Поетичне змалювання кохання і невмирущості почуттів Івана та Марічки в повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»
Любов займає одне з найважливіших місць у житті кожної людини. Українська та світова література містять велику кількість прикладів того, яка важлива любов для людей і того, що люди готові робити, щоб бути коханими і кохати. Крім того, література повниться розповідями про те, що відбувається з людьми, які назавжди позбавлені своєї любові і нічого не можуть з цим вдіяти. Один з таких трагічних прикладів був показаний Михайлом Коцюбинським у його повісті «Тіні забутих предків».
Іван і Марічка познайомилися при досить незвичайних обставинах – вони належали до різних ворогуючим родів, представники яких постійно при зустрічі билися. Конфлікт такого ж характеру стався і між цими молодими людьми, вони почали битися. Але щось пішло не так, як зазвичай, вони почали подобатися один одному, здружилися і навіть полюбили один одного. Ця любов була важлива для їх обох, але особливо для Івана. Цей молодий чоловік був досить дивним, часто багато фантазував, а це навряд чи комусь могло сильно сподобатися. Але, тим не менш, Марічка його любила. Втім, їм не судилося бути щасливими. Іван пішов на заробітки, а коли повернувся, то дізнався, що його коханої вже немає в живих – вона зірвалася з обриву і загинула.
Спочатку він не повірив у цю жахливу інформацію, але пізніше повинен був прийняти її. Але Івану більш ніколи не можна було стати щасливим і заспокоїтися. Він пішов з рідних місць і не з’являвся там протягом семи років. Повернувшись, Іван привів із собою іншу жінку, але вже незабаром за описом повісті стає зрозуміло, що весь цей час він продовжував любити Марічку. Його нова жінка прекрасно це відчувала, бачила, що Іван проводить з нею не так багато часу, все частіше перебуває наодинці зі своїми спогадами про Марічці. З цієї причини дружина знайшла собі іншого чоловіка, який був магом. Бажаючи того чи ні, маг Юра полегшив долю Івана, зачарувавши його, після чого Іван теж зірвався з обриву і загинув. У даному випадку думається, що смерть Івана стала для нього очевидним благом – його почуття до Марічки зовсім не померли після її смерті. Після власної смерті у нього з’явилася можливість возз’єднатися зі своєю коханою на небесах.
Михайло Коцюбинський у своїй повісті «Тіні забутих предків» з поетичної сторони описує трагічну любов двох молодих людей. У той час як дівчина загинула, хлопець Іван ще довгі роки страждав через свою любов, адже Марічку він ніяк забути не міг, але й повернути її було неможливо. Вихід у нього був один, він і реалізувався – вони зустрілися вже в іншому місці.
Іван і Марічка познайомилися при досить незвичайних обставинах – вони належали до різних ворогуючим родів, представники яких постійно при зустрічі билися. Конфлікт такого ж характеру стався і між цими молодими людьми, вони почали битися. Але щось пішло не так, як зазвичай, вони почали подобатися один одному, здружилися і навіть полюбили один одного. Ця любов була важлива для їх обох, але особливо для Івана. Цей молодий чоловік був досить дивним, часто багато фантазував, а це навряд чи комусь могло сильно сподобатися. Але, тим не менш, Марічка його любила. Втім, їм не судилося бути щасливими. Іван пішов на заробітки, а коли повернувся, то дізнався, що його коханої вже немає в живих – вона зірвалася з обриву і загинула.
Спочатку він не повірив у цю жахливу інформацію, але пізніше повинен був прийняти її. Але Івану більш ніколи не можна було стати щасливим і заспокоїтися. Він пішов з рідних місць і не з’являвся там протягом семи років. Повернувшись, Іван привів із собою іншу жінку, але вже незабаром за описом повісті стає зрозуміло, що весь цей час він продовжував любити Марічку. Його нова жінка прекрасно це відчувала, бачила, що Іван проводить з нею не так багато часу, все частіше перебуває наодинці зі своїми спогадами про Марічці. З цієї причини дружина знайшла собі іншого чоловіка, який був магом. Бажаючи того чи ні, маг Юра полегшив долю Івана, зачарувавши його, після чого Іван теж зірвався з обриву і загинув. У даному випадку думається, що смерть Івана стала для нього очевидним благом – його почуття до Марічки зовсім не померли після її смерті. Після власної смерті у нього з’явилася можливість возз’єднатися зі своєю коханою на небесах.
Михайло Коцюбинський у своїй повісті «Тіні забутих предків» з поетичної сторони описує трагічну любов двох молодих людей. У той час як дівчина загинула, хлопець Іван ще довгі роки страждав через свою любов, адже Марічку він ніяк забути не міг, але й повернути її було неможливо. Вихід у нього був один, він і реалізувався – вони зустрілися вже в іншому місці.
