Проблема кохання та сімейного щастя у творі «Кайдашева сім’я»
Кожна сім’я являє собою клубок протиріч, конфліктів, нерозуміння і тому подібного. Навіть у ідеальної на вигляд сім’ї завжди є певні внутрішні протиріччя, які по-особливому сприймаються членами цієї сім’ї і можуть справити досить несподіване враження на тих, хто випадково стає свідком прояву всіх цих цікавих і часом незвичайних факторів. Безліч цікавих прикладів таких сімей міститься і в класичній українській літературі, зокрема, в творі «Кайдашева сім’я» авторства Івана Нечуя-Левицького.
Що можна сказати про кохання між головними дійовими особами цього твору? Мабуть, основне, що можна сказати про кохання між, наприклад, старшими Кайдашами, їх синами і їхніми дружинами, так це те, що ця любов дуже рідко проявлялася. І в цьому немає нічого дивного, якщо врахувати той факт, що спілкування між ними всіма в основному полягало в майнових конфліктах. Про яку любов взагалі може йти мова, якщо люди не можуть поділити предмети побутового призначення?
Звичайно, ні про яку любов в такому випадку не може бути й мови, адже вся увага головних дійових осіб було приділено сваркам, вирішенню різних конфліктів тощо. Саме так і йшли справи в родині Кайдашів. Кохання, як правило, передбачає наявність взаємної поваги, терпимості, бажання знайти певний компроміс, який влаштував би всіх, а не тільки одну сторону. Утім, факт того, що головні дійові особи опинилися в такій ситуації, швидше за все, є наслідком об’єктивних факторів. Все-таки старі Кайдаші були досить бідними протягом усього життя і лише під старість змогли розбагатіти. Та й їхні сини з дружинами, будучи молодими сім’ями, хотіли отримати все те, що їм, на їх думку, і годиться для повноцінного життя.
Ні про яке сімейне щастя, гармонію тощо в таких обставинах мова йти не може. Найімовірніше, що ніякого прагнення до сімейного щастя у всіх героїв цієї повісті зовсім і не було. Точніше кажучи, у них було повністю помилкове уявлення про можливе сімейне щастя. Воно полягало в тому, що для нього їм потрібно більше майна і матеріальних благ. Природно, це переконання було повністю неправильним. Саме з цієї причини ніякого щастя, принаймні в умовах великої родини, їм все одно не вдалося б досягти.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що люди повинні утримуватися від такого вимогливого в плані матеріальних благ ставлення до своїх близьких. Це зовсім ненормально. Втім, це, на жаль, траплялося завжди і продовжує зустрічатися навіть сьогодні, через велику кількість років.
Що можна сказати про кохання між головними дійовими особами цього твору? Мабуть, основне, що можна сказати про кохання між, наприклад, старшими Кайдашами, їх синами і їхніми дружинами, так це те, що ця любов дуже рідко проявлялася. І в цьому немає нічого дивного, якщо врахувати той факт, що спілкування між ними всіма в основному полягало в майнових конфліктах. Про яку любов взагалі може йти мова, якщо люди не можуть поділити предмети побутового призначення?
Звичайно, ні про яку любов в такому випадку не може бути й мови, адже вся увага головних дійових осіб було приділено сваркам, вирішенню різних конфліктів тощо. Саме так і йшли справи в родині Кайдашів. Кохання, як правило, передбачає наявність взаємної поваги, терпимості, бажання знайти певний компроміс, який влаштував би всіх, а не тільки одну сторону. Утім, факт того, що головні дійові особи опинилися в такій ситуації, швидше за все, є наслідком об’єктивних факторів. Все-таки старі Кайдаші були досить бідними протягом усього життя і лише під старість змогли розбагатіти. Та й їхні сини з дружинами, будучи молодими сім’ями, хотіли отримати все те, що їм, на їх думку, і годиться для повноцінного життя.
Ні про яке сімейне щастя, гармонію тощо в таких обставинах мова йти не може. Найімовірніше, що ніякого прагнення до сімейного щастя у всіх героїв цієї повісті зовсім і не було. Точніше кажучи, у них було повністю помилкове уявлення про можливе сімейне щастя. Воно полягало в тому, що для нього їм потрібно більше майна і матеріальних благ. Природно, це переконання було повністю неправильним. Саме з цієї причини ніякого щастя, принаймні в умовах великої родини, їм все одно не вдалося б досягти.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що люди повинні утримуватися від такого вимогливого в плані матеріальних благ ставлення до своїх близьких. Це зовсім ненормально. Втім, це, на жаль, траплялося завжди і продовжує зустрічатися навіть сьогодні, через велику кількість років.
