Фольклор – система духовного життя народу

І. Етнічні особливості фольклору. (Кожен народ, кожна нація має неповторний характер, систему поглядів, уявлень, свою творчість. На формування своєрідних рис, якими відрізняється кожна нація, впливають географічне розміщення країни, її історичний розвиток, заняття та ремесла людей. Це зумовлює різнорідність, розмаїття, багатошаровість фольклорних традицій.)
ІІ. Основні світоглядні системи українського фольклору.
1. Дохристиянські вірування давніх слов’ян. (Давні слов’яни вірили в наявність душі в явищах природи, речах та предметах навколишнього світу, які постають як живі істоти. Вірування у зв’язок між людьми та окремими видами флори і фауни породили тотемізм, а уявлення про надприродні властивості предметів і поклоніння їм — фетишизм.)
2. Культи. (Давні слов’яни сповідували культ вогню, який міг зігріти» захистити людей, але міг і знищити житла та посіви. Люди молилися до овина — домашнього вогнища, приносили вогню різні жертви.
Культ води пов’язаний із значенням води в житті людини. Воду уявляли небесною силою, наділяли магічними властивостями. Щоб вона не завдавала лиха, їй приносили жертви.
Культ грози пов’язаний із поклонінням вогню і воді, адже гроза – це поєднання цих двох стихій. Існував культ небесних світил, культ предметів, культ змія та багато інших. Люди вірили в силу всього, що їх оточувало поклонялися живій і неживій природі приносили жертви, співали пісень, виконували ритуальні танці.) 3. Язичництво давніх слов’ян. (Релігія давніх племен з’явилася на основі культів і називається язичництвом чи поганством. Найдавнішими боже-
ствами були Білобог і Чорнобог, що уособлювали собою добро і зло; Род, що об’єднував усю родину; Берегиня — матір усього живого, Сварог неба; Даждьбог — божество сонця і врожаю; Сімаргл — чорний крилатий пес, що охороняє посіви; Ярило — бог весняного рівнодення; Велес — бог худоби; Вій — бог підземного царства; Перун — володар вогню, бог війни та багато інших.)
III. Християнство і його вплив на розвиток народної словесності. (У 988 році князь Володимир хрестив свій народ. Християнство принесло на Русь нову мораль: любов до єдиного Бога, до ближнього, негативне ставлення до язичництва, магії, чаклунства, поганських жертвоприношень, поклоніння силам природи та ін. На деякий час установилося двовір’я, а у фольклорі відбувся процес поєднання старого з новим, накладання християнської віри на місцеві традиції.)