Поетичні ідеали П. Грабовського

Кажуть, скільки людей, стільки й думок, стільки точок зору. Кожна людина формує протягом життя свої ідеали, якими живе, до яких прагне.

Що таке ідеал у розумінні різних людей? Дехто думає, що ідеал — це та мета, яку людина ставить собі один раз у житті і потім намагається її досягти. Саме такою людиною й був поет Павло Грабовський уже хоча б тому, що поети та письменники найбільші й найфанатичніші ідеалісти. Ідеал, чудовий образ, потрібен їм як повітря, бо інакше неможливо творити, неможливо жити майбутнім.

Провівши більшу частину свого життя у засланні далеко від рідної землі, рідної культури, не спілкую з іншими представниками літературних кіл, поет про краще майбутнє України, створюючи образ борця за її свободу. Єдиний і непорушний ідеал людини-борця, людини-мученика пронизує всі його вірші:

   Боровся я за щастя для людини,

   За світло в чорній млі.

Поет служить усе життя тільки одній ідеї, сприймаючи світ через призму боротьби та правди заради кращого майбутнього. Із замилуванням і боляче згадує він свою кохану, яка загинула на каторзі:

   Любить врага, всестраднице свята,

   Ти людям грішним завіщала,

   Конаючи під тяжею хреста... —

так писав Грабовський Надії Сигиді, полум'яній революціонерці, яку називав „щирою”, „простою” насправді ідеальною, якою „тільки що не марить” саме тут виявляється суперечність у світогляді поета. Один ідеал наче приноситься в жертву іншому: жінка і революція покладені на ваги.

Але чи потрібна така жертва? Чи варті майбутні краса і гармонія хоч однієї хвилини страждання навік найнепомітнішої людини? П. Грабовський допускає таку жертву, хоча йому і не під силу боротьба і катування, він вважає їх несправедливими:

   Війна та кров... О, чоловіцтво хиже,

   Не гідне навіть імені людей!

Бачучи страждання свого народу і не знаходячи іншого шляху для його визволення, крім жорстокої боротьби, всі свої поетичні твори П. Грабовський присвячує тільки цій ідеї.