Образ організатора й керівника самочинних дій селян у творі „Салдатики!” - варіант 2
В. Винниченко належить до письменників XX ст. Його збірка „Краса і сила” побачила світ у 1906 році. На цей час Російська імперія вже пережила революцію 1905 року. То тут то там вибухали селянські погроми. Це поки що були поодинокі вибухи, але вони готували ґрунт для майбутніх подій 1917 року. Оповідання „Салдатики!” є „малюнком із селянських розрухів”, за визначенням самого письменника.
Селяни тяжко працювали на пана Партнера, отримуючи за це копійки, голодували і вмирали один за одним. Але звідкись з’явилися листівки, через які селянам відкрилися очі. І серед них знайшовся один, що зміг виразити вголос те, що вони підсвідомо відчували. Виявилось, щоб стати керівником серед селян, не треба мати особливої освіти чи талантів, треба тільки відчувати правду і вміти висловити її, як це робить Явтух, хоч і несміло, але щиро: „Спершу путався в словах (хоча не соромився цього), запинався, але чимдалі, то більше і більше розходився і, мов одрубуючи кожне слово, бив ним по серцях громадян, що як зачаровані слухали його”.
Селяни нікого не вбивали, нічого не руйнували, вони тільки забрали те, що належало їм — хліб, що заробляли в поті лиця. Вони впевнені, що зробили по справедливості. Але не так вважали пани, і тому вислали у село солдат.
У центрі оповідання — драматична сцена зустрічі на вигоні переляканих селян і роти солдат, до яких Явтух звертається від імені селян. Він постійно підкреслює, що вони не грабителі, що діяли згідно зі справедливістю. І його щирі, справедливі слова не змогли не торкнути душі солдат: „Між салдатиками наче пройшло щось, рушниці почали несміло хитатися, хтось важко з них зітхнув, а з задніх рядів почулося:
— Треба вислухати! Хай говорить!”
Явтух загинув, але я вважаю, що кінцівку не можна вважати трагічною, бо „Явтух правду сказав: салдати не стріляли”. Отже, смерть організатора врятувала все село.
Таким чином, письменник зміг показати, як одна людина перевернула свідомість як селян, так і солдат. Виявилося, що згода між ціма соціальними групами можлива, але повинен знайтися той, хто відкриє людям очі.
