"Момент" Винниченко образи
«Момент» — історія психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить і зникло разом із чарівною панною (звідси й назва — «Момент»). Головні герої “Момент” люблять, радіють, сумують, живуть в нашій уяві.
“Момент” Винниченко образи
Головні герої «Момент»: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Головний герой оповідання – тюремний оповідач на прізвисько Шехе-резада. Він розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. Їх зустріч – дивовижний подарунок долі двом одиноким душам.
“Момент” Винниченко образ панни Мусі
Образ Панни – це втілення ідеї вічної жіночності, краси й загадкової незбагненності,
| Опис зовнішності | «Сама настояща, городська панна, в гарненьких черевиках, що визирали з-під сукні, із солом’яним бриликом на колінах» |
| Очі | «А очі, як у зляканої лані, променисті, Чисті, великі». «Очі горіли напруженням і були великі, Прекрасні» |
| Сміх | «Ах, якби ви знали, який сміх у неї був! А сміх є дзеркало душі» |
| Манери поведінки | «Галантно повела вона рукою круг себе» «Вона вийняла з-під свитки хусточку і почала витирати мій лоб із серйозним і заклопотаним поглядом» |
| Зовнішність в екстремальних ситуаціях | «Панна, з повислими на ній соломинками, з великими очима, із суворо застиглою постаттю, здавалась якоюсь фантастичною феєю». «Волосся висмикнулось з-під хустки й дикими, серпосхожими пасмами обіймали лице. Свитка незграбно висіла на плечах і тягнула їх донизу». «З висмикнутим волоссям, з великими палаючими очима, з міцно стиснутими устами, зігнута, вона здавалась якимсь дивним, прекрасним звіром, сильним, напруженим, диким». «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя». |
| Риси характеру | «Убити себе зумію». «А знаєте, мені чогось зовсім не страшно… Цікаво тільки дуже». «—… Ви надзвичайно гарні зараз. — Я не знаю, що треба сказати на це» |
| Вчинки | «Стражники трусять уже товаришів… Якусь панночку шукають». |
| Погляди на життя | «…А ім’я — пошлість». «Як мене вб’ють,… напишіть так: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя». Більше нічого» «— Наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати». «А вона, ніби дивлячись собі в душу, обривисто-напружено говорила: — Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошліть… Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить зовсім не буде». «— Я буду носити вас в душі» |
Муся впевнена, що щастя – це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя.
