Гуртуймося, браття-українці, адже лише крізь терни шлях веде до зір!
«Per aspera ad astra»… Саме так звучить вислів «Крізь терни до зірок» латиною. І, гадаю, багато-хто з тих, кого зараз знає увесь світ, колись, на початку свого творчого шляху не раз й не два промовляв ці слова, намагаючись підбадьорити себе. Що ж значить цей вислів? Якщо ви помітили, то жоден із лауреатів Нобелівської премії, видатних композиторів, підприємців, політиків, професорів не отримали своє визнання, успіх, нагороди з легкістю, усе давалось їм шляхом проб та помилок, шляхом постійних експериментів, безсонних ночей та витрачених нервових клітин…
До чого я веду? На мою думку, українському народові вже давно пора збагнути, що жодне благо не дається нам з легкістю, що за кожну річ, якщо вона дійсно є вартісною, дійсно доведеться заплатити ціну. Якою ж буде ця ціна для народу України? Це не працьовитість, адже українці здавна вирізнялись любов’ю до праці та до землі. Це й не відвага або патріотизм, оскільки наявність цих двох, надзвичайно важливих та потрібних, якостей українці довели під час подій 2013 року…
То в чому ж полягає наша проблема? Проблема українців? Проблема нації? Що треба зробити нам, аби врешті вирватись із полону гострих «тернів» та дістатись омріяних «зір»? Наріжним каменем у досягненні мети для нас є згуртованість, досягнення цього стане для нас і довгоочікуваним «квитком» для кращого життя.
Напевно, кожен з нас чув повчальну притчу про те, як батько вирішив навчити дітей згуртованості та попрохав їх зламати прутик з віника. Діти з легкістю впорались. Тоді батько ускладнив їм завдання та попрохав зламати увесь віник навпіл, з чим діти, певна річ, впоратись не змогли. На моє глибоке переконання, мораль цієї історії має навчити нас наступних речей: по-перше, коли ми розрізнені, коли брат воює проти брата, а кревні родичі не можуть дійти згоди – ми стаємо набагато ослабленішими, набагато вразливішими, тож ворог з легкістю нас зможе перемогти. Якщо ж ми станемо повноцінним «віником», а не розрізненими прутиками, то я певна на всі сто відсотків, що ми будемо непереможними. Моя мама часто повторює такий вислів, що «Гуртом і батька легше бити», звісно, сприймати ці слова треба не буквально, а в переносному значенні.
Але погодьтесь, що коли ви маєте на кого спертись, коли є люди, що вас підтримують, люди, які знаходяться з вашого боку барикад, то вам набагато легше досягти мети, дістатись «зірок».
Українці! Гуртуймося, браття, адже шлях до омріяних зірок так близько, варто лише стати плечем до плеча та боротись!
До чого я веду? На мою думку, українському народові вже давно пора збагнути, що жодне благо не дається нам з легкістю, що за кожну річ, якщо вона дійсно є вартісною, дійсно доведеться заплатити ціну. Якою ж буде ця ціна для народу України? Це не працьовитість, адже українці здавна вирізнялись любов’ю до праці та до землі. Це й не відвага або патріотизм, оскільки наявність цих двох, надзвичайно важливих та потрібних, якостей українці довели під час подій 2013 року…
То в чому ж полягає наша проблема? Проблема українців? Проблема нації? Що треба зробити нам, аби врешті вирватись із полону гострих «тернів» та дістатись омріяних «зір»? Наріжним каменем у досягненні мети для нас є згуртованість, досягнення цього стане для нас і довгоочікуваним «квитком» для кращого життя.
Напевно, кожен з нас чув повчальну притчу про те, як батько вирішив навчити дітей згуртованості та попрохав їх зламати прутик з віника. Діти з легкістю впорались. Тоді батько ускладнив їм завдання та попрохав зламати увесь віник навпіл, з чим діти, певна річ, впоратись не змогли. На моє глибоке переконання, мораль цієї історії має навчити нас наступних речей: по-перше, коли ми розрізнені, коли брат воює проти брата, а кревні родичі не можуть дійти згоди – ми стаємо набагато ослабленішими, набагато вразливішими, тож ворог з легкістю нас зможе перемогти. Якщо ж ми станемо повноцінним «віником», а не розрізненими прутиками, то я певна на всі сто відсотків, що ми будемо непереможними. Моя мама часто повторює такий вислів, що «Гуртом і батька легше бити», звісно, сприймати ці слова треба не буквально, а в переносному значенні.
Але погодьтесь, що коли ви маєте на кого спертись, коли є люди, що вас підтримують, люди, які знаходяться з вашого боку барикад, то вам набагато легше досягти мети, дістатись «зірок».
Українці! Гуртуймося, браття, адже шлях до омріяних зірок так близько, варто лише стати плечем до плеча та боротись!