Прочитавши твір О. Довженка «Зачарована Десна», я подивилася на світ, на рідний край іншими очима. Я побачила більше, відчула і зрозуміла: кожному мила своя сторона.
«Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про босоноге дитинство. Колись Десна на все життя зачарувала малого Сашка. Саме тут він пізнає перші кроки життя, перші радощі і розчарування. А з якою любов’ю і шаною він згадує своїх рідних: діда і прадіда Тараса, бабу, матір і батька, дядька Самійла — неперевершеного косаря.
О. Довженко успадкував від своїх батьків, від українського народу душевну красу. Він мав незвичайну здібність спостерігати за величчю природи і людини. Любив «співи дівочі, колядки, щедрівки», «пташиний щебет у саду і в полі», «плескіт води весняної». «Щасливий я, що народився на твоєму березі…» — писав О. Довженко. Неабиякий вплив на автора і на читачів справляє краса Десни. Вона ніби жива, наділяє всіх щирістю, любов’ю, добротою, людяністю. Тільки тоді людина знаходить прекрасне в природі, в людях, коли є патріотом своєї Батьківщини і коли любить свій рідний край.
«Зачарована Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про босоноге дитинство. Колись Десна на все життя зачарувала малого Сашка. Саме тут він пізнає перші кроки життя, перші радощі і розчарування. А з якою любов’ю і шаною він згадує своїх рідних: діда і прадіда Тараса, бабу, матір і батька, дядька Самійла — неперевершеного косаря.
О. Довженко успадкував від своїх батьків, від українського народу душевну красу. Він мав незвичайну здібність спостерігати за величчю природи і людини. Любив «співи дівочі, колядки, щедрівки», «пташиний щебет у саду і в полі», «плескіт води весняної». «Щасливий я, що народився на твоєму березі…» — писав О. Довженко. Неабиякий вплив на автора і на читачів справляє краса Десни. Вона ніби жива, наділяє всіх щирістю, любов’ю, добротою, людяністю. Тільки тоді людина знаходить прекрасне в природі, в людях, коли є патріотом своєї Батьківщини і коли любить свій рідний край.
