Жіноча тематика у творчості Т.Г. Шевченка
Поряд з темою національно-визвольної боротьби, для Тараса Шевченка важливою темою творчості, про яку він дуже багато писав, була і тема долі жінки. Ця тема зовсім не була для письменника чужою. У самому ранньому дитинстві він втратив матір, після чого йому доводилося жити з батьком і мачухою, любов якої ніяк і ніколи не могла зрівнятися з любов’ю матері. Саме з цієї причини великий український письменник так багато писав про жінок, особливо про матерів і їхні взаємини з дітьми.
Аналізуючи те, про що писав Шевченко в цілому, можна прийти до висновку, що він був упевнений в тому, що жіноча доля сповнена сильного болю і великої кількість різноманітних розчарувань. Проблема тих часів, які зображував у своїй творчості Тарас Григорович, була в тому, що жінки-кріпачки тоді перебували в дуже складних соціальних умовах. Їх життя було неприємним, дуже важким. Вони були змушені дуже багато працювати, щоб забезпечити свої сім’ї усім необхідним, на роботі жінки дуже втомлювалися. Але головна біда полягала не в самому факті роботи, а скоріше в тому, що кожна робоча жінка рано чи пізно ставала матір’ю. Всі мами люблять своїх дітей, хочуть проводити з ними багато часу, але, якщо їм потрібно працювати по багато годин на день, вони просто не можуть цього робити. Письменник засуджує те соціальне середовище, яке робить таку велику кількість жінок нещасними, він з жалем відноситься до більшості з них, щиро їх шкодує, але жорстоко висловлюється про тих, хто експлуатує або ображає жінок.
Також для жінок у творчості Шевченка характерна велика жертовність. Яскравим прикладом такої жертовності є Ганна з поеми «Наймичка». Народивши дитину поза шлюбом, дівчина підкидає його родині, яка давно хотіла малюка, а сама таємно наймається в цю сім’ю наймичкою, щоб мати можливість бути поруч зі своїм сином. Лише на старості років, в останні хвилини свого життя, дівчина зізнається хлопцю, що вона його мати.
Втім, не варто думати, що жінки у творчості Шевченка – це просто об’єкт страждань, і нічого більше. У деяких випадках письменник показує, що героїня вміє мститися своїм кривдникам, доводити свою правоту і навіть демонструвати свою духовну і моральну силу. Це додає авторським образам ще більшої привабливості, змушує ставитися до них з неприхованою повагою.
Тараса Шевченка дуже цікавили образи жінок, їх важкі долі. Письменник був переконаний, що становище жінки в тодішньому суспільстві є в корені несправедливим по відношенню до неї, він вважав, що така ситуація має бути виправлена. Його твори являють собою хороше джерело для розуміння особливостей тогочасного життя, в тому числі і жіночих доль.
Аналізуючи те, про що писав Шевченко в цілому, можна прийти до висновку, що він був упевнений в тому, що жіноча доля сповнена сильного болю і великої кількість різноманітних розчарувань. Проблема тих часів, які зображував у своїй творчості Тарас Григорович, була в тому, що жінки-кріпачки тоді перебували в дуже складних соціальних умовах. Їх життя було неприємним, дуже важким. Вони були змушені дуже багато працювати, щоб забезпечити свої сім’ї усім необхідним, на роботі жінки дуже втомлювалися. Але головна біда полягала не в самому факті роботи, а скоріше в тому, що кожна робоча жінка рано чи пізно ставала матір’ю. Всі мами люблять своїх дітей, хочуть проводити з ними багато часу, але, якщо їм потрібно працювати по багато годин на день, вони просто не можуть цього робити. Письменник засуджує те соціальне середовище, яке робить таку велику кількість жінок нещасними, він з жалем відноситься до більшості з них, щиро їх шкодує, але жорстоко висловлюється про тих, хто експлуатує або ображає жінок.
Також для жінок у творчості Шевченка характерна велика жертовність. Яскравим прикладом такої жертовності є Ганна з поеми «Наймичка». Народивши дитину поза шлюбом, дівчина підкидає його родині, яка давно хотіла малюка, а сама таємно наймається в цю сім’ю наймичкою, щоб мати можливість бути поруч зі своїм сином. Лише на старості років, в останні хвилини свого життя, дівчина зізнається хлопцю, що вона його мати.
Втім, не варто думати, що жінки у творчості Шевченка – це просто об’єкт страждань, і нічого більше. У деяких випадках письменник показує, що героїня вміє мститися своїм кривдникам, доводити свою правоту і навіть демонструвати свою духовну і моральну силу. Це додає авторським образам ще більшої привабливості, змушує ставитися до них з неприхованою повагою.
Тараса Шевченка дуже цікавили образи жінок, їх важкі долі. Письменник був переконаний, що становище жінки в тодішньому суспільстві є в корені несправедливим по відношенню до неї, він вважав, що така ситуація має бути виправлена. Його твори являють собою хороше джерело для розуміння особливостей тогочасного життя, в тому числі і жіночих доль.
