Зіставлення поем Т. Шевченна «Катерина» і «Наймичка»

Змалювання жінки-покритки — одна з тем у творчості Т. Шевченка. Цій темі поет присвятив багато творів, бо доля жінки була йому добре відома. З тугою і болем говорив він про рідну матір, яку «ще молодую — у могилу нужда та праця положила». Важкою була доля і його сестер, які змушені були йти в найми. Спільне та відмінне в поемах.
Напруженість вступу у «Наймичці» і поступове наростання трагізму в «Катерині». Поема «Наймичка» починається прологом, з якого дізнаємося про велике горе Ганни, про її глибокі страждання. Молодиця йде з сином полем і співає крізь сльози «Як удова в Дунаєві синів поховала». Читач бачить, як тяжко карається Ганна, і переживає, чи не вчинить вона з дитиною так, як співається в пісні. Після такого напруженого вступу автор переходить на спокійну розповідь. Поема ж «Катерина» розпочинається звертанням до читачів, а потім іде розповідь про кохання Катерини, про її життя без милого, про народження дитини. А далі — трагізм і безвихідне становище дівчини-покритки.

Ліричні відступи у поемі «Катерина» можна поділити на три групи: звернення автора до героїв твору, звернення до читачів і відступи, у яких звучать роздуми про суспільні причини нещастя Катерини, про антигуманність тогочасного ладу. У «Наймичці» наявні тільки відступи-роздуми. Катерина не витримує випробувань, які випали на її долю, залишає дитину саму на дорозі, а сама накладає на себе руки. Ганна перш за все думає про сина. Вона знаходить сили боротися обставинами, робить усе, щоб бути поруч із сином, хоч як це й важко для неї.

Поема «Наймичка» належить до найбільших тріумфів правдивої штуки й мусить вважатися найкращим доказом великої геніальності Шевченка (І. Франко).
Поема «Наймичка» є геніальним надбанням вселюдської літератури; (Еміль Дюран).
Ми не знаємо нічого простішого і водночас поетичнішого від його «Наймички» (О. Плещеєв).

Обидві поеми мають спільне тло суспільне… Катерина натура проста, палка, вразлива… ошукана москалями, відіпхнута… Наймичка — натура безмірно глибша, чуття у неї… сильне, високе, любов до дитини така могутня, що перемагає все інше, заслоняє перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, а для довгої жертви на користь своєї дитини (І. Франко).