Щастя для матері – це її дитина. За творами «Катерина», «Наймичка» і «Марія» Тараса Шевченка»
Проблема материнства і відносин між матір’ю і дитиною ніколи не була для великого українського письменника, кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, чужою. У дуже ранньому віці померла його мама, мачуха ставилася до нього погано, він так і не пізнав справжньої материнської любові, відчув на собі всі наслідки цього, а тому був настільки стурбований цією проблемою.
У своїй поемі «Катерина» письменник розповідає складну історію дівчини на ім’я Катерина, яка народила дитину, перебуваючи поза шлюбом, а тому заслужила ганьбу як для себе, так і для свого малюка. Але сина свого вона дуже любила, а тому спробувала зробити певні дії, щоб врятувати його, давши йому нормальну долю. Вона вирушила в довгий шлях у пошуках батька своєї дитини, подолала цей шлях і знайшла того, кого шукала, але батько її сина не захотів з нею навіть розмовляти. У той же момент Катерина зрозуміла, що ніколи вже її син не зможе бути щасливою людиною. З цієї причини її вдарила болюча емоція, через яку вона і покінчила життя самогубством. У той же час цей вчинок став безвідповідальним, адже її дитина могла просто загинути без мами.
Менш трагічна, але все одно сумна історія у головної героїні на ім’я Ганна з поеми Шевченка «Наймичка». Точно так само, як і Катерина, Ганна народила сина поза шлюбом, але вона знайшла кращий з можливих виходів для себе і для свого малюка. Вона підкинула дитину в ту сім’ю, яка дуже хотіла, але не мала дитини. Пізніше вона сама пішла в цю сім’ю безкоштовною наймичкою, щоб доглядати за сином. Природно, ніхто не знав, що вона його справжня мама. Ганна зважилася повідомити йому про це лише перед власною смертю. Звичайно, Ганна теж була нещасною, але в той же час вона була менш емоційною і більш розумною, ніж Катерина. Завдяки цьому її любов до сина трансформувалася не в зайві емоції, як у Катерини, а в милостиві дії, що дали її синові можливість жити добре і щасливо.
У новому тлумаченні «Богородиці Марії» від Тараса Шевченка ми можемо бачити приклад того, як любляча мати, Марія, після смерті свого сина не зреклася його справи. Він був для неї основним сенсом, також вона розуміла, що найголовніше в житті її сина – це його призначення. Саме з цієї причини, коли він не зміг виконувати це призначення, замість нього за справу взялася вона. Це говорить про велику любов і про велику повагу зі сторони матері до сина.
Читаючи поеми Тараса Шевченка, можна з упевненістю усвідомити, що найбільш важливим для будь-якої матері є її дитина. Письменник пам’ятав ту любов, якої обдаровувала його в дитинстві його власна мати. Він вірив у те, що немає нікого ближче для дитини, ніж його мама. Його головне переконання було в тому, що по-справжньому щасливим може бути тільки та людина, яка має люблячу маму. Природно, що мама любить дитину сильніше всього на світі, а тому й її вплив настільки важливий.
У своїй поемі «Катерина» письменник розповідає складну історію дівчини на ім’я Катерина, яка народила дитину, перебуваючи поза шлюбом, а тому заслужила ганьбу як для себе, так і для свого малюка. Але сина свого вона дуже любила, а тому спробувала зробити певні дії, щоб врятувати його, давши йому нормальну долю. Вона вирушила в довгий шлях у пошуках батька своєї дитини, подолала цей шлях і знайшла того, кого шукала, але батько її сина не захотів з нею навіть розмовляти. У той же момент Катерина зрозуміла, що ніколи вже її син не зможе бути щасливою людиною. З цієї причини її вдарила болюча емоція, через яку вона і покінчила життя самогубством. У той же час цей вчинок став безвідповідальним, адже її дитина могла просто загинути без мами.
Менш трагічна, але все одно сумна історія у головної героїні на ім’я Ганна з поеми Шевченка «Наймичка». Точно так само, як і Катерина, Ганна народила сина поза шлюбом, але вона знайшла кращий з можливих виходів для себе і для свого малюка. Вона підкинула дитину в ту сім’ю, яка дуже хотіла, але не мала дитини. Пізніше вона сама пішла в цю сім’ю безкоштовною наймичкою, щоб доглядати за сином. Природно, ніхто не знав, що вона його справжня мама. Ганна зважилася повідомити йому про це лише перед власною смертю. Звичайно, Ганна теж була нещасною, але в той же час вона була менш емоційною і більш розумною, ніж Катерина. Завдяки цьому її любов до сина трансформувалася не в зайві емоції, як у Катерини, а в милостиві дії, що дали її синові можливість жити добре і щасливо.
У новому тлумаченні «Богородиці Марії» від Тараса Шевченка ми можемо бачити приклад того, як любляча мати, Марія, після смерті свого сина не зреклася його справи. Він був для неї основним сенсом, також вона розуміла, що найголовніше в житті її сина – це його призначення. Саме з цієї причини, коли він не зміг виконувати це призначення, замість нього за справу взялася вона. Це говорить про велику любов і про велику повагу зі сторони матері до сина.
Читаючи поеми Тараса Шевченка, можна з упевненістю усвідомити, що найбільш важливим для будь-якої матері є її дитина. Письменник пам’ятав ту любов, якої обдаровувала його в дитинстві його власна мати. Він вірив у те, що немає нікого ближче для дитини, ніж його мама. Його головне переконання було в тому, що по-справжньому щасливим може бути тільки та людина, яка має люблячу маму. Природно, що мама любить дитину сильніше всього на світі, а тому й її вплив настільки важливий.
