"Сойчине крило" аналіз твору

“Сойчине крило” аналіз новели Івана Франка – тема, ідея, жанр, сюжет, головні герої, проблематика розкриті в цій статті.

“Сойчине крило” аналіз

Автор – І.Франко

Рік видання – 1905

Літературний рід – епос

Жанр– психологічна новела.

Тема – розкриття стосунків між Марією та Хомою.

Ідея – звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.

Головні герої – Хома Массіно, Марія, її батько, чоловіки.

У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого чоловіка” з почуттями та емоціями.

Головні думки у творі:

• кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі”
• не можна жити лише емоціями
• на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність
• тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого
• возвеличення кохання як найвищого почуття
• засудження помилок, за які доводиться розплачуватися

Проблематика “Сойчине крило”:

• взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом
• проблема співіснування двох індивідуальностей
• стосунки між людьми