точки зору, і Орися дійсно щаслива з Тимком.
Доля кожного героя складна, суперечлива і трагічна, тому ми не можемо виділити жодного з них, як не можемо ми їх судити. І романі немає чітко окресленого головного героя, позитивних та негативних образів, бо роман – це фрагменти, взяті з великої епічної картини. Немає в ньому кульмінації та розв’язки. Можливо, тому що автор хотів продовжити твір, а, можливо, тому що життя іде далі, і, хто знає, де потрібно ставити крапку. Ідеї і особисті долі так тісно переплелися, що жоден земний мудрець того не розплутає.
