Новаторство у творах Миколи Куліша
Я замислююсь: а що таке узагалі новаторство? Адже нове – це добре забуте старе. Все змінюється, переходить у нові форми, зникає, відроджується… час потребує певних змін. І характер драматургії Миколи Куліша викликаний самим часом. Потреба в наочному посібнику, в агітці, певним чином зумовила появу п’єси «97». Соціальний конфлікт, покладений в основу твору, змалювання автором персонажів з типово українськими характерами – все це риси, які були притаманні українській драматургії і раніше, але новаторство Куліша полягає саме в тому, що він освіжив їх, зробив більш виразними, загострив конфлікт і вивів більш об’ємних, живих та вагомих персонажів.
У п’єсі «Патетична соната» Микола Куліш, можна сказати, оживив традиції давньої української вертепної драми. Перед глядачем одночасно відбувається дія в підвалі, на горищі і двох поверхах будинку. Ці чотири площини символізують розріз України в період революції та громадянської війни. Нові риси в цій п’єсі та, певно і в усій творчості драматурга, найкраще характеризує він сам.
«Це експериментальна робота, це спроба сконденсованого драматичного образу, стислої сцени, стислого слова, це спроба запровадження в драматичний театр музики як органічної складової частини, а не як супроводу, це спроба ритмічної будови п’єси од початку до кінця, це спроба збудувати твір на органічному поєднанні слова, ритму, руху, світла, музики, це боротьба, шукання нової драматургічної техніки».
Куліш не зробив великого перелому в українській драмі. Але можна з впевненістю сказати, що його п’єси стали видатною творчою перемогою митця.
У п’єсі «Патетична соната» Микола Куліш, можна сказати, оживив традиції давньої української вертепної драми. Перед глядачем одночасно відбувається дія в підвалі, на горищі і двох поверхах будинку. Ці чотири площини символізують розріз України в період революції та громадянської війни. Нові риси в цій п’єсі та, певно і в усій творчості драматурга, найкраще характеризує він сам.
«Це експериментальна робота, це спроба сконденсованого драматичного образу, стислої сцени, стислого слова, це спроба запровадження в драматичний театр музики як органічної складової частини, а не як супроводу, це спроба ритмічної будови п’єси од початку до кінця, це спроба збудувати твір на органічному поєднанні слова, ритму, руху, світла, музики, це боротьба, шукання нової драматургічної техніки».
Куліш не зробив великого перелому в українській драмі. Але можна з впевненістю сказати, що його п’єси стали видатною творчою перемогою митця.
