«Марія» Улас Самчук аналіз
«Марія» аналіз роману Уласа Самчука – тема, ідея, головні герої, сюжет.
«Марія» Улас Самчук аналіз
Рік написання – 1933
Літературний рід: епос.
Жанр “Марія”: роман-хроніка.
Тема “Марія”: хроніка життя української жінки як відображення долі селянства.
Ідея “Марія”: звеличення праці, любові, материнства, України.
Головні герої “Марія”: Марія, її перший чоловік Гнат Кухарчук, другий — Корній; Демко, Максим, Лаврін і Надійка (діти Марії й Корнія).
«Марія» Улас Самчук сюжет
«Книга про народження Марії»: народження Марії — смерть її батька — закоханість у Корнія — Корнія забирають на сім років у царську армію в матроси — одруження Марії з Гнатом — народження в них дитини й смерть через хворобу — повернення Корнія — розлучення Гната й Марії.
«Книга днів Марії»: розбудова нового життя Марії з Корнієм — народження сина Демка, а згодом Надійки й Максима — будівництво просторої хати — Корній знову у війську на російсько-японській війні — Гнат спалює на Великдень Маріїну оселю — повернення Корнія — народження сина Лавріна — смерть Демка в німецькому полоні від голоду — більшовицький переворот — одруження Надійки — більшовицька робота Максима на селі.
«Книга про хліб»: тотальне винищення українського селянства голодомором 1930-х років — Максим звинувачує брата Лавріна в контрреволюції — Марія й Корній під тиском Максима переходять у будинок, покинутий висланими в Сибір сусідами — смерть Маріїної онуки й самогубство дочки — Корній убиває сина Максима і йде помирати в поле разом зі старим собакою — сповідь Гната перед Марією — смерть Марії.
«Марія» Улас Самчук критика
Роман має присвяту: «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933».
«Марія» посідає особливе місце в нашій літературі. Це, здається, перший мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського народу 1933 p. І написаний він того ж страшного 1933-го. Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Україні. Проте його творча уява з неймовірною правдивістю наблизила читачів до тієї безпрецедентної трагедійної події. Він дав твір великої життєвої й мистецької правди. Його присвята книги: «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933» — звучить і звучатиме вічно як мементо морі, як вічне прокляття й оскарження тих, що допровадили людей до такого стану.
Роман розгортається у двох планах: з одного боку — у плані суто людському, особистому, психологічному. Людей зображено з усіма властивими їм високими й низькими інстинктами, сильними й слабими рисами характеру, добрими й поганими вчинками. З іншого — у плані соціальних, суспільних стосунків і подій, у рамках яких людина провадить своє особисте життя. Подати в реальній мистецькій єдності ці два плани — це велика трудність для кожного автора. Улас Самчук, тоді ще зовсім молодий автор, успішно переміг цю трудність. Сприяли цьому, на нашу думку, три мистецькі компоненти:
- глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його характеру, його життя, його душі, його воління;
- неповторно авторові, пристрасно-життєдайні, ми б сказали, рубенсівські, а дехто твердить — довженківські, образи українських людей, української природи;
- властивий тільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, що, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті й тримає читача в постійному напруженні.
Саме ці три компоненти творять високомистецьку цілість сюжету, Де людина, природа й соціальне життя виступають як органічні складники процесу (Г. Клочек).
