Жіночі образи в комедії А.С. Грибоєдова «Лихо з розуму» (1)

В системі персонажів п’єси О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” важливе місце посідають жіночі образи. Центральним є образ Софії, дочки Фамусова, московського пана, керуючого в казенному місці. Її образ важко визначити однозначно. Пушкін в своїй критичній статті зауважив: “Софія написана неясно”.

Французькі книжки, на які нарікає Фамусов (“Ей сну немає від французьких книг”), фортепіано, вірші, французька мова та танці – ось те, що вважалося необхідним у вихованні панянки того часу. З одного боку, сімнадцятирічна дівчина життєво мудра (адже вона дочка свого батька), розважлива, з іншого боку, сліпа у своїй любові до Мол-чаліну. Адже вона любить не його, а той ідеал, який вона почерпнула з сентиментальних французьких романів. Але цей ідеал на самому ділі виявляється далекий від досконалості. Вона щира у своєму прагненні протегувати “безрідному” Молчаліна, надалі ж сподіваючись зробити з нього “чоловіка-хлопчика, чоловіка-слугу”. Адже Софія – дівчина свого класу й часу. А в суспільстві панує всевладдя жінок, тому “чоловік-хлопчик, чоловік-раб жінчиних пажів” – це усвідомлена чи неусвідомлена мрія Софії.

Саме Софія винна в тому, що Чацький був оголошений божевільним. Це вона затаврувала його, сказавши: “Ось знехотя з розуму звела”. Звичайно, героїні з її життєвою мудрістю ближче Молчалін, який приймає “вид коханця до твого дочки такої людини”, а з Чацьким їй би довелося випити свою чашу страждань, винести свій “мільйон терзань”. Вона в даному випадку керується здоровим глуздом з точки зору фамусовского суспільства, чинить так, як велить закон даного суспільства.

На прикладі образу Софії автор показує, як середовище може згубно впливати на людей навіть з хорошими задатками, підпорядкувати їх своїм правилам життя і законам.

Образи жінок у комедії представлені також другорядними і епізодичними персонажами. Це й дотепна покоївка в будинку Фамусова Ліза, яка є другим резонерів в комедії і виконує роль субретки, що дає влучні характеристики персонажів; та Наталія Дмитрівна Горіч, що тримає свого чоловіка під каблуком, що звертається з ним, як з дитиною, і княгиня Тугоуховская, затята противниця освіти , з обуренням розповідає про Педагогічному інституті в Петербурзі, де професори “вправляються в розколи і безвір’я”; і шість її дочок, яких ніяк не можуть видати заміж, думають тільки про модні “складочках” і “фасони”. Сюди ж відносяться також графиня-бабуся і графиня-онука Хрюміни, вимушені їздити по балам і гостям у пошуках нареченого для старезною внучки. Особливої ваги має в цьому суспільстві стара Хлєстової, затята крепостніца, осуджує навчання в “пансіонах, школах, ліцеях”.

І. А. Гончаров у критичному етюді “Мільйон терзань” так писав про низці образів гостей в будинку Фамусова: “Наплив цих осіб так багатий, портрети їх так рельєфні, що глядач холоне до інтриги, не встигаючи ловити ці швидкі нариси нових облич і вслухатися в їх оригінальний говірка “. Всі вони, безумовно, належать фамусовскому суспільству, будучи його типовими представницями.

Грибоєдов показав у своєму творі не тільки сценічні персонажі фамусовского суспільства, а й внесценіческіе, які також втілюють у собі риси “століття минулого”. Це Аріна Власівна, Ликера Алек-писар, Тетяна Юріївна, Пульхерія Андріївна, Парасковія Федорівна. Згадується і Катерина II,. При дворі якій служив дядько Фамусова Максим Петрович, який “згинався вперегіб”, коли йому “треба було подслужіться”. Ми дізнаємося і про “наїзниця” княгині Власової, яка впала з коня і шукає тепер чоловіка “для підтримки”. Чималу вагу в фамусовском суспільстві має і Тетяна Юріївна, якій “чиновні й посадові – все їй друзі і всі рідні”. Саме до неї радить Молчалін з’їздити Чацькому для заступництва і отримання чину. Згадується Фамусова і покійна мати Чацького, за словами якого, вона “з розуму сходила вісім разів”. Всю фамусовскую Москви тримає в страху княгиня Марія Алексевна, ім’я якої вимовляє поважний пан у страху: “Що стане говорити княгиня Марія Алексевна”. Доповнює жіноче товариство і такий внесце-нічний персонаж, як мадам Розьє, якої Фамусов довірив виховання своєї дочки. “Друга мати” Софії була розумна, “вдачу тихий, рідкісних правил”, але припустила, на думку Фамусова, єдину помилку –

За зайвих на рік 500 рублів

Сманіть себе іншими допустила.

Таким чином, у комедії “Лихо з розуму” представлена ціла галерея жіночих образів, типових представниць “століття минулого”. Всі вони є породженням московського життя першої чверті XIX століття і втіленням найбільш типових її рис, при цьому кожен з образів, будь то сценічний або внесценіческій персонаж, володіє своєю індивідуальністю. Саме жінки доповнюють картину життя патріархального російського суспільства, не приймаючи ніяких змін і так запекло відстоює свої життєві принципи, які дозволяють їм жити безбідно за рахунок самодержавно-кріпацької системи. Тому суспільство так налякане поширенням нових, прогресивних ідей передової дворянської молоді, вбачаючи в них небезпеку змін в їхньому житті.