Образ Богдана Хмельницького в усній народній творчості - варіант 3

За всю історію здобування нашою країною волі було багато сміливих козаків. Та не знайдеться, мабуть, людини, яка б не знала та не чула про Богдана Хмельницького. Цей талановитий полководець, гнучкий дипломат і щирий патріот України очолив визвольну війну 1648—1654 pp., яка була зумовлена тим, що польська шляхта поневолювала український народ. Перетворювала козаків і вільних селян у кріпаків, насильно вводила католицьке богослужіння в церквах. Визвольна війна почалася з перемог під Жовтими Водами та Корсунем.

У пісні „Чи не той то хміль” оспівується ця перша перемога Богдана Хмельницького над польсько-шляхетським військом. Він виступає у пісні як втілення патріотизму народу, його сили й радості від здобутої перемоги. Починається ця пісня паралелізмом: „Хміль — Хмельницький”, який повторюється з деякими варіаціями тричі. Цей засіб вжито, щоб підкріпити висловлену думку.

Спочатку Хмельницький „з ляхами б'ється”, потім „ляхів рубає” і нарешті „ляшенків тисне”. Хміль у народних піснях — символ молодості, буяння сили. Джерело молодечого запалу і сили Хмельницького — в повсталому народові, на допомогу, якому він змушений був запросити ненадійного союзника — кримську орду:

   А я ляхів не боюся

   І гадки не маю —

   За собою великую

   Потугу я знаю.

   Іще й орду татарськую

   За собою веду, —

   А все тото, вражі ляхи,

   На вашу біду.

Після битви вже відчувається почуття зневаги і презирства до вражих ляхів:

   Гей, не один лях лежить

   Головою в воду...

   Гей, не один лях лежить,

   Вишкіривши зуби...

В іншій пісні „Гей, не дивуйте, добрії люди” згадується і Богдан Хмельницький, і Жовтоводська битва, де завдяки військовому таланту нашого гетьмана український народ здобув першу перемогу. В єдності і мужності народних мас великий гетьман відчув велику силу:

   Нуте ж, козаки, у скоки,

   Зберімося в боки

   Загнали ляхів за річку Віслу,

   Що не вернуться і в три роки.

Уяву про важке становище України напередодні визвольної війни 1648—1654 pp. дає народна пісня „Розлилися круті бережки”:

   Гей, гей, похилилася

   Чогось наша славна Україна

   Гей, гей, засмутилася.

Не забув український народ свого героя. У Києві напроти Софійського собору є величний пам'ятник Богдану Хмельницькому. На красивому коні, що ніби рветься у бій, сидить славний козак, який, легко натягнувши повідця, стримує його. Та не лише цим ми віддаємо шану, а ще й тим, що зберігаємо і знаємо пісні про наше минуле. І найголовніше — тим, що виконали його мрію, стали незалежними!