Сатиричне зображення стяжателів, експлуататорів, міщан у п'єсі „Хазяїн” - варіант 6

У листі до сина Івана Карпенко-Карий писав: „Хазяїн” — зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної мети. Стяжання для стяжання”. Таким способом драматург сам визначив ідею своєї сатиричної комедії. Сатира пронизує всю п'єсу: вона наявна в зображенні головного героя — капіталіста-мільйонера Терентія Пузиря, а також його підручних — Феногена і Ліхтаренка, в змалюванні життєвих ситуацій, в мові персонажів.

Терентій Пузир живе з єдиною метою — метою збагачення. Їй підпорядковані всі його вчинки, починаючи від купування всіх навколишніх земель, („бо скільки б чоловік не мав землі — все бракує”), від „особливостей” господарювання до залучання до різних авантюр, таких, як, скажімо, переховування на своїх полях овець банкрута Михайлова. Обманювання трудового народу і несправедливе ставлення до нього, спроба примусити робітників під кінець „гарячої пори” втекти, щоб не платити грошей, для Пузиря є простими засобами збагачення. Для чого цьому хазяїну потрібно стільки грошей, не знав навіть він сам. Він збагачується заради самого процесу збагачення. Його не цікавить нічого в житті, крім можливостей „нажитися”.

Іван Карпенко-Карий висміює неосвіченість, безкультурність Пузиря. Під час розмови про степи, описані Гоголем в його творах, він навіть не може зрозуміти, про що йдеться, думаючи, що Гоголь — це землевласник: „Я на степах у Гоголя не бував”. Далекий він і від громадських справ, адже Котляревський йому „без надобності”.

В сатиричному плані змальовано й життя і побут цього мільйонера, психологія якого залишилася дрібновласницькою. Він наживається навіть насамому собі. Шкодуючи грошей на обід в місті, куди йому доводиться інколи їздити, він, як звичайний робітник, завжди бере з собою торбину з хлібом і салом. Вдома його стіл теж не багатий на страву: їсть родина переважно борщ та кашу. Одягнутий в старезний латаний кожух, а чоботи маже дьогтем. Навіть той халат, що подарувала йому дружина в день іменин, він перепродує, бо був заробіток—два карбованці за один. Для своїх рідних Пузир такий же скупий і жорстокий, як і для батраків. Навіть на своїй дочці він хоче нажитися: збирається видати її заміж за багатого Чоботенка.

Подібними до Пузиря зображено і його підручних Феногена і Ліхтаренка. Грабіжником, лицеміром з лакейськими звичками змальовано Феногена, який живе за принципом „плазуй і наживайся”. Хитрий Ліхтаренко поспішає „взяти” сам, щоб не взяли в нього. Він, як і його хазяїн, прагне збагачення і жадібний до грошей.

Тема „стяжання” освітлювалася в багатьох творах світової літератури. Іван Карпенко-Карий показав стяжання типовим явищем, що постало внаслідок розвитку капіталізму в Україні, і стало причиною морального збідніння представників панівного прошарку тогочасного суспільства.