Чи згодні ви з твердженням, що Микола Гоголь – яскравий представник української культури? Доведіть свою думку прикладами з його біографії та художніх творів
Видатний письменник Микола Васильович Гоголь народився на Полтавщині у селі Великі Сорочинці 20 березня 1809 року. Він закінчив Полтавське повітове училище, а згодом – Ніглинську гімназію вищих наук. У 1828 році письменник переїхав до Петербурга, де з 1834 року працював професором на кафедрі загальної історії Петербурзького університету.
З самого початку своєї творчої діяльності письменник увійшов до суспільства кращих представників російської демократичної літератури, яка в той час розвивалася у напрямі гуманізму і народності. Але я повністю згодна з твердженням, що М. В. Гоголь є яскравим представником української культури, адже у своїх творах він широко використовував українську літературну і фольклорну традиції. Романтичне відображення давно минулих часів, овіяних легендами і повір’ями, у творах М. В. Гоголя сприяло виникненню і розробці української теми в російській літературі, вивченню етнографії і історії України. Нажаль, останні роки життя видатного письменника були затьмарені великою духовною кризою.
Зараз стверджують, що М. В. Гоголь – геніальний російський письменник. Можливо, це й так, але витоки його видатної творчості знаходяться в українській літературі. Народжений на українській землі, він добре знав рідні пісні, бувальщини і казки. Саме вони згодом насичували його творчу уяву, яка допомогла створити прекрасні твори, серед яких «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Миргород» та багато інших.
Читаючи М. В. Гоголя, досить легко уявити собі яскравий образ України. Як справжній дослідник рідного краю, письменник знайомить читачів з мовою, якою розмовляють на його Батьківщині, описує українську природу, розповідає про звичайних людей, про їхні вірування і звичаї, їхні радощі і скорботи. Всі ці розповіді пройняті настільки великою любов’ю, захопленням і милуванням, що жоден читач не може залишитися байдужим. Наприклад, уривок з «Сорочинського ярмарку»: «Полдень блещет в тишине и зное, и голубой неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неге. Обнимая и сжимая прекрасную в воздушных обьятьях своих» буквально у декількох словах передає нам усю красу української землі». І таких прикладів з творів М. В. Гоголя можна привести дуже і дуже багато.
Неможливо залишитися байдужим і до людей, що є персонажами творів письменника. М. В. Гоголь ніби збирає різні голоси своїх героїв і разом з ними розмовляє мовою, яка схожа на пісню. Разом із своїми героями він створює чудовий світ, сповнений любові до людей, яскравого світла до живих почуттів і поваги до рідного краю.
Палким шанувальником творчості М. В. Гоголя був Великий Кобзар Т. Г. Шевченко. Він відзначав, що фантастичні, майже казкові твори письменника якнайкраще розкривають самобутній глибокий розум автора і його безмежну любов до людей. Та образи, які створював письменник у своїх творах, далеко не ідеальні, і це теж приваблює читачів та доводить, що вони приближені до реальних людей. Одвічну боротьбу добра і зла автор бачить у різних проявах. Він зображує різноманітні сили, які протистоять людям, які визначають протистояння людей і псують їх стосунки. Разом з цим героями творів М. В. Гоголя є сміливі люди, для яких найдорожчим скарбом завжди залишалися честь і свобода. Сама українська природа цих гордих людей – її широкі ріки, безкраї степи і безмежний широкий простір.
Образ України в творчості М. В. Гоголя здебільшого романтичний. Рідна країна письменника, зображена у його творах, вражає читачів своїми пристрасними і сильними людьми, своєю барвистою і яскравою природою. Цей край постає перед читачами землею, де може відбуватися все, що завгодно, землею, де триває одвічна боротьба добра і зла, землею, де люди стають на бік добра і врешті-решт перемагають. Все це е доказом того, що М. В. Гоголь завжди залишався справжнім українцем і, незважаючи на те, що майже усе життя прожив в російському Петербурзі, він був і назавжди залишиться яскравим представником української культури.
З самого початку своєї творчої діяльності письменник увійшов до суспільства кращих представників російської демократичної літератури, яка в той час розвивалася у напрямі гуманізму і народності. Але я повністю згодна з твердженням, що М. В. Гоголь є яскравим представником української культури, адже у своїх творах він широко використовував українську літературну і фольклорну традиції. Романтичне відображення давно минулих часів, овіяних легендами і повір’ями, у творах М. В. Гоголя сприяло виникненню і розробці української теми в російській літературі, вивченню етнографії і історії України. Нажаль, останні роки життя видатного письменника були затьмарені великою духовною кризою.
Зараз стверджують, що М. В. Гоголь – геніальний російський письменник. Можливо, це й так, але витоки його видатної творчості знаходяться в українській літературі. Народжений на українській землі, він добре знав рідні пісні, бувальщини і казки. Саме вони згодом насичували його творчу уяву, яка допомогла створити прекрасні твори, серед яких «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Миргород» та багато інших.
Читаючи М. В. Гоголя, досить легко уявити собі яскравий образ України. Як справжній дослідник рідного краю, письменник знайомить читачів з мовою, якою розмовляють на його Батьківщині, описує українську природу, розповідає про звичайних людей, про їхні вірування і звичаї, їхні радощі і скорботи. Всі ці розповіді пройняті настільки великою любов’ю, захопленням і милуванням, що жоден читач не може залишитися байдужим. Наприклад, уривок з «Сорочинського ярмарку»: «Полдень блещет в тишине и зное, и голубой неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неге. Обнимая и сжимая прекрасную в воздушных обьятьях своих» буквально у декількох словах передає нам усю красу української землі». І таких прикладів з творів М. В. Гоголя можна привести дуже і дуже багато.
Неможливо залишитися байдужим і до людей, що є персонажами творів письменника. М. В. Гоголь ніби збирає різні голоси своїх героїв і разом з ними розмовляє мовою, яка схожа на пісню. Разом із своїми героями він створює чудовий світ, сповнений любові до людей, яскравого світла до живих почуттів і поваги до рідного краю.
Палким шанувальником творчості М. В. Гоголя був Великий Кобзар Т. Г. Шевченко. Він відзначав, що фантастичні, майже казкові твори письменника якнайкраще розкривають самобутній глибокий розум автора і його безмежну любов до людей. Та образи, які створював письменник у своїх творах, далеко не ідеальні, і це теж приваблює читачів та доводить, що вони приближені до реальних людей. Одвічну боротьбу добра і зла автор бачить у різних проявах. Він зображує різноманітні сили, які протистоять людям, які визначають протистояння людей і псують їх стосунки. Разом з цим героями творів М. В. Гоголя є сміливі люди, для яких найдорожчим скарбом завжди залишалися честь і свобода. Сама українська природа цих гордих людей – її широкі ріки, безкраї степи і безмежний широкий простір.
Образ України в творчості М. В. Гоголя здебільшого романтичний. Рідна країна письменника, зображена у його творах, вражає читачів своїми пристрасними і сильними людьми, своєю барвистою і яскравою природою. Цей край постає перед читачами землею, де може відбуватися все, що завгодно, землею, де триває одвічна боротьба добра і зла, землею, де люди стають на бік добра і врешті-решт перемагають. Все це е доказом того, що М. В. Гоголь завжди залишався справжнім українцем і, незважаючи на те, що майже усе життя прожив в російському Петербурзі, він був і назавжди залишиться яскравим представником української культури.
