Краса в природі і в моїй душі
Великою помилкою сучасної людини стало протиставлення себе природі. Якщо згадати ще доісторичні часи, коли людина тільки з’явився на цій Землі, вона був невід’ємним учасником природи і брала безпосередню участь у всіх тих процесах, які у природі відбуваються. Але з перебігом часу людина стала все більше і більше віддалятися від природи, вона стала мислити себе не як частину природи, а як частина суспільства людей, тобто вона штучно відділила себе від флори і фауни, повністю занурившись у суспільні відносини. Добре це чи погано – судити не мені, а тільки часу. Час і розвиток людства покаже, як буде почувати себе людина в майбутньому.
Тим не менш, як би людина не хотіла, вона не змогла перестати бути частиною природи, і тому вона все ще знаходить надзвичайно сильний відгук у людській душі. Досить звернути увагу на будь-кого з тих, хто відвідує природні місця. Така людина відразу стає красивішою, гармонічнішою, він заспокоюється, стає більш природною і навіть приємною на вигляд. Звичайно, все це є наслідком природної взаємодії між людиною і всім навколишнім середовищем. В такі моменти стає очевидним зв’язок між красою природи і людською душею.
Звичайно, я теж є цілком звичайною людиною, яка нічим не відрізняється від інших людей і повною мірою успадкувала величезну любов до настільки красивої природою. Краса природи постійно знаходить відображення в моїй душі, я сприймаю природу такою, якою вона є, не намагаючись нічого в ній виправити або прикрасити. Незважаючи на велику зайнятість і безліч власних справ, я намагаюся якомога частіше опинятися на природи, щоб мати можливість повною мірою насолоджуватися тим, наскільки вона красива. Для моєї душі приємніше всього пройтися по лісу – саме він є справжньою квінтесенцією природи. Ліс наповнений різними рослинами та істотами. В лісі одночасно не нудно і спокійно. Я думаю, що саме лісова атмосфера вступає в особливі стосунки з моєю тонкою душею, доставляючи їй те, що більше нічого в світі доставити не може. Втім, не лісом єдиним. Відгук у моїй душі знаходить і відвідування якого-небудь водоймища, в якому можна скупатися або навіть лугу, по якому можна пробігтися.
Я небезпідставно вважаю, що моя душа і природне навколишнє середовище мають щось спільне. І я переконаний, що цим спільним є краса. Будучи повноцінним дитям природи, я вмію нею насолоджуватися, отримувати з неї найкраще, що в ній є, і тим самим у повній мірі задовольняти свою бунтівну душу, яка настільки сильно і відчайдушно часом потребує краси. Але хочеться вірити, що люди, які не мають такого зв’язку, не будуть руйнувати природу, розуміючи її високе значення.
Тим не менш, як би людина не хотіла, вона не змогла перестати бути частиною природи, і тому вона все ще знаходить надзвичайно сильний відгук у людській душі. Досить звернути увагу на будь-кого з тих, хто відвідує природні місця. Така людина відразу стає красивішою, гармонічнішою, він заспокоюється, стає більш природною і навіть приємною на вигляд. Звичайно, все це є наслідком природної взаємодії між людиною і всім навколишнім середовищем. В такі моменти стає очевидним зв’язок між красою природи і людською душею.
Звичайно, я теж є цілком звичайною людиною, яка нічим не відрізняється від інших людей і повною мірою успадкувала величезну любов до настільки красивої природою. Краса природи постійно знаходить відображення в моїй душі, я сприймаю природу такою, якою вона є, не намагаючись нічого в ній виправити або прикрасити. Незважаючи на велику зайнятість і безліч власних справ, я намагаюся якомога частіше опинятися на природи, щоб мати можливість повною мірою насолоджуватися тим, наскільки вона красива. Для моєї душі приємніше всього пройтися по лісу – саме він є справжньою квінтесенцією природи. Ліс наповнений різними рослинами та істотами. В лісі одночасно не нудно і спокійно. Я думаю, що саме лісова атмосфера вступає в особливі стосунки з моєю тонкою душею, доставляючи їй те, що більше нічого в світі доставити не може. Втім, не лісом єдиним. Відгук у моїй душі знаходить і відвідування якого-небудь водоймища, в якому можна скупатися або навіть лугу, по якому можна пробігтися.
Я небезпідставно вважаю, що моя душа і природне навколишнє середовище мають щось спільне. І я переконаний, що цим спільним є краса. Будучи повноцінним дитям природи, я вмію нею насолоджуватися, отримувати з неї найкраще, що в ній є, і тим самим у повній мірі задовольняти свою бунтівну душу, яка настільки сильно і відчайдушно часом потребує краси. Але хочеться вірити, що люди, які не мають такого зв’язку, не будуть руйнувати природу, розуміючи її високе значення.
