"Сава Чалий" характеристика образу

“Сава Чалий” характеристика образу

У перших діях п’єси Сава постає як ватажок селянського повстання, якого бояться пани і поважають селяни і запорожці.

“Запорожець. Не кожний з ним зрівняється. Він вчений сильно, учився в Києві у братстві. Його й на Січі поважають”.

“Він хоче людей і віру боронить”.

“Якби таких побільше, то легше б нам жилось”.

“Я всю Україну об’їздив і серцем всім переконався, що жити тут немає сили. Пани знущаються над всім поспільством і віру християнську зневажають, завдячи скрізь унію свою. Стару Україну треба поминути і заснувати нову на вільних землях”.

У Другій дії ми бачимо, як пани розправляються з учасниками гайдамацького повстання. І кожний, хто потрапляє до їх рук, називає себе Савою і гине не схиливши голови.

“Для того сили я сюди збираю, на бій чесний хочу я покликати панів. Або поможемо, або ставимо панів зменшити панщини і податно і рівний суд всім дати”.

“Задавив кохання, щоб не пошкодило воно моїй меті повстанській”.

До Гната: “Ти тільки мстити хочеш, а я прогнати всі кривди хочу з України”.

Я хочу вмерти так як лицар: з шаблею в руці, в бою чеснім, помірявшись на силу з ворогами.

Коли запорожці і Гнат, розповідаючи Саві про всі ті біди, що творять пани на Україні, закликають його до негайного повстання, Сава каже їм перечекати до слушного часу. Громада обирає отаманом Гната Голого.

Сава починає хилитися до думки, що збройне повстання народу завдасть ще більшої руїни рідній землі!

Сава вагається, а повсталим потрібна людина хоробра, розумна, безкомпромісна. А Шмигельський вмовляє його служити Потоцькому.

Чи усвідомлює Сава, що за сите панське життя він повинен заплатити і честю, і гідністю, і людською порядністю?

Сава усвідомлює, що те, що він робить, помилка, але заради слави, кохання, матеріального благополуччя іде на це.

Сава виправдовує своє рішення тим, що все що він робить – в ім’я України. І не важливо для нього, яким це буде способом. Своїми теревенями про благо народу він зразу.

А Сава і стає його зрадником.

Головний герой твору – особистість роздвоєна. Він пише листа, чекає допомоги, щоб розправитися з повстанцями і своїм побратимом, а коли Гнат з товаришами з’являється у його маєтку, він говорить про те, що він від кривди обороняв весь край.

Хоча насправді він зламав присягу побратимові і народові. А це тяжка зрада.

“За те, що кіш у Чорнім лісі наш спалив, напавши зрадою на нього, за те, що ти ловив товаришів своїх і в руки панські віддавав, за те, що церкву спалив…”

Чи можна виправдати Саву?

Сава слабка і славолюбна людина, що “за шмат шилої ковбаси” перейшла на бік ворога. Його душу точить черв’як сумніву. А боротьба не визнає компромісів. Раз ставши на слизьку стежку угоди з ворогом, швидко скотишся в болото зрадництва.

Трагедія Сави Чалого полягає в тому, що він як людина високих моральних поривань, бурхливих пристрастей прагнув відстоювати інтереси поневоленого закріпаченого селянства, але, заплутуючись у сітях власних вагань, починає стримувати вибух народного гніву, чекати слушного часу.

Така непересічна особистість вироджується, стає однодумцем панів. Зраджує тих, з ким раніше йшов пліч-о-пліч.

Сава гадає, що все, що він робить – це в ім’я спокою на Україні. Він не задумується, що омріяний ним спокій стане спокоєм раба.

Людина, яка перекреслила своє добре ім’я зрадою народних інтересів, лихими вчинками – постать справді трагічна.

Ні внуки, ні правнуки не зможуть пишатися своїм предком.

Це трагедія цілого роду і народу. Особистість, що втратила народну повагу, вимагає співчуття і осуду.

Твір, гідний стати в ряді архітворів нашої літератури, це “Сава Чалий”, трагедія з ХVІІІ ст. Основна на часах занепаду і хитання українського національного почуття, трагедія пере вершення, що дня особистої користі іде на службу до ворогів і наслідком наступальної реакції здорових останків національного життя, гине в хвилі, коли його зрадницькі плани, здавалося були близькі до здійснення”.

Цитатна характеристика Сави Чалого може бути розширена через форму коментарів.