«Пахуча свіжість почуттів» в поезії Афанасія Фета
Лірика Афанасія Фета відкриває нам світ разючою краси, гармонії і досконалості, три складові якого – природа, любов і пісня.
Фета можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє в’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця і краю, житнє поле і густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фета завжди спокійна, притихла, вона ніби завмерла. І в той же час вона на диво багата звуками і фарбами, живе своїм життям:
Я прийшов до тебе із привітом,
Розповісти, що сонце встало,
Що око гарячим світлом
По листах затріпотіло;
Розповісти, що ліс прокинувся,
Весь прокинувся, гілкою кожній,
Кожній птахом стрепенувся
І весняної повний жагою …
Зображення природи у Фета наповнене зачаровує романтикою:
Що за звук в напівтемряві вечірньому?
Бог знає! – Те кулик простогнав або сич.
Розставання в ньому є, і страждання в ньому є,
І далекий незнаний клич.
Точно мрії хворі безсонних ночей
У цьому плаче звуці злиті …
Природа у Фета живе своїм власним життям таємничої, а людина може бути до неї причетний тільки на вершині свого духовного розвитку:
Цілий день сплять нічні квіти,
Але лише сонце за гай зайде,
Розкриваються тихо листи,
І я чую, як серце цвіте.
З часом у віршах Фета знаходимо все більше паралелей життя природи і людини. Відчуття гармонії наповнює рядки поета:
Сонця вже немає, немає й дня невпинних прагнень,
Тільки захід сонця буде довго трохи зримо горіти;
О, коли б небо обіцяло без тяжких умлівав
Так само і мені, озирнувшись на життя, померти! ..
А. Фет НЕ оспівує пристрасні почуття, в його віршах ми не знаходимо слів глибокого відчаю чи захоплення. Він пише про найпростіше – про дощ і сніг, про море і горах, про ліс, про зірки, передаючи нам свої хвилинні враження, запам’ятовуючи миті краси. Світлом і спокоєм наповнені такі поетичні шедеври Афанасія Фета, як “Шепіт, боязке дихання …”, “Я прийшов до тебе із привітом …”, “На зорі ти її не буди …”, “Зоря прощається з землею …” та інші.
Краса і природність його поезії досконалі, його вірші виразні й музичні. “Це не про-сто поет, а скоріше поет-музикант …” – говорив про нього Чайковський. На вірші Фета була написана безліч романсів, які отримали широку популярність.
Поет передає у своїх віршах “пахучу свіжість почуттів”, навіяних природою. Його вірші перейняті світлим, радісним настроєм, щастям любові. Навіть самі найменші рухи людської душі не вислизають від уважного погляду поета – він надзвичайно тонко передає всі відтінки переживань людини:
Шепіт, боязке дихання,
Трелі солов’я,
Срібло та поколихувались
Сонного струмка,
Світло нічний, нічні тіні,
Тіні без кінця,
Ряд чарівних змін
Милого особи,
У димних хмаринка пурпур троянди,
Відблиск бурштину,
І поцілунків, і сльози,
І зоря, зоря! ..
В поезії Фета майже немає дії. Чим сильніше захоплює поета естетичне сприйняття світу, тим більше він віддаляється від прозаїчно. Треба сказати, що її практично немає в найчистішої поезії Фета. Кожне його вірш – це ціла гама вражень, думок, радощів і печалей. Підтвердженням цієї думки є такі з віршів Афанасія Фета, як “Промінь твій, що летить далеко …”, “Недвижно очі, божевільні очі …”, “Сонця промінь переможе лип …”, “Тобі в мовчанні я здіймаю руку …”
Лірика цього цікавого російського поета вічна завдяки відображенню в ній почуттів і переживань, які відчуває людина, не позбавлений почуття прекрасного. Вірші Афанасія Фета чіпають найпотаємніші струни душі, передають нам відчуття дивовижної гармонії навколишнього світу.
