"Гімн" Франко вірш

“Гімн” Франко вірш читати

Замість пролога

Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськiї тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою,
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.

Вічний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?

Рік написання “Гімн” Франко – 1880

Вірш «Гімн» Івана Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Аналіз вірша “Гімн” розкриває всі думки та переживання поета за доля України.
Слово «гімн» походить з латинської мови, означає хвалебну пісню. Це пісня революційному духу, вічному бажанню людей до волі й незалежності.
Для посилення могутньості народуавтор користується аллітерациєю (повторення однакових приголосних). Він домінує зухвалими та різкими звуками “р”, “т” і “ш”. Таким чином поет акцентує увагу на непробивній силі українського народу, його незламності на прагнення до перемоги.
У поезії вдало підкреслюють і ставлення поета до сил реакції слова-образи: тортури, мури, війська муштровані, гармати лаштовані, шпіонське ремесло, пітьма поля, зла руїна . Дух правди показаний у постійному русі і всеоновленні (родився, розповився, йде, простується, міцніє, спішить, зве, не уступить, не дасть).
Щоб не втрачати бойовий настрій поезії, Франко використовує прикметники, які зберігають емоційну окраску. Наприклад: вічний,
сильний, власний, міцний. Також до цього списка ми можемо додати головний символ вірша – революціонер.
Революціонер -переконаний діяч революції, учасник революційного руху. У переносному значенні — той, хто робить переворот, відкриває нові шляхи розвитку в якій-небудь галузі.У чому його сила? Сила його як вічного Добра в тому, що його підтримує як виразника своїх сподівань народ, котрий вистраждав і виробив у собі цей дух у довговіковій боротьбі з насильством і тиранією.До речі, слово «революціонер» в дожовтневій класичній поезiї Франком уживається вперше.
Анафора «ні» у першій строфі ще більше підкреслює силу й міць бойового духу.