Микола Вороний "Блакитна панна" вірш

Вірш “Блакитна Панна” показує уміння Миколи Вороного передавати динаміку змін у природі. Дослідники символізму вважали, що оця “музичність” поезії Вороного була першоосновою музики, яка згодом залунала у молодого Павла Тичини. Блакитна Панна – символ весни, котрій виспівують осанну “гори, гай, луги, поля – / Вся земля”.

Микола Вороний “Блакитна панна” вірш

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгожданна, нездоланна…

Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»
А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.

І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.

1912

Щоб дізнатися про тему та ідею вірша “Блакитна Панна” потрібно зробити детальний художній аналіз вірша.

Поет М. Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій В’ються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.